Справа № 761/4275/22
Провадження № 1-кс/761/2747/2022
16 лютого 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі
№ 761/20036/21, у кримінальному провадженні №12020070040001601, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі
№ 761/20036/21, у кримінальному провадженні №12020070040001601, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070040001601 від 27.09.2020, накладено арешт на майно, зокрема, на:автомобіль марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 .
Адвокат ОСОБА_4 в своєму клопотанні зазначає, що арешт на вищезазначене майно накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Так, мотивуючи своє клопотання, адвокат зазначає, що майно на яке накладено арешт, не містить даних про те, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які мають значення для встановлення всіх фактичних обставин по справі, або набуто кримінально-протиправним шляхом, а відтак вказане майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, адвокат також зазначає, що арешт на автомобіль та свідоцтво до нього накладений понад вісім місяців тому, а відтак подальше перебування майна, яке належить ОСОБА_5 , під контролем органу досудового розслідування позбавляє її права на законне користування та розпорядження ним. Також адвокат відзначає, що ОСОБА_5 на даний час про підозру не повідомлено і вона не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.
Відтак, на думку адвоката, на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке належить ОСОБА_5 .
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та зазначила, що майно, на яке адвокат просить скасувати арешт, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки вказаний автомобіль використовувався підозрюваним ОСОБА_6 у злочинній діяльності та у вказаному автомобілі під час обшуку було вилучено речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна з огляду на наступне.
Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020070040001601 від 27.09.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України.
02.06.2021 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020070040001601 від 27.09.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України, та накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , з метою збереження речового доказу.
З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12020070040001601.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.
Крім того, слідчим суддею також взято до уваги і те, що кримінальне провадження
№ 12020070040001601 за вказаним фактом було розпочато ще 27.09.2020, а отже, у органу досудового розслідування було достатньо часу для збирання доказів в обґрунтування своїх доводів та надання їх суду.
До того ж, власник майна ОСОБА_5 на даний не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.
Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у в право власності особи.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 в рамках кримінального провадження № 12020070040001601 в частині накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , підлягає скасуванню, оскільки у застосуванні такого заходу відпала потреба.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 98, 170, 173, 174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 761/20036/21, у кримінальному провадженні №12020070040001601, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України,- задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 761/20036/21, на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1