Справа № 761/5088/23
Провадження № 1-кс/761/3634/2023
11 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, українця, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, у кримінальному провадженні №12023100000000136 від 09.02.2023,-
Слідчий звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
На обґрунтування клопотання заначено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000136 від 09.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, а саме, порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, особою яка зобов'язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.
Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов'язків, тому орган досудового розслідування звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, орган досудового розслідування приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Наявність ризику переховування від слідства та суду обґрунтовується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 ввідповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, міру покарання, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 , може в будь-який залишити територію країни та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Все вищевикладене вказує на обґрунтованість існування ризику переховування.
Однак, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України. Має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людей.
Просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без застосування застави, строком на 60 (шістдесят) діб.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання.
Захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання, зазначивши при цьому наступне. Клопотання слідчого, в порушення вимог статей 177, 178, 183, 199 КПК України, не місить всіх необхідних відомостей, а тому є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Підозра, пред'явлена ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, а всі, надані стороною обвинувачення докази, є такими, що жодним чином не обґрунтовують пред'явлену підозру. Долучені до матеріалів клопотання документи не містять даних на підтвердження ризику вказаного в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Органом досудового розслідування не наведено обставин та не надано доказів того, що підозрюваний має намір виїхати за межі України чи переховуватись від органу досудового розслідування та суду або вчиняє будь-які дії для цього. Просять відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав доводи захисників, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000136 від 09.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
10.02.2022 вручене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами та факт вручення підозри ОСОБА_6 дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та вважати обґрунтованою його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
Підставою застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій.
В клопотанні зазначено про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, раніше не судимий, одружений, пенсіонер, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, враховано також стан здоров'я підозрюваного.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, загальної інформації про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення недостатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання не підтверджено в ході розгляду клопотання.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрювану обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З урахуванням викладеного, враховуючи докази надані стороною обвинувачення та стороною захисту, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання цілодобово.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не покидати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 205, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не покидати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_6 під домашнім арештом визначити строком до 10.04.2023 року включно.
Звільнити ОСОБА_6 з під варти в залі суду негайно.
Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем її проживання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 15.02.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1