Справа № 640/30356/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
16 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС щодо виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №840/26-15-33-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи з 11.08.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є помилковими, оскільки сплата єдиного податку позивачем відбувалась своєчасно та в повному обсязі, а наявність боргу була зумовлена технічними помилками у поданих деклараціях. На думку позивача, відповідачем порушена процедура анулювання реєстрації платника єдиного податку, а тому рішення №840/26-15-33-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 81 250,00 грн.
Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які надані податковим органом до суду першої інстанції, а тому з цих та інших підстав вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11 лютого 2023 року.
Від представника позивача - адвоката Нагалки Я.Я. 08.02.2023 року до суду надійшов письмовий відзиву на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що відсутні підстави вважати, що у позивача протягом двох послідовних кварталів в 2020 році був наявний податковий борг, оскільки суми, які обліковувалися в якості боргу не існували в дійсності, а лише були відображені у вказаних податкових деклараціях позивача внаслідок допущеної позивачем технічної помилки, що була виправлена ним у подальшому.
Просить суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У тексті відзиву, представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи за його участі.
Колегія суддів, розглянувши подане клопотання зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Також представник позивача просить стягнути із Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача понесені ним судові витрати у зв'язку із апеляційним розглядом справи.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки представником позивача до суду апеляційної інстанції надано лише документи, які підтверджують повноваження адвоката, а жодних доказів понесення судових витрат не надано, то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цих вимог.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 11.08.2017 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець платник податків за основним місцем обліку на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи платників за ставкою 5 відсотків, що підтверджується витягом із реєстру платників єдиного податку №1726583403888 від 14.08.2017 року.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 30.06.2020 № 840/26-15-33-26/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку.
Підставами для прийняття зазначеного рішення вказано: виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог глави 1 розділу XIV Кодексу; у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Кодексу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8, підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Листом податкового органу від 16.04.2021 року № 6/26-15-24-17-15 позивача повідомлено, що згідно інформаційно-телекомунікаційної бази даних органів ДПС ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець. З 11.08.2017 по 30.06.2020 перебував на спрощеній системі оподаткування 3 група платників за ставкою 5 відсотків до доходу. З 01.07.2020 по теперішній час перебуває на загальній системі оподаткування.
Також, у вказаному листі ГУ ДПС у м. Києві зазначило, згідно з даними інтегрованої картки платника по єдиному податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів починаючи з 01.01.2020 у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб, а саме: 01.01.2020 - 41250,00 грн., 01.02.2020 - 41250,00 грн., 01.03.2020 - 81250,00 грн., 01.04.2020 - 81250,00 грн., 01.05.2020 - 81250,00 грн., 01.06.2020 - 81250,00 грн.
Крім того, податковий орган зазначив, що податковий борг виник у зв'язку зі сплатою зобов'язань по єдиному податку не в повному обсязі згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2019 року (реєстр.№120597 від 23.10.2019) в сумі 81250,00 грн. та за 2019 рік (реєстр.№10029 від 21.01.2020) в сумі 40000,00 грн.
Таким чином ГУ ДПС у м. Києві вищевказаним листом повідомило позивачу, що керуючись п. 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, за недотримання ним як платником єдиного податку вимог абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 статті 298 Кодексу на підставі акту камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 10.06.2020 №856/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 прийнято рішення № 840/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.06.2020 року про виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2020 року.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що через допущену помилку в податковій декларації за ІІІ квартал, в інтегрованій картці платника податку - ФОП ОСОБА_1 з'явився податковий борг в розмірі 81 250,00 грн., а отже підстав вважати, що у позивача протягом двох послідовних кварталів був наявний податковий борг немає.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 6 квітня 2019 року позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2019 року, згідно якої в останнього відсутній дохід за вказаний період, а тому сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті дорівнює нулю.
26 липня 2019 року позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку за півріччя 2019 року, згідно якої в останнього загальна сума доходу становить 1 625 000,00 грн., в той же час сума єдиного податку за ставкою 5%, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає 81 250,00 грн.
Вищевказану суму (81 250,00 грн.) єдиного податку за 2 квартал 2019 року ФОП ОСОБА_1 було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2019 № 6.
23 жовтня 2019 року позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за III квартал 2019 року, в якій помилково в рядку 13 декларації (нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) вказано - 0 гривень, однак потрібно було вказати 81 250,00 гри., тобто суму, яку було сплачено за перше півріччя, в той же час в рядку 14 декларації (сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 - рядок 13) вказано 81 250,00 грн., однак потрібно було вказати 0 гривень, адже вказана сума вже була сплачена позивачем за II квартал.
Тобто, фактично відбулась помилкова заміна значень рядка 13 на 14 і навпаки, а саме в рядку 13 необхідно було зазначити « 81 250,00», адже позивачем за попередній звітній (податковий) період нараховано та сплачено « 81 250,00» грн. єдиного податку, в той же час, в рядку 14 необхідно було вказати «-», оскільки доходу в III кварталі 2019 року ФОП ОСОБА_1 не отримував, а тому сума єдиного податку дорівнює « 0».
21 січня 2020 року позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік, згідно якої в останнього загальна суму доходу становить 2 425 000,00 грн., в той же час загальна сума єдиного податку за ставкою 5% складає 121 250,00 грн., яка включає в себе нараховану суму за попередній звітній (податковий) період 81 250,00 грн., та суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду складає 40 000,00 грн.
Вищевказану суму (40 000,00 грн.) єдиного податку за IV квартал 2019 року, ФОП ОСОБА_1 було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2019 № 6.
Позивачем 08.02.2021 року було подано уточнену податкову декларацію платника єдиного податку за ІІІ квартали 2019 року, в якій виправлено допущені помилки, а саме в 13 рядку декларації (нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) зазначено 81 250,00 грн., а в рядку 14 (сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 - рядок 13) зазначено 0 грн.
Після подання вищевказаної уточненої податкової декларації за III квартал, в інтегрованій картці платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 списався податковий борг, якого фактично не існувало.
Отже, відсутні підстави вважати, що у позивача протягом двох послідовних кварталів в 2020 році був наявний податковий борг, оскільки суми, які обліковувались в якості боргу не існували в дійсності, а лише були відображені у вказаних податкових деклараціях позивача внаслідок допущеної позивачем технічної помилки, що в подальшому виправлена.
Таким чином, саме наявність у суб'єкта господарювання податкового боргу з єдиного податку, який виник у зв'язку з неналежним виконанням останнім обов'язку щодо вчасної сплати податку та як наслідок порушення умов перебування на прощеній системі оподаткування, є підставою для застосування до платника податку приписів абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Колегія суддів підкреслює, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 по справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 по справі № 805/206/17-а.
Водночас, відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано рішення №840/26-15-33-17/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку, а також акт про результати камеральної перевірки. Однак в матеріалах справи відсутній акт документальної перевірки, на підставі якого мало бути прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що акт камеральної перевірки від 10.06.2020 року №856/26-15-33-17/ НОМЕР_1 не ґрунтується на аналізі документів та не може вважатись належним та допустимим доказом відповідно до якого наявні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу 8 пункту 298.2 статті 298 Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови і порядок прийняття оскаржуваного рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Більше того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які були подані податковим органом, однак колегія суддів звертає увагу, що апелянтом до суду першої інстанції не подавалися жодні докази, які б спростували обставини, що встановлені судом першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Нагалки Ярослава Ярославовича про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участі відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко