П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/14989/22
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 18918,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 25.06.2020 року він був прийнятий на військову службу з укладенням контракту, строком до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Також позивач вказував, що 21.07.2022 року він звернувся до відповідача з приводу виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, оскільки до цього часу відповідна грошова допомога йому не була виплачена. Але відповідач відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у 2020 році у зв'язку з тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з лютого 1981 року до липня 1983 року. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково:
- визнано протиправними дії відповідача у відмові позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі дев'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня 2020 року;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки до військової частини не надходило повідомлення про відкриття провадження у справі №420/14989/22 з доданою до нього копією позовної заяви, а також жодного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, що позбавило відповідача процесуального права виконати процесуальні обов'язки, як учасника справи. За таких обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України.
Вказує апелянт і на те, що внаслідок позбавлення військової частини права подання відзиву на позов, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням основних засад (принципів) адміністративного судочинства, визначених частиною 3 статті 2 КАС України, а саме, без дотримання принципу рівності усіх учасників процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Апелянт вважає, що не з'ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, ґрунтуючись виключно на позиції позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що не відповідає обставинам справи, а саме щодо наявності незаконних дій з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Апелянт вказує на те, що дійсно, з позивачем був укладений контракт про проходження військової служби строком дії контракту до досягнення граничного віку перебування на військової службі з дати набрання чинності контрактом - 25.06.2020 року.
Так, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.06.2020 року №94-РС позивач був призначений на посаду у в.ч. НОМЕР_1 .
Наказом командира в.ч. НОМЕР_1 від 04.08.2021 року №154 позивача з 29.06.2021 року виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та направлено для продовження проходження військової служби до вч НОМЕР_2 , у зв'язку з призначенням позивача наказом Командувача Морської піхоти ВМС України №18-РС від 24.05.2021 року на посаду командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення реактивно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .
В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в МЮУ 26.06.2018 року за №745/32197, одноразова грошова допомога не виплачується у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених, відповідно до законів України, військових формувань, а також зі служби в поліції (п.4 розділу XXII вказаного порядку).
Також апелянт звертає увагу на те, що приписами зазначеного порядку виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, та за умови укладення особою контракту строком не менше ніж зазначено в п.1 розділу XXII вказаного порядку, за умов, якщо військовослужбовець не обмежений у отриманні даної виплати положеннями п. 4 розділу XXII зазначеного порядку. При цьому апелянт звертає увагу на те, що позивач з 10.07.1981 року до 05.071983 року проходив військову службу у Прикордонних Військах Комітету Державної Безпеки (в/ч НОМЕР_3 та в/ч НОМЕР_4 ) СРСР. Також апелянт зазначає про наявність інформації щодо проходження позивачем служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Зазначені фактичні обставин, на думку апелянта, були не враховані судом першої інстанції та позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уклав 25.06.2020 року контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 «Про проходження військової служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу», строком до досягнення граничного віку перебування на військовій службі (а.с.6-7, 8).
З 25.06.2020 року позивач включений до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.06.2020 року №94-РС позивач прийнятий на військову службу за контрактом та призначений командиром господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.01.2021 року №4 призначено позивача на іншу посаду - командиром господарського відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі скороченням штатів (а.с.8).
Наказом військової частини НОМЕР_5 від 24.05.2021 року №18-РС позивача відповідно до п.п.81, 82 Положення №1153/2008 увільнено із займаної посади та призначено командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 (підстава: призначається на рівнозначну посаду за станом здоров'я - на підставі висновку ВЛК) (а.с.10).
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2021 року ОСОБА_1 командира господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 вирішено вважати таким, що 29.06.2021 року здав посаду та направити для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). 29.06.2016 року виключити зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (підстава: витяг із наказу в/ч НОМЕР_5 від 24.05.2021 року №18-РС, акт відмови №2586/225 від 29.06.2021 року) (а.с.13).
30.06.2021 року позивач прибув до військової частини НОМЕР_2 і на підставі наказу №126 від 30.06.2021 року був призначений командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення і реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .
