Справа № 640/32844/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Вєкуа Н.Г.
16 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Хомича Івана Олександровича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У листопаді 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312, яким ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 27.05.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці запис є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312, яким ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 27.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з відповідним пакетом.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У рішенні вказано, що вік заявника 58 років. Страховий стаж особи становить 31 рік 18 днів. Підстави для призначення пенсій за віком на пільгових умовах відсутні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 18.11.2023 року.
Також зазначено, що водіям міського пасажирського транспорту, які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на власних (орендованих) маршрутних мікроавтобусах - таксі, підстави для призначення пільгових пенсій за віком відсутні, оскільки мікроавтобуси - таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.
З трудової книжки та довідки виданої комунальним підприємством «Київпастранс» Автобусний парк №1 від 10.05.2021 №35 вбачається, що ОСОБА_1 працював в Автобусному парку №1:
- з 07.06.2002, згідно наказу №169-к від 16.06.2022 ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм 3-го класу в автоколону №3 на автомобіль «Газель»;
- з 16.12.2003 переведений, згідно наказу №318-вк від 16.12.2003 водієм автотранспортного засобу, автобусу, 3-го класу цієї ж колони;
- 05.03.2014 наказом №27-вк від 05.03.2014 звільнений;
- 20.09.2014 наказом №145-вк ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортного засобу (автобусу) міських маршрутів у режимі маршрутного таксі 2-го класу в автоколону №3 з 20.09.2014;
- 05.05.2015 звільнений на підставі наказу 371-вк.
Колегія суддів наголошує, що за вище зазначеними періодами загальний стаж становить 12 років 4 місяці 13 днів.
Окрім того, будь-які відомості, на підставі, яких можна встановити, що в спірні періоди позивач працював водієм саме міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, записи трудової книжки позивача не містять.
Вищенаведене свідчить про правомірність висновків відповідача.
При цьому, згідно довідки виданої комунальним підприємством «Київпастранс» Автобусний парк №1 від 10.05.2021 №35, ОСОБА_1 працював водієм автобуса саме міського пасажирського транспорту лише з 16.12.2003 по 05.03.2014, що становить 10 років 2 місяці 18 днів.
Тобто, вказане підтверджує стаж роботи позивача міського пасажирського транспорту (автобусів) у період з 16.12.2003 по 05.03.2014, що становить 10 років 2 місяці 18 днів, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
Інших документів, що свідчать про те, що позивач має стаж роботи не менше 12 років 6 місяців на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, позивач не надав, як до відповідача, так і до суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 211/2138/17.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії позивачу відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного для цього пільгового стажу роботи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Хомича Івана Олександровича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль