ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 липня 2010 року 14:30 № 2а-3812/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптик -Майстер»
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 895,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Махнівський М.О.
від відповідача -Володимирська О.М.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція в Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптик - Майстер»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «Оптик -Майстер») про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 895,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 1 квітня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 1 квітня 2010 року, з'явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники не з'явились, в зв'язку чим та враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 23 квітня 2010 року.
У судовому засіданні 23 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 3 червня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 3 червня 2010 року, з'явився відповідач. Позивач або його уповноважені представники не з'явились, в зв'язку з чим та враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 18 червня 2010 року.
Розгляд справи судом відкладався на 5 липня 2010 року та 15 липня 2010 року.
У судовому засіданні 15 липня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач проти заявленого позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптик -Майстер»зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 лютого 1996 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 25 грудня 2008 року було проведено перевірку господарської одиниці магазин, який належить суб'єкту господарської діяльності ТОВ «Оптик -Майстер».
Вказана перевірка проводилась головним державним податковим ревізором -інспектором Осадчук О.Ю. та головним державним податковим ревізором -інспектором Литвинюк Д.В. на підставі направлень від 22.12.2008р. №№ 1131/23-05.
Так, на момент проведення перевірки встановлено, що в реалізації знаходиться 327 найменувань товару (окулярів) без наявності цінників в національній валюті України; на господарській одиниці відсутня довідка (оригінал або копія) про пере опломбування реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту -РРО); використана попередня книга обліку розрахункових операцій; виявлено відсутність на доступному для огляду місці оригіналу або копії торгового патенту та встановлено перевищення ліміту каси.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 25 грудня 2008 року № 1771/26/59/23/24258743 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту-перевірки відповідачем порушено п.п. 2.8, п.п. 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (далі по тексту - Положення); пункт 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (далі по тексту -Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР); пункт 8 статті 3, статті 7, статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР); Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок від 01.12.2000р. № 614 (далі по тексту -Порядок); Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. № 614.
На підставі вищезазначеного Акту-перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0016872305 від 31.12.2008 року на суму 6 239 грн., № 0016882305 від 31.12.2008 року на суму 6 656 грн. та № 0016892305 від 31.12.2008 року на суму 160 грн. Зазначені рішення були отримані відповідачем 08.01.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначених рішень відповідачем суду не надано.
Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затверджено Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України»визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Згідно з пунктом 3.5 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Так, перевіркою встановлено, що видаткові касові ордери від 07.11.2008р., 08.11.2008р., 13.12.2008р. не містять підпису одержувача готівкових коштів, таким чином сума готівкових коштів за такими видатковими касовими ордерами додана до залишку готівки в касі виключно в день, в якому були оформлені зазначені видаткові документи (ліміт каси відповідно до наказу від 30.04.2005р. № 12 становить 630 грн.). Відповідно сума надмірних залишків згідно розрахунку становить 3 328,00 грн.
Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995р. № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Пунктом 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначено чіткий порядок використання торгового патенту, відповідно до якого, торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду. Перевіркою було встановлено, що торговий патент знаходився в папці з документами, а отже не був відкритим та доступним для огляду.
Всупереч вимогам пункту 8 статті 3, статті 7, статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР відповідачем порушено порядок реалізації товарів за умови наявності цінника на товар у грошовій одиниці України. А саме, відповідачем на момент проведення перевірки реалізовувалось 327 найменувань товару (окулярів) без наявності цінників в національній валюті. Крім того, в порушення вимог, передбачених Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. № 614 позивачем при проведенні перевірки встановлено відсутність на господарській одиниці довідки (оригінал або копія) про пере опломбування РРО.
Позивачем також виявлено порушення Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок від 01.12.2000р. № 614, а саме використана попередня книга обліку розрахункових операцій.
Незважаючи на наявність підстав для визнання правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій та задоволення позову, суд не може не прийняти до уваги положення статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в даному випадку відповідачем заявлене відповідне клопотання про застосування строків звернення до суду.
Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»передбачено, що за правилами частини третьої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позовна заява подана 11.03.2010р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, в той час як рішення про застування штрафних (фінансових) санкцій прийняті 31.12.2008р. Тобто, позивачем порушено граничний річний строк звернення до адміністративного суду.
При цьому, ні в позовній заяві, ні під час судового розгляду справи позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущено без поважних причин та поновленню не підлягає.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, а також той факт, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду та наявність клопотання відповідача, який наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог саме з причини такого пропуску, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69-71, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.І. Савченко