П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 473/3093/22
Головуючий в І інстанції: Лузан Л.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 27.12.2022 р. м. Вознесенськ
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Домусчі С.Д.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Вознюк Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2022 року про заміну відповідача, до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому позивач просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, серії БАБ № 168597 від 22.10.2022 року, винесену інспектором СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Лісовим Едуардом Валентиновичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч. 5, 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 168597 року, 22.10.2022 року об 18 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому неосвітлений номерний знак, а також під час руху не користувався ременем безпеки, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП, у зв'язку із чим, на позивача накладено адміністративне стягнення у розмірі 850 грн. в межах санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.п. «а», «б», «в» п. 2.3, пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частинами 5, 6 статті 121 КУпАП України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами ст. 38 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 168597 року, 22.10.2022 року об 18 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому неосвітлений номерний знак, а також під час руху не користувався ременем безпеки, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП, у зв'язку із чим, на позивача накладено адміністративне стягнення у розмірі 850 грн. в межах санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дослідив відеоматеріали з реєстратора автомобіля патрульної поліції та дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення є підтвердженим, підстав для скасування постанови відсутні.
В свою чергу, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що у поліцейських не було підстав для зупинки його транспортного засобу та після зупинки автомобіля позивача його не було проінформовано про конкретну причину зупинки.
Проте, наведені доводи апелянта не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на викладене.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно обставин даної справи, підставою для зупинки транспортного засобу позивача стали встановлені інспекторами патрульної поліції обставини стосовного того, що номерний знак ТЗ був неосвітлений у темну пору, тобто, обставини щодо порушення пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, що цілком відповідає наведеним вимогам ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та давало право поліцейським зупинити транспортний засіб позивача.
Доводи позивача про те, що у поліцейських не було підстав для зупинки ТЗ та його не було проінформовано про конкретну причину зупинки не відповідають дійним обставинам справи та спростовуються відеоматеріалами з місця події (відео з реєстратора автомобіля патрульної поліції).
Так, наведеними відеоматеріалами зафіксовано, що номерний знак транспортного засобу позивача у темну пору був неосвітлений та після зупинки ТЗ інспектор поліції звернув увагу на вказані обставини, а позивач надав пояснення щодо причин відсутності освітлення номерного знаку.
Також, згідно вказаних відеоматеріалів, позивач повторно з'ясовував у інспекторів причини зупинки його транспортного засобу та позивачу повторно було повідомлено про те, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача стали встановлені інспекторами патрульної поліції обставини стосовного того, що номерний знак ТЗ був неосвітлений у темну пору.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини щодо відсутності освітлення номерного знаку транспортного засобу позивача ним визнано, що зафіксовано відеоматеріалами з місця події.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач неодноразово вказував на те, що дійсно у нього взагалі відсутнє освітлення номерного знаку та він усунить ці порушення.
За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що у поліцейських не було підстав для зупинки його транспортного засобу та після зупинки автомобіля позивача не було проінформовано про конкретну причину зупинки, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Що стосується посилань позивача в поданій апеляційній скарзі на порушення поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляду справи без роз'яснення прав, ненадання можливості скористатись правовою допомогою, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Згідно матеріалів справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за ст. 121 КУпАП безпосередньо на місці його вчинення.
Також, колегія суддів зазначає, що позивач своїм підписом у постанові про накладення адміністративного стягнення підтвердив, що йому роз'яснено його права, передбачені ст.ст. 268, 289 КУпАП, та з відеоматеріалів з місця події вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з боку інспекторів патрульної поліції не здійснювалось будь-яких перешкод щодо реалізації позивачем свого права на отримання правової допомоги, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач вказував про необхідність здійснення телефонних дзвінків за консультацією та тривалий час спілкувався по телефону, будь-яких заяв щодо необхідності очікування його адвоката ним не заявлялось.
З огляду на викладене, доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Що стосується посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що йому було вручено копію постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій був відсутній час вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що в доданому до позовної заяви екземплярі оскаржуваної постанови та копії цієї ж постанови, доданої до відзиву, вказані дата та час вчинення адміністративного правопорушення - 22.10.2022 року 18 год. 00 хв., доказів протилежного не надано.
Що стосується посилань позивача в апеляційній скарзі на неможливість прийняття до уваги в якості доказу відеозапису з місця події, колегія суддів зазначає наступне.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853.
За приписами пункту 5 розділу IV вказаної Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Також, відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.ст. 72, 73, 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Отже, надані відповідачем відеозаписи з місця події можуть слугувати доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні наведених норм, а тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги відеоматеріалів, на яких зафіксовано здійснення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП, за яке безпосередньо на позивача накладено адміністративне стягнення.
Висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, інспектор поліції діяв у межах повноважень, а тому, підстави для скасування прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 16.02.2023 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: І.О. Турецька