Провадження № 22-ц/803/2061/23 Справа № 212/3554/17 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 212/3554/17
провадження № 22-ц/803/2061/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєва В.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
заінтересована особа - Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/3554/17 за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2022 року (суддя Козлов Д.О.),постановлену в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 23 листопада 2022 року,-
В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, яку обґрунтував тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.04.22 року № 161 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де виявив, що не може здійснити розрахунки за карткою, на яку надходить грошове забезпечення військовослужбовця. Так ОСОБА_1 за відомостями Єдиного реєстру боржників є боржником за ВП № 68926972, що перебуває на виконанні в Покровському ВДВС у місті Кривому Розі. Адвокатом Німець Ю. С. в інтересах заявника було отримано відповідь, де виконавцем зазначено про зняття арешту з одного банківського рахунку боржника, а саме: НОМЕР_2 , відкритого у АТ «ПриватБанк», оскільки рахунок призначений для зарплатних виплат та надано відповідну постанову про зняття арешту від 05.09.22 року. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що 22.07.22 року постановою державного виконавця було накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Також державним виконавцем винесена постанова від 12.08.22 року про скасування постанови про арешт коштів боржника від 22.07.22 року. Таким чином з огляду на підставу скасування, суб'єктом оскарження було визнано порушення норм закону при накладенні арешту державним виконавцем та скасовано постанову від 22.07.22 року після отримання вимоги адвоката Німець Ю.С. Разом із тим державним виконавцем постановою про арешт коштів боржника від 12.08.22 року прийнято нову постанову, за якою було знову накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Таким чином рішення державного виконавця призвели до того, що 19 серпня 2022 року з рахунку боржника, призначеного для виплати зарплати, було списано за вказаним виконавчим провадженням на реквізити Покровського ВДВС суму коштів в розмірі 104 715,40 грн. Враховуючи викладене, заявник залишився без засобів до існування, оскільки його було протиправно позбавлено можливості користуватися власними доходами, які забезпечують його життя, життя родини та службу в ЗСУ. Отже кошти, стягнуті у незаконний спосіб, мають бути повернуті заявнику. При цьому згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про виконавче провадження», що набрав чинності 26 березня 2022 р., було внесено наступні зміни до порядку здійснення стягнення з боржників за виконавчими документами в період воєнного стану: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації)». Тобто стягнення накладено на дохід боржника після набрання чинності вказаними змінами, а також проведене стягнення було протизаконним. Відповідно арешт коштів на рахунках відноситься до заходів стягнення за виконавчими документами, які відповідно до діючих положень Закону України «Про виконавче провадження», на час введення воєнного стану є забороненими до застосування. Також адвокат Німець Ю. С. вказувала, що спірне виконавче провадження було відкрито за постановою від 03 травня 2022 року. При цьому заява про примусове виконання надійшла 23 лютого 2021 року, тобто більше ніж рік до дня відкриття провадження. Вказувала, що виконавчий лист за спірним виконавчим провадженням, виданий 19.04.2018 р., востаннє повертався стягувачу 25 листопада 2018 року. Враховуючи дату відкриття провадження 03 травня 2022 року можна зробити висновок, що стягувачем подано виконавчий лист поза визначеними Законом строками його пред'явлення до виконання, що свідчить про протиправність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист мав бути повернутий стягувачу без виконання. Враховуючи той факт, що з рахунку боржника неправомірно було списано грошові кошти згідно із вимог державного виконавця, з подальшим зарахуванням такої суми на рахунок Покровського ВДВС, то належним способом поновлення порушених прав заявника може бути лише визнання такого стягнення протиправним та повернення стягнутих сум.
