Справа № 761/4446/23
Провадження № 1-кс/761/3182/2023
07 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого -16.09.2022 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від призначеного судом покарання з випробуванням, якщо протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, у кримінальному провадженні № 12023100100000424 від 05.02.2023,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України, у кримінальному провадженні № 12023100100000424 від 05.02.2023.
У клопотанні зазначено, що 06.02.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Наявність обґрунтованих ризиків вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії нетяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до 3 років. Усвідомлюючи можливість призначення відносно нього такого покарання, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може, уникати явки та переховуватись від слідчого, прокурора, суду.
Крім цього, ОСОБА_5 не одружений, не працює, не має сталих зв'язків, що свідчить про те, що останній може переховуватись від слідчого, прокурора, суду. Наявність обґрунтованих ризиків вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується наступним: підозрюваний ОСОБА_5 , раніше судимий за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, не працює, постійного заробітку не має, судячи з цього, підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою отримання грошових коштів для подальшого придбання наркотичних засобів.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_5 , не забезпечить не настання перелічених вище ризиків.
Просять застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі і просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання за відсутності законних підстав. Просив застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрюваний пояснив, що винним себе визнає, вважає себе хворою наркозалежною особою, яка потребує лікування, а не заядлим злочинцем, у зв'язку з чим просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухав учасників процесу, дослідив матеріали клопотання, надані стороною захисту докази, дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100000424 від 05.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
06.02.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами та факт вручення підозри ОСОБА_5 дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та вважати обґрунтованою його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
Підставою застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій.
В клопотанні зазначено про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, раніше судимий, неодружений, не працює, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, загальної інформації про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення недостатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання не підтверджено в ході розгляду клопотання.
Прокурором зазначено про наявність також ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Існування зазначеного ризику має місце у цьому кримінальному провадженні, однак ступінь його ймовірності дозволяє слідчому судді застосувати більш м'який запобіжний захід.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 183 КПК України, прокурором не доведено що перебуваючи на волі підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрювану обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, враховуючи докази надані стороною обвинувачення та стороною захисту, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання з 20:00 по 07:00 наступного дня.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 205, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,- відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин по 07 годину 00 хвилин наступного дня.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 під домашнім арештом визначити строком до 05.04.2023 року включно.
Звільнити ОСОБА_5 з під варти в залі суду негайно.
Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем її проживання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 10.02.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1