04.08.2021 року наказом №154 від 04.08.2021 року позивач був увільнений від займаної посади та призначений на посаду командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .
28.10.2021 року наказом №215 від 21.10.2021 року позивач був увільнений від займаної посади та призначений на посаду командира відділення розбирально-складальних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роботи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 року у справі №420/11949/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 року, визнано протиправними та скасовано п.9 наказу військової частини НОМЕР_5 від 24.05.2021 року №18-РС (по особовому складу) про увільнення ОСОБА_1 із займаної посади та призначення командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 ; наказ військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2021 року, яким ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 визнано вважати таким, що 29.06.2021 року здав посаду та направлений для подальшого проходження служби до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с.17-20).
14.05.2022 року наказом №61-РС Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14.05.2022 року (по особовому складу) позивач був увільнений (за його згодою) від займаної посади та призначений до 801 Центру боротьби з підводно-диверсійними силами і засобами та протимінної боротьби цих самих сил у військову частину НОМЕР_6 на посаду головного старшини батареї проти катерних ракетних комплексів (пункт 11 цього наказу) (а.с.21).
Наказом військової частини НОМЕР_6 №122 позивач призначений головним старшиною батареї ВОС 929974 А. На цій посаді позивач проходив військову службу за контрактом на час подання адміністративного позову.
21.07.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту 25.06.2020 року, оскільки до цього часу відповідна грошова допомога йому не була виплачена. У вказаній заяві позивач зазначив, що про виплату одноразової грошової допомоги він звертався з рапортами 25.08.2020 року і 16.09.2020 року однак, відповідь не отримав (а.с.14).
Відповідач листом вів 24.08.2022 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту (а.с.24-25).
Відмова викладена у листі мотивована тим, що відсутні законні підстави нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення контракту у 2020 році оскільки, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 02.1981 року до 07.1983 року.
Також, апеляційний суд зазначає, що відповідно до наданих апелянтом доказів, зокрема копії наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 22.10.2022 року №277 (по стройовій частині), позивач, звільнений наказом командира військової частини (по особовому складу) від 13.10.2022 року №36-РС з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку), вважається таким, що 22.10.2022 року справи та посаду здав та з 22.10.2022 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7 , знятий з усіх видів забезпечення: з 23.10.2022 року з продовольчого забезпечення за Каталогом (тільки обіди) при військовій частині НОМЕР_8 , з 22.10.2022 року з речового забезпечення при військовій частині НОМЕР_8 та з 22.10.2022 року з фінансового забезпечення при військовій частині НОМЕР_6 , та направлений для постановки на облік до Київського територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.
Відповідно до наданої апелянтом копії наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 22.10.2022 року №277, позивачу при звільненні не була виплачена одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до п.п.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений позивачем 25.06.2020 року контракт, є таким, що був ним укладений вперше з Міністерством оборони України, в той час як проходження позивачем строкової служби з 10.07.1981 року до 05.07.1983 року, не є проходження позивачем військової служби за контрактом укладеним з Міністерством оборони України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Так, згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XIІ).
Частинами 1, 2 ст.9 Закону №2011-XIІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-XIІ до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз.1-2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XIІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (надалі - Постанови КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога за підписання першого контракту є різновидом одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що, позивач вперше уклав контракт з Міністерством оборони України 25.06.2020 року.
Відповідно до пп.8 п.6 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, в редакції чинній на час укладення контракту, було визначено: виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах, зокрема, особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (абз.1 п.1 розд.І вказаного Порядку).
