Провадження № 11-кп/803/947/23 Справа № 234/13030/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 лютого 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції об'єднане кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 жовтня 2022 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився м.Краматорську Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, неодруженого, не працюючого, який інвалідом не являється, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 31.05.2016 Краматорським міським судом за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі- КК) - до позбавлення волі строком на 4 роки; 29.05.2020 звільнений по відбуттю строку покарання,
- 04.03.2021 Краматорським міським судом за ч.2 ст.263 КК до 140 годин громадських робіт,-
визнано винним та засуджено за ч.ч.2,3 ст.185 та ч.1 ст.70 КК до покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з 17 вересня 2021 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до ст.100 та ст.124 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у скоєні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Епізод №1
10 липня 2021 року, приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_8 знаходився у під'їзді №7, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де на сходинковому майданчику на 8-му поверсі побачив пральну машинку. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаються непомітними для інших осіб, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до даної машинки, та заніс її до ліфту, чим викрав чуже майно, що належить ОСОБА_9 , а саме: пральну машинку марки «Whirlpool» модель AWT2290 вартістю 2933 гривні 33 копійки заподіявши ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 2933 грн. 33 коп., після чого з місця скоєння злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Епізод №2
16.07.2021 приблизно в 21 годин 00 хвилин ОСОБА_8 прийшов до гаражу, що є іншим приміщенням, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 гараж, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням в інше приміщення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням в інше приміщення, ОСОБА_8 підійшов до воріт вищевказаного гаражу, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключа, відчинив ворота, тим самим проник в приміщення вищевказаного гаражу.
Перебуваючи в приміщенні вищевказаного гаражу ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, викрав майно, що належить ОСОБА_10 , а саме: фрезер «DWT» 2100V вартістю 2720 гривень 00 копійок; фен технічний «Intertool» DT-2416 вартістю 295 гривень 20 копійок; торцювальну пилу «Vitals» DZ2114CY вартістю 2075 гривень 46 копійок; електропилу «Grand» ПЦ-2800 вартістю 1326 гривень 33 копійки; шліфувальну машину «Grand» ЛШМ-1050 вартістю 943 гривні 46 копійок; орбітальну шліфувальну машину «Felisatti» ЭШМ-125/280Э/F87412 вартістю 1318 гривень 99 копійок; електролобзик «Фиолент» ПМ4-700Э вартістю 623 гривні 67 копійок; кутову шліфувальну машину «Craft» CAG 125/1200 вартістю 487 гривні 46 копійок; шуруповерт «Интерскол» ДШ-10/260Э вартістю 753 гривні 86 копійок; дрилі ИЭ-1022А в кількості 2 шт. виробництва СРСР вартістю 1366 гривні 66 копійок; дриль ИЭ-1032 виробництва СРСР вартістю 483 гривні 33 копійки; пилу дискову електричну «Grand» ПД-235-2500 вартістю 1500 гривень 80 копійок; шліфувальну машину «Elektra» виробництва СРСР вартістю 416 гривень 67 копійок; пилу ланцюгову електричну «Фиолент» ПЦ2-400 вартістю 899 гривень 50 копійок; фрезери «Фиолент» МФ3-1100Э у кількості 2 шт. вартістю 1715 гривень 50 копійок; рубанок електричний «Зенит» ЗРП 1100 вартістю 1424 гривень 70 копійок; рубанок електричний ИЭ5708А виробництва СРСР вартістю 200 гривень 00 копійок.
Після чого ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріальних збитків на суму 18551 гривень 59 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано - за ч.2 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, - за ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), скоєне повторно, поєднане із проникненням в інше приміщення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, висновків суду щодо доведеності своєї вини у скоєні кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію дій за ч.ч.2,3 ст.185 КК, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання через його суворість. Вказує на те, що він сприяв слідству у розкритті злочинів, свою вину одразу визнав та щиро кається у скоєному. Просить також врахувати, що він є наркозалежним та перебуває на обліку у лікаря- нарколога. Тому просить дати йому можливість пройти курс реабілітації від наркозалежності та повернутися до суспільства нормальною людиною, призначивши йому покарання з іспитовим строком або мінімально можливе покарання.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, однак їх неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши захисника на підтримку доводів поданої обвинуваченим апеляційної скарги та який наполягав на її задоволенні у повному обсязі, просив зменшити покарання до мінімально можливого за санкцією ч.3 ст.185 КК та застосувати положення ст.75 КК, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.ч.2,3 ст.185 КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених в порядку ч.3 ст.349 КПК та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються обвинуваченим в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Зі змісту апеляційної скарги убачається, що обвинуваченим фактично порушуєть питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Так, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд належним чином врахував, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, згідно ст.12 КК, відносяться до категорії нетяжких (ч.2 ст.185 КК) та тяжких (ч.3 ст.185 КК) злочинів, дані про його особу, який раніше судимий, міцних соціальних зв'язків не має, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд визнав - щире каяття. Водночас обставин, які відповідно до ст.67 КК обтяжують покарання, судом не встановлено.
З таким висновками місцевого суду погоджується й колегія суддів та вважає, що призначений вироком вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідатиме визначеним статтями 50, 65 КК загальним засадам та меті покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Переконливих аргументів, які б вказували на наявність підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , на чому наполягає обвинувачений, не наведено, а суд апеляційної інстанції таких підстав не вбачає з огляду на право суду на «судову дискрецію» у виборі виду і розміру покарання, яке призначено в межах санкції кожної статті кримінального закону та не є максимальним, а також відповідає правилам призначення покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 жовтня 2022 року є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК. Підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 жовтня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.ч.2,3 ст.185 КК- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою - у той саме строк з дня вручення копії рішення апеляційного суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4