Справа№938/589/22
Провадження № 3/938/8/23
14 лютого 2023 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Верховинського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з зі слів, непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До Верховинського районного суду Івано-Франківської області з Верховинського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №032032 від 22.11.2022 ОСОБА_1 о 17год 10хв. 22.11.2022 в с.Гринява, присілок Чорний міст Верховинського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Touran», реєстаційний номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, яка є тимчасово обмеженою у праві керування транспортним засобом постановою державного виконаця ОСОБА_2 Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06.08.2019 № ВП 56931468 на підставі ст.71 п.9 ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження", чим порушив ст.71 п.9 ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цьогоКодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №032032 від 22.11.2022, місце вчинення правопорушення: с. Гринява Верховинського райну Івано-Франківської області, адреса проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначено: с. Грамотне Верховинського районного суду Івано-Франківської області. Отже дана справа підсудна Верховинському районному суду Верховинського району Івано-Франківської області.
Зі змісту вищевказаного протоколу вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 22.11.2022 ОСОБА_1 , повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Верховинському районному суді.
Матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАПнадійшли до Верховинського районного суду 05.12.2022 та призначалися до розгляду на 13.12.2022, 10.01.2023, 30.01.2023 та 14.02.20223. Проте, ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом скерування судової повістки про виклик до суду, як на адресу, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення - с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області, так і на адресу зареєстрованого місця проживання, згідно інформації, яка була отримана судом в ході розгляду справи від Управління ДМС в Івано-Франківській області - с.Шевченкове Одеської області. Причини неявки суду не повідомив.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вже зазначалося судом, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Верховинському районному суді. Таким чином, судом з достатньою мірою вжито всіх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.
Таким чином, завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 жодним чином не призведе до порушення його процесуальних прав.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею ст.280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
П.2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
При ухваленні рішення суд враховує, що у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №032032 від 22.11.2022 зазначено, що ОСОБА_1 порушено ст.71 п.9 ч.2 ЗУ "Про виконавче провадження", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, вивченням ст.71 ЗУ "Про виконавче провадження", на яку посилається в протоколі поліцейський, встановлено, що частина друга вказаної статті пунктів не містить. А також не містить будь якої вказівки на обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Натомість, відповідальність за ч.3 ст.126 настає за порушення ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», якою забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Пунктом 2 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Таке обмеження встановлюється до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Постанови, зазначені у п.1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Із викладеного вище вбачається, що перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, слід перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Суд вважає, що наявність у справі лише протоколу про адміністративне правопорушення та копії постанови держаного виконавця, щодо накладення стягнення у виді обмеження правом керування, за відсутності доказів того, що ОСОБА_1 отримав копію постанови держаного виконавця, є явно недостатнім для доведення наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Будь-яких доказів того, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений з постановою державного виконавця Сліпакової Н.М Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06.08.2019 № ВП 56931468 в матеріалах справи немає.
Також, під час складання протоколу поліцейський не пересвідчився в чинності постанови станом на 22.11.2022, зокрема, в наявності у особи заборгованості зі сплати аліментів, враховуючи, що постанова державного виконавця діє до повного погашення заборгованості. Жодних заходів для встановлення та перевірки цих обставин, які є суттєвими для даної справи, збору відповідних доказів поліцейським взагалі не вчинялось.
Отже на переконання суду, у даному випадку матеріали справи про адмінправопорушення не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 свідомо порушував встановлені відносно нього обмеження, а притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП можливе лише у випадку доведення того факту, що він свідомо керував транспортним засобом знаючи, що відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Окрім цього, долучена до протоколу про адміністративне правопорушення копія постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 06.08.2019, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-59, не підписана та не засвідчена жодним чином, що викликає сумніви в її достовірності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно до п.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 126, 247, 251, 283, 284 КпАП України, суддя,
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її вине сення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Роман ДЖУС