Справа № 712/8821/22 Суддя (судді) першої інстанції: Романенко В.А.
14 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Василенка Я.М.
Епель О.В.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП у Полтавській області ДПП), в якому просив суд:
- поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 21 червня 2022 року серія БАВ № 264967;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія 21 червня 2022 року серія БАВ № 264967 та закрити провадження у справі;
- стягнути з Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та витрати на оплату судового збору 496,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 червня 2022 року в районі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції, які повідомили, що він порушив обмеження швидкості руху на 36 км (що зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху Тru САМ), відібрали пояснення та вручили повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, згідно якого ОСОБА_1 викликався до Кирюшко О.С. на 21 червня 2022 року на 09.00 год.
Протокол про адміністративне правопорушення не складався.
16 червня 2022 року ОСОБА_1 направив інспектору Кирюшко О.С. клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю з'явитись о 09.00 годині, враховуючи велику відстань від м. Черкаси та с. Розсошенці, комендантську годину та військовий стан в Україні, просив відкласти розгляд справи на іншу дату та встановити час щонайменше об 11.00 годині для можливості безперешкодно прибути до підрозділу патрульної поліції.
У вересні 2022 року позивачу стало відомо про накладення арешту на його кошти, розміщені на банківському рахунку. Так, 17 жовтня 2022 року адвокат Гаврилов Д.О. ознайомився із виконавчим провадженням № ВП 69750728, де і дізнався про наявність постанови інспектора рядового поліції взв. № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Кірюшко О.С. від 21 червня 2022 року серія БАВ № 264967, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за перевищення встановленого обмеження швидкості руху на 36 км.
Справа про адміністративне правопорушення була розглянута 21 червня 2022 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Працівником поліції не надано жодного доказу на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2022 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.
При цьому, дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис, суд встановив, що на рухомий автомобіль RIA MAGENTIS, номерний знак НОМЕР_1 , наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач. Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. При цьому, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку статті 40 Закону № 580-VIII.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Інструкції з використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги. Таким чином, використання TruCAM із руки є допустимим та не є порушенням.
Відповідно до норм статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
На виконання вимог зазначеної статті дану справу терміново призначено до розгляду.
Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, а також зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 264967 від 21 червня 2022 року, складеної поліцейським взв. № 2бат. УПП в Полтавській області ДПП рядовим поліції Кирюшко Олександрою Сергіївною, вбачається, що ОСОБА_1 , 14.06.2022 року 09 год. 51 хв. Полтавська область, Полтавський район, с. Супрунівка, вул. Київська, 7б, керуючи транспортним засобом RIA MAGENTIS, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 86 км на годину, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 36 км, швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху Тru САМ LTI 20/20 NC 008425, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 122 КУпАП.
В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи з б/к 468867 , 473462, фото відео TruCAM.
Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Слід зазначити, що положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга і третя статті 122, стаття 126 .
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відтак суд не бере до уваги посилання позивача на той факт, що оскаржувану постанову було винесено відповідачем без складання адміністративного протоколу, оскільки відповідно до ч. 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках, відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Так, в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС008425, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 86 км/год. (а.с. 54).
Позиція суду першої інстанції ґрунтувалася на тому, що на рухомий автомобіль RIA MAGENTIS, номерний знак НОМЕР_1 , наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач. Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІЛІ LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/24066, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 15 листопада 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №С008425, є придатним до застосування.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24 грудня 2020 року № 04/05/02/-3560, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 10116:2019 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Разом з тим, як вірно зазначено відповідачем, згідно Інструкції з використання лазерного вимірювача швидкості TruCam, допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги. Таким чином, використання із руки є допустимим та не є порушенням. Так, згідно розділу 11 Інструкції, з метою недопущення отримання помилкової швидкості, TruCam контролює апаратні засоби системи вимірювань. У разі нестабільної чи нечіткої цілі вимірювання швидкості руху (автомобіля чи державних номерних знаків), TruCam виявляє умови помилки і показує повідомлення про помилку замість результатів вимірювання (витяг з розділу 11 додався до відзиву на позов).
Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/24066 від 15 листопада 2021 року похибка заміру швидкості становить +/- 2 км/год. Похибка саме в 2 км/год, а не більше чи менше, встановлена на основі спеціальних вимірювань, уповноваженим на те органом, про що видано відповідний сертифікат. В свою чергу, суд першої інстанції безпідставно поставив під сумнів величину даної похибки та допустив можливе її збільшення.
Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути як встановлений на триногу, що передбачено інструкцією з його експлуатації, так і використано із рук.
При цьому, в незалежності від способу розташування приладу (з рук чи з триноги) вимірювання швидкості транспортних засобів здійснюється автоматично, що не суперечить приписам статті. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/24066 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС008425 до застосування.
Аакож апеляційний суд підтримує суд першої інстанції в частині висновку про безпідставність посилання позивача на той факт, що розгляд справи 21 червня 2022 року відбувся без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 122 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу.
Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор підійшла до водія та пояснила суть правопорушення. Після цього інспектор попросила пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 (а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу та надав запитувані документи для перевірки.
Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, під час розгляду справи не було.
Так, позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи. Інспектор Кирюшко О.С. дане клопотання задовольнила та призначила розгляд справи на 21 червня 2022 року о 09 год. 00 хв. у приміщенні УПП в Полтавській області. Повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції ОСОБА_1 було вручено особисто, про що свідчить його підпис у відповідній графі повідомлення.
Клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи від 16 червня 2022 року на іншу дату надійшло до УПП в Полтавській області ДПП 21 червня 2022 року о 10 год. 30 хв., підтвердженням цього є вхідний штамп із зазначенням часу надходження клопотання та довідка начальника СДЗ УПП в Полтавські області ДПП. Крім того, згідно ШКІ коду на конверті, яким відправлено клопотання, відправлення вручено УПП в Полтавській області ДПГІ за довіреністю 21. червня 2022 року.
Таким чином, інспектором неможливо було прийняти до уваги дане клопотання під час розгляду справи о 09 год. 00 хв., оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови його не було в УПП в Полтавській області ДПП.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КпАП України про порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 21 червня 2022 року серії БАВ № 264967 за формою відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з позицією скаржника стосовно того, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Я.М. Василенко
О.В. Епель