П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13346/22
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі № 420/13346/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок проведеного відповідачем перерахунку пенсії на виконання рішень суду сформувалась заборгованість з 2016 року. Однак, сума перерахованої пенсії для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачувалась в порядку згідно пункту 3 Постанови КМУ № 103: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12704/18 від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скановано пункт 3 Постанови №103. На переконання позивача тривала невиплата частини перерахованої пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача, тому позивач вважає, що у відповідності до положень Закону № 2050-ІІІ має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, перерахованих відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/29078/22 від 06.10.2022), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 на умовах та у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Виплата перерахованої пенсії здійснювалась відповідно до Постанови особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2018 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі. Відповідач вказує на відсутність законних підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів, оскільки поточна пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась своєчасно на підставі норм чинного законодавства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2022 по справі № 420/13346/22 позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем пропущені строки позовної давності.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що 24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанов № 1088, якою встановлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Апелянт вказує і на той факт, що оскільки поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, зазначена Позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
21.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 на умовах та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 року, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Виплата перерахованої пенсії відповідно до Постанови особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводилась з 1 січня 2018 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку:
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розраховано відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016. по 31.12.2017;
- з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Доплата за період з 01.01.2016 по 30.12.2017 в сумі 52051,99 грн. виплачувалась до пенсії позивачу з 01.01.2019 в розмірі 1084,42 грн., а з 01.01.2020 - в розмірі 2168,83 грн. в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Станом на 01.07.2021 відкладена виплата позивачу проведена в повному обсязі.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити заявнику компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частики пенсії.
01.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача повідомлено, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи саме із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплати доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).
Зі змісту відповіді пенсійного управління вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 встановлений строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджений поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частина 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Після визнання нечинною Постанови КМУ від 24.12.2019 № 1088 дії відповідача щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року до 31.12.2017.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
При цьому апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що аргументи позивача щодо порушення строків виплати йому пенсії (доходу) саме з 01.01.2016 є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017) однак нормативна підстава його проведення виникла лише у лютому 2018 року, а тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних правових підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку не нарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Норми п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Починаючи саме із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми частини 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплаті доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).
Зі змісту відповіді пенсійного управління вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції стосовно колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.
Аргументи апелянта стосовно того, що позивачем пропущені строки позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду сформульовані зокрема у постанові від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 стосовно питання строку звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати наголошує апелянту, що необхідною умовою для звернення до суду з такого роду позовом є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті.
Відтак, лише в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Посилання апелянта на те, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки зазначена сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті статті 2 Закону №2050-ІІІ спростовуються наступним.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку не нарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 по справі № 420/13346/22- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.