Враховуючи викладене, просив визнати дії державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Толстової В. С., щодо накладення арешту на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 за постановою від 12.08.22 року в рамках ВП № 68926972 неправомірними; визнати постанову державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 від 12.08.22 року «Про арешт коштів боржника» ОСОБА_1 , винесену в рамках ВП № 68926972 - неправомірною та скасувати її повністю; зобов'язати державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 у порядку поновлення порушеного права заявника зняти арешт з усіх коштів на усіх рахунках боржника, накладений за постановою від 12.08.22 року в рамках ВП № 68926972; визнати дії державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 про списання з рахунку боржника ОСОБА_1 (АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 ) грошових коштів в розмірі 104 715,40 грн неправомірними; зобов'язати державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Толстову В.С., в порядку поновлення порушеного права заявника повернути списані на реквізити Покровського ВДВС грошові кошти в розмірі 104 715,40 грн на рахунок боржника (у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 ); визнати постанову державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Толстової В. С., про відкриття ВП № 68926972 від 03 травня 2022 року відносно боржника ОСОБА_1 неправомірною та скасувати.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: визнано постанову державного виконавця Покровського ВДВС у м. Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Толстової В.С. від 12 серпня 2022 року про арешт коштів ОСОБА_1 у рамках ВП № 68926972 в частині накладення арешту на рахунок боржника в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , а також дії зі стягнення з рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі 48 717,73 грн, неправомірними. Зобов'язано Покровський ВДВС у м. Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути з рахунку Покровського ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів, грошові кошти, які були стягнуті 19 серпня 2022 року з боржника в рамках ВП № 68926972, на рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , в розмірі 48 717,73 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що скаржником було доведено, що кошти в сумі 48717,73 грн належали до грошового забезпечення скаржника, тобто підпадали під ознаки заробітної плати чи іншого доходу боржника, на які з 26 березня 2022 року відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» через введений воєнний стан на території України було припинено звернення стягнення, тобто такі кошти були стягнуті з ОСОБА_1 незаконно в межах ВП № 68926972. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про визнання дій державного виконавця Покровського ВДВС про списання з рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі саме 48 717,73 грн неправомірними, оскільки скаржником не доведено, що інші кошти, які були стягнуті з такого рахунку 19 серпня 2022 року в сумі 55 997,67 грн також відносились до грошового забезпечення (іншого доходу) боржника, тобто на які на час дії воєнного стану припинено звернення стягнення. Разом з тим, суд зазначив, що вимоги скаржника в частині необхідності визнання в цілому постанови державного виконавця віл 12 серпня 2022 року про арешт коштів боржника в рамках ВП № 68926972 неправомірною з вимогою скасувати її повністю, є безпідставними, оскільки відсутні відомості про те, що будь-які інші кошти боржника на інших рахунках, що відкриті чи будуть відкриті, є такими, на які накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Покровського ВДВС від 03 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68926972 за виконавчим листом, виданим у справі № 212/3554/17 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2018 року, оскільки ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подало заяву про відкриття виконавчого провадження до Покровського ВДВС до закінчення трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання після його повернення стягувачу.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині, в якій заявнику було відмовлено в задоволенні скарги, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно відмовлено у вимогах про визнання неправомірною і скасування постанови про арешт коштів на рахунках боржника від 12 серпня 2022 року в повному обсязі. В частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо списання з рахунку боржника для виплати заробітної плати коштів, не погоджується з визначеною судом сумою. Вважає, що висновки суду про те, що за період з 04.04.2022 року по 19.08.2022 року скаржник отримав заробітну плату лише в розмірі 48 717,73 грн, не відповідають дійсності. Відтак, органом ВДВС було списано суму боргу в розмірі 104 715,40 грн, у зв'язку з отриманою боржником винагородою як військовослужбовця. За таких умов, поверненню підлягає вся сума списаних коштів, оскільки вона була стягнута саме за рахунок зарплатного доходу боржника. При цьому, скаржник просить визнати поважними причини неподання заявником доказів до суду першої інстанції та прийняти до розгляду в апеляційній інстанції додаткові докази - виписки з банківського рахунку заявника із зазначенням здійснених по ньому цільових транзакцій та лист АТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови у наданні банківської інформації. Неподання таких доказів до суду першої інстанції скаржник мотивує перебуванням на службі та бойових умовах її несення, а тому він мав можливість надіслати лише вибіркові витяги з банківських транзакцій, а на запит адвоката Банком в отриманні подібної інформації було відмовлено у зв'язку з банківською таємницею. Відтак, сформувати повну виписку по особовому рахунку він зміг лише 29 листопада 2022 року, після ухвалення судового рішення з відповідною аргументацією про часткове врахування списаних коштів.
В частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зазначає, що строки пред'явлення виконавчого листа до виконання сплили 25 листопада 2021 року і докази їх поновлення через суд стягувачем не надані. А тому, на думку скаржника, державний виконавець мав повернути такий виконавчий лист без виконання.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, представник в судове засідання не з'явився.
Представника Покровський Відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, представник в судове засідання не з'явився.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно із рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2018 року, яке набуло чинності 12 квітня 2018 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» стягнуто заборгованість в сумі 18 172,37 доларів США та 236 037,99 грн, а також судовий збір в сумі 5 334,34 грн.
Відповідно до відповіді від 05 вересня 2022 року Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області (далі Покровський ВДВС) 03 травня 2022 року за заявою стягувача від 23 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 212/3554/17, а для забезпечення виконання було 22 липня 2022 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та 5 вересня 2022 року було винесено постанову про зняття арешту з рахунку боржника, на який надходять зарплатні виплати.
При цьому, до вказаного звернення представника ПАТ АКБ «Індустріалбанк» від 23 лютого 2021 року виконавчий лист у справі № 212/3554/17 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2018 року був повернутий стягувачу 25 листопада 2019 року.
