П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/11272/21
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військово частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військово частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року, враховуючи місяць підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що за період проходження військової служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини щодо невиплати позивачу індексації за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року. Зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справу було розглянуто в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 (яка має назву військового часу польова пошта НОМЕР_2 ) на посаді командира авіаційної ескадрильї, грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося відповідачем, що останнім не заперечувалося.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 28.01.2017 року №31 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу.
Під час звільнення з військової служби у запас, позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Також суд першої інстанції дійшов висновок, що вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації, є передчасною та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації, тому колегія суддів, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Відповідно ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення)
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Крім того, ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Також спірне питання регулюється Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.
Положення вказаного порядку кореспондуються з положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати, такі доходи повинні бути в першу чергу нараховані, а потім виплачені з порушенням строків їх виплати.
Як вбачається з матеріалів справи та з висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року позивачу відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язав його нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року, з чим також погоджується колегія суддів.
З апеляційної скарги вбачається, що позивач також погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Таким чином, у оскаржуваному рішенні суд встановив, що з 01.01.2016 року по 28.01.2017 року, та під час розгляду справи, нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалось, проте частиною 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» встановлено, що доходи, які підлягають компенсації мають бути нарахованими, що у зазначені періоди не відбувалось.
Крім цього, з урахуванням положень ч.4 ст.78 КАС України, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення згідно абзацу 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, має бути здійснено після набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування індексації грошового забезпечення починається з дати набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, оскільки виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення буде порушене відповідачем, задоволення цій частини позову буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.