Відповідно до п.4 розділу XXII Порядку №260 одноразова грошова допомога не виплачується:
- особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
- особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
- особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
- у разі продовження військової служби за новим контрактом; у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом (кадрової військової служби офіцерського складу);
- у разі підписання контракту для проходження військової служби в Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом або кадрової військової служби офіцерського складу, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Апелянт, як у листі, яким позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги, так і в апеляційній скарзі, посилається як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги на Порядок №260 та зазначає, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з лютого 1981 року по липень 1983 року, а тому одноразова грошова допомога не виплачується.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що відповідно до положень Постанови КМУ №704 умовою отримання виплати є підписання контракту після того, як норма набрала чинності (Згідно п.10 вказаної Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, ця Постанова набирає чинності з 01.01.2018 року). Тобто особа не повинна була раніше виконувати обов'язки військової служби за контрактом (незалежно від виду контракту). Інших умов отримання виплати Постанова КМУ від 30.08.2017 року №704 не передбачає.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 10.07.1981 року по 05.07.1983 року проходив строкову службу у Прикордонних Військах Комітету Державної Безпеки (військова частина НОМЕР_3 - Середньоазіатський прикордонний округ - та військова частина НОМЕР_9 - Забайкальський прикордонний округ) Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що підтверджується копією військового квитка (а.с.11-12).
Отже, до 25.06.2020 року позивач не проходив військову службу за контрактом, відповідно, не міг бути звільненим з військової служби за контрактом і не служив, а ні в інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а ні в правоохоронних органах. При цьому апеляційний суд відхиляє, як такі, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами, доводи апеляційної скарги щодо наявності у апелянта інформації стосовно можливого проходження позивачем служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 підписано вперше.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які підтверджені матеріалами справи та не спростовані доводами апеляційної скарги та доданими до неї доказами, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мав правових підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, з посиланням на те, що позивач повторно прийнятий на військову службу за контрактом.
З огляду на наявність у позивача права на виплату грошової допомоги та подання ним відповідних рапортів у серпні та вересні 2020 року (а.с.15, 16), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така допомога мала бути виплачена ще у 2020 році, що відповідачем зроблено не було.
Відтак, правильним у цій справі є визначення розміру належної до виплати позивачу грошової допомоги саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет України» на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2020 році складав - 2102,00 грн.
Отже, що з моменту укладення контракту позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ним першого контракту з 25.06.2020 року відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 у розмірі дев'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: (9х2102) 18918,00 грн..
Також апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з апелянта на користь позивача одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 18918,00 грн. оскільки стягненню належать нараховані, проте, не виплачені суми. Разом з тим, у спірних правовідносинах апелянт не нараховував позивачу одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту.
Погоджується апеляційний суд і з застосуванням судом першої інстанції приписів ч.2 ст.9 КАС України, оскільки належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі дев'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня 2020 року.
Перевіряючи доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів справи копія ухвали суду першої інстанції від 24.10.2022 року, копія позову, пам'ятка про права та обов'язки, були надіслані судом першої інстанції на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34).
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив про направлення представнику військової частини НОМЕР_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвали про відкриття провадження по справі та позов з додатками.
Проте апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо зазначення позивачем або відповідачем електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 , як засобу зв'язку з відповідачем або його представником. Натомість апеляційна скарга містить електронну адресу представника апелянта Абросимова Анатолія Сергійовича - ІНФОРМАЦІЯ_3
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (ч.1 ст.11 КАС України).
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 44 КАС України, та їх реалізація, зокрема відповідачем - суб'єктом владних повноважень залежить від виконання судом приписів статті 174 КАС України, відповідно до якої ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Матеріалами справи спростовані твердження суду першої інстанції щодо направлення ухвали про відкриття провадження по справі разом з позовом та доданими до нього додатками на електронну адресу представника відповідача, а тому апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції таких принципів адміністративного судочинства як змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
При цьому, за приписами п.3 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує, окрім іншого, також посиланням на п.3 ч.3 ст.317 КАС України, зазначаючи, що справа була розглянута судом першої інстанції за відсутності представника позивача, який взагалі не був повідомлений судом першої інстанції про наявність справи порушеної відносно відповідача, отже і не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки зазначені доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення, апеляційний суд зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нової постанови у справі про часткове задоволення позовних вимог. Водночас апеляційний суд зазначає, що наведені апелянтом доводи та надані до апеляційної скарги докази, по суті спору не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення першого контракту відповідно до підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі дев'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня 2020 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.