Суд за копіями матеріалів виконавчого провадження № 68926972 (далі ВП № 68926972) встановив, що 03 травня 2022 року державним виконавцем за заявою стягувача від 23 лютого 2021 року з вказівкою рахунку, на який слід перераховувати кошти боржника, постановою було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим по справі № 212/3554/17 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2018 року, яке набуло чинності 12 квітня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» боргу в сумі 18 172,37 доларів США, 236 037,99 грн та судовий збір в сумі 5 334,34 грн.
22 липня 2022 року постановою Покровського ВДВС за ВП № 68926972 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику
При цьому, 12 серпня 2022 року постановою Покровського ВДВС за ВП № 68926972 було скасовано вказану постанову від 22 липня 2022 року про арешт коштів боржника.
Натомість, постановою від 12 серпня 2022 року державного виконавця Покровського ВДВС Толстової В.С., за ВП № 68926972 було знову накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Відповідно до довідки від 26 серпня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» у такому банку у ОСОБА_1 наявний рахунок № НОМЕР_2 (залишок 26 430,90грн на 26 серпня 2022 року), карта № НОМЕР_4 , на який останній отримує, зокрема, але не виключно, зарплатні виплати.
З роздруківки з мобільного телефону заявника натомість встановлено, що 19 серпня 2022 року було переказано 104 715,40 грн з карти № НОМЕР_4 за платежем № 51581656767DB в рамках виконавчого провадження № 68926972, що підтверджується платіжною вимогою від 22 липня 2022 року про перерахування на користь стягувача, ПАТ АКБ «Індустріалбанк», вказаною суми коштів.
Також постановою від 05 вересня 2022 року державного виконавця Покровського ВДВС Толстової В.С. за ВП № 68926972 було знято арешт з такого рахунку, оскільки цей рахунок для зарахування зарплатних виплат, тобто з рахунку боржника № НОМЕР_2 , відкритого у АТ «ПриватБанк» на ОСОБА_1 .
Факт перебування ОСОБА_1 у лавах Збройних Сил України (ВЧ № НОМЕР_1 ) підтверджується довідкою від 06 квітня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону, ухвала суду першої інстанції частково не відповідає.
Ухвала суду мотивована тим, що скаржником було доведено, що кошти в сумі 48717,73 грн належали до грошового забезпечення скаржника, тобто підпадали під ознаки заробітної плати чи іншого доходу боржника, на які з 26 березня 2022 року відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» через введений воєнний стан на території України було припинено звернення стягнення, тобто такі кошти були стягнуті з ОСОБА_1 незаконно в межах ВП № 68926972. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про визнання дій державного виконавця Покровського ВДВС про списання з рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі саме 48 717,73 грн неправомірними, оскільки скаржником не доведено, що інші кошти, які були стягнуті з такого рахунку 19 серпня 2022 року в сумі 55 997,67 грн також відносились до грошового забезпечення (іншого доходу) боржника, тобто на які на час дії воєнного стану припинено звернення стягнення. Разом з тим, суд зазначив, що вимоги скаржника в частині необхідності визнання в цілому постанови державного виконавця віл 12 серпня 2022 року про арешт коштів боржника в рамках ВП № 68926972 неправомірною з вимогою скасувати її повністю, є безпідставними, оскільки відсутні відомості про те, що будь-які інші кошти боржника на інших рахунках, що відкриті чи будуть відкриті, є такими, на які накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Покровського ВДВС від 03 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68926972 за виконавчим листом, виданим у справі № 212/3554/17 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2018 року, оскільки ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подало заяву про відкриття виконавчого провадження до Покровського ВДВС до закінчення трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання після його повернення стягувачу.
Проте, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
За пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Встановлено, що стягувач раніше вже подавав виконавчий документ до виконання, за яким 15 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59819083. За результатами пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчих провадження станом на теперішній час вказане виконавче провадження завершено. Так, постановою від 25 листопада 2019 року виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання з правом повторного пред'явлення до 25 листопада 2022 року.
В свою чергу, за заявою ПАТ АКБ «Індустріалбанк» про примусове виконання судового рішення державний виконавець відкрив виконавче провадження 03 травня 2022 року.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подало виконавчий документ до виконання в межах строку, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», а тому доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, є безпідставними. Відповідно, висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію також визначається Закону України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, пенсії, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частин першої та другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі було продовжено до 19 лютого 2023 року.
При цьому на підставі пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання в цілому постанови державного виконавця від 12.08.2022 року про арешт коштів боржника в рамках ВП № 68926972 неправомірною з вимогою скасувати її повністю, є безпідставними, оскільки відсутні відомості про те, що будь-які інші кошти боржника на інших рахунках, що відкриті чи будуть відкриті, є такими, на які накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та такими, що не спростовують вищезазначеного висновку суду першої інстанції.
Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції щодо незаконності постанови державного виконавця від 12 серпня 2022 року в частині накладення арешту на рахунок боржника в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , а також дій державного виконавця, пов'язаних зі стягненням з даного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 державному виконавцю були надані підтверджуючі документи стосовно того, що арешт було накладено на кошти, які є, зокрема його заробітною платою (грошовим утриманням), розміщеним на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». Разом з тим, державний виконавець, накладаючи арешт, не визначився з правовою природою таких коштів.
Проте, апеляційний суд не погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою - 48 717,73 грн, які були незаконно стягнуті з рахунку ОСОБА_1 та які було зобов'язано Покровський ВДВС у м. Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути скаржнику.
З матеріалів справи встановлено, що 19 серпня 2022 року з рахунку, на який було незаконно накладено арешт державним виконавцем, було здійснене зняття коштів в розмірі 104 715,40 грн в рахунок примусового виконання за виконавчим провадженням № 68926972.
Скаржник як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, посилається на те, що зазначені кошти є грошовим утриманням військовослужбовця (заробітна плата ВЧ № НОМЕР_1 ).
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 до апеляційної скарги додано копію листа АТ КБ «ПриватБанк» від 03.11.2022 року № 20.1.0.0.0/7-221103/16540; копію виписки по рахунку від 29.11.2022 року, цільові платежі; копію виписки по рахунку від 29.11.2022 року, загальна.
Скаржник просить визнати поважними причини неподання заявником доказів до суду першої інстанції та прийняти до розгляду в апеляційній інстанції вищезазначені додаткові докази. Як підставу неподання таких доказів до суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує перебування на службі та бойових умовах її несення, а тому він мав можливість надіслати лише вибіркові витяги з банківських транзакцій, а на запит адвоката Банком в отриманні подібної інформації було відмовлено у зв'язку з банківською таємницею. Відтак, сформувати повну виписку по особовому рахунку він зміг лише 29 листопада 2022 року, після ухвалення судового рішення з відповідною аргументацією про часткове врахування списаних коштів.
За частинами 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи зазначені скаржником причини неподання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також, виходячи з положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе прийняти додатково надані скаржником такі докази як лист АТ КБ «ПриватБанк» від 03.11.2022 року № 20.1.0.0.0/7-221103/16540; копія виписки по рахунку від 29.11.2022 року, цільові платежі; копія виписки по рахунку від 29.11.2022 року, загальна.
Так, зі змісту вищезазначених виписок випливає, що з 04 квітня 2022 року до 19 серпня 2022 року (дата списання коштів), ОСОБА_1 отримав на свій рахунок цільові надходження в загальному розмірі 130 134,04 грн, зокрема: 09.05.2022 року - 12 070,15 грн; 16.05.2022 року - 25 610,00 грн; 22.06.2022 року - 14 164,16 грн; 22.06.2022 року - 29 550,00 грн; 14.07.2022 року - 14 288,80 грн; 15.07.2022 року - 10 000,00 грн; 30.07.2022 року - 19 549,99 грн; 10.08.2022 року - 4 900,94 грн.
Отже, висновок суду першої інстанції про визнання незаконними дій державного виконавця зі стягнення з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів лише в розмірі 48 717,73 грн, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що скаржником доведено належними доказами, що органом ВДВС було списано суму боргу в розмірі 104 715,40 грн саме з отриманої боржником винагороди як військовослужбовця. а тому, апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги стосовно того, що в даному випадку поверненню підлягає вся сума списаних коштів, оскільки вона була стягнута саме за рахунок зарплатного доходу боржника.
В свою чергу, інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів з огляду на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, доходить висновку про зміну ухвали суду першої інстанції в частині розміру грошових коштів з 48 717,73 грн до 104 715,40 грн, які були стягнуті з рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , внаслідок неправомірних дій державного виконавця в межах виконавчого провадження № 68926972, та які Покровський ВДВС у місті Кривому Розі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зобов'язано повернути ОСОБА_1 .
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з Покровського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 248,10 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Змінити ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2022 року в частині розміру грошових коштів з 48 717 гривень 73 копійок до 104 715 (сто чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 40 копійок, які були стягнуті з рахунку ОСОБА_1 в Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , внаслідок неправомірних дій державного виконавця Покровського Відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в межах виконавчого провадження № 68926972, та які Покровський Відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зобов'язано повернути на рахунок ОСОБА_1 в Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_2 .
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Покровського Відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повний текст постанови складено 15 лютого2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко