ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" лютого 2023 р. справа № 300/5452/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботу: у ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії" на посаді токар 5-го і 6-го розряду у період з 01.01.2004 по 12.01.2007; у ТОВ "Управління бурових робіт № 1" на посаді токар 6-го розряду у період з 13.01.2007 по 30.06.2007; у ТОВ "Стройнафтосервіс" на посаді токар у період з 13.03.2008 по 20.05.2009; у ТОВ "Спецнафтосервіс" на посаді токар у період з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010; у ТОВ "Ямалнафтосервіс" на посаді токар у період з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012; у ТОВ "Інноваційні технології енергетики" на посаді токар з 09.06.2012 по 31.10.2014; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 11.05.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 17.06.2022 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що в позивача відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Позивач вказав на те, що відповідач безпідставно не взяв до уваги відомості про періоди його роботи в російській федерації, оскільки ним надано пенсійному органу довідки роботодавців про заробітну плату, в яких міститься інформація про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації. Таким чином в ГУ ПФУ в Рівненській області відсутні підстави для незарахування позивачу періодів з 01.01.2004 по 12.01.2007, з 13.01.2007 по 30.06.2007, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 31.10.2014 до страхового пільгового стажу.
Ухвалою від 02.01.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.01.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0902-8/2189 від 16.01.2023 на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 1 вказав, що рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу: є 24 роки 6 місяців 2 дні при необхідних 29 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в російській федерації, оскільки відсутня інформація від відповідно пенсійного фонду російської федерації про сплату страхових внесків. З цих же підстав ж не враховані й довідки ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 213, № 214, № 215, ТОВ "Спецнафтосервіс" від 31.03.2010, ТОВ "Інноваційні технології енергетики" від 19.05.2014 № 46 та від 31.10.2014 № 213. Так, законодавством України, як і за законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду. Представник відповідача 1 звернув увагу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі № 300/3542/21. Представник відповідача 1 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 34-38).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області правом на подання відзиву на позов не скористалось. Ухвалу про відкриття провадження від 02.01.2023 доставлено 04.01.2023 до електронного кабінету відповідача 2.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 17.06.2022 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України НОМЕР_1 ; трудову книжку НОМЕР_2 (а.с. 7-11); довідку ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії" від 12.04.2007 № 37 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії (а.с. 13); довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 20.05.2009 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії (а.с. 14); довідку ТОВ "Стройнафтосервіс" від 20.05.2009 про роботу в районах Крайньої Півночі (а.с. 15); довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 31.03.2010 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії (а.с. 16); довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 31.03.2010 про роботу в районах Крайньої Півночі (а.с. 17); довідку ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 213 про заробітну плату (а.с. 19); довідку ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 214 про роботу в районах Крайньої Півночі (а.с. 20); довідку ТОВ "Інноваційні технології енергетики" від 19.09.2014 № 46 про заробітну плату (а.с. 22); довідку ТОВ "Інноваційні технології енергетики" від 31.10.2014 № 213 про роботу в районах Крайньої Півночі (а.с. 23).
22.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення № 092350005180 про відмову в призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 24 роки 6 місяців 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.03.1988 по 22.06.1988, оскільки записи до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1980 внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня підстава запису про звільнення з роботи. Не зараховано періоди роботи згідно записів № 17-34 (з 01.01.2004) до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1980, оскільки відсутня інформація від відповідного фонду РФ про сплату страхових внесків. Заявником надані довідки, для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі: від 08.06.2012 № 213, № 214, № 215 ТОВ "Ямалнафтосервіс", від 31.03.2010 ТОВ "Спецнафтосервіс", ТОВ "Інтехенерго" від 19.05.2014 № 46 та від 31.10.2014 № 213, згідно яких неможливо врахувати періоди роботи до стажу, оскільки відсутня інформація від відповідного фонду РФ про сплату страхових внесків (а.с. 25).
Листом від 29.06.2022 № 0900-0213-8/21696 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 24).
Вважаючи протиправним рішення відповідача 2 № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботу: у ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії" на посаді токар 5-го і 6-го розряду у період з 01.01.2004 по 12.01.2007; у ТОВ "Управління бурових робіт № 1" на посаді токар 6-го розряду у період з 13.01.2007 по 30.06.2007; у ТОВ "Стройнафтосервіс" на посаді токар у період з 13.03.2008 по 20.05.2009; у ТОВ "Спецнафтосервіс" на посаді токар у період з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010; у ТОВ "Ямалнафтосервіс" на посаді токар у період з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012; у ТОВ "Інноваційні технології енергетики" на посаді токар з 09.06.2012 по 31.10.2014; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 11.05.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), а тому на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 17.06.2022 досяг віку 60 років.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову позивачу в призначення пенсії за віком, страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 6 місяців 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.03.1988 по 22.06.1988, оскільки записи до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1980 внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня підстава запису про звільнення з роботи. Позивач не спорює відмову відповідача щодо неврахування до страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності.
Також не враховано періоди роботи згідно записів № 17-34 (з 01.01.2004) до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1980, оскільки відсутня інформація від відповідного фонду РФ про сплату страхових внесків. Заявником надані довідки, для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі: від 08.06.2012 № 213, № 214, № 215 ТОВ "Ямалнафтосервіс", від 31.03.2010 ТОВ "Спецнафтосервіс", ТОВ "Інтехенерго" від 19.05.2014 № 46 та від 31.10.2014 № 213, згідно яких неможливо врахувати періоди роботи до стажу, оскільки відсутня інформація від відповідного фонду РФ про сплату страхових внесків (а.с. 25).
Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача вказаних вище періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина не підтвердження сплати страхових внесків за дані періоди до пенсійного фонду російської федерації.
Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача 2, викладені в оспореному рішенні від 22.06.2022, з огляду на таке.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 15.07.1980, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 14.03.2001 прийнятий на роботу в прокатно-ремонтний цех бурового обладнання, труб і турбобуров токарем 5 розряду вахтовоекспедиційним методом роботи у ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії"; з 01.10.2004 переведений токарем турбобуров 6 розряду в цьому ж цеху; з 12.01.2007 звільнений в порядку переводу в УБР № 1; з 13.01.2007 прийнятий по переводу із ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії" в прокатно-ремонтний цех бурового обладнання, труб і турбобуров токарем 6 розряду вахтовим методом в ТОВ «Управління бурових робіт № 1»; з 30.06.2007 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового; з 13.03.2008 прийнятий в цех ремонту та прокату електропогрузочних установок в ТОВ «Стройнафтосервіс»; з 20.05.2009 розірваний трудовий договір за власним бажанням працівника; з 21.05.2009 прийнятий токарем по вахтовому методу роботи в ТОВ «Спецнафтосервіс»; 30.06.2009 розірваний трудовий договір за власним бажанням працівника; з 14.10.2009 прийнятий токарем по вахтовому методу роботи в ТОВ «Спецнафтосервіс»; 30.06.2009 розірваний трудовий договір за власним бажанням працівника; з 07.04.2010 прийнятий токарем по вахтовому методу роботи в ТОВ «Ямалнафтосервіс»; 29.07.2011 розірваний трудовий договір за власним бажанням працівника; з 19.10.2011 прийнятий токарем по вахтовому методу роботи в ТОВ «Ямалнафтосервіс»; 08.06.2012 розірваний трудовий договір у зв'язку з переводом в ТОВ "Інтехенерго"; з 09.06.2012 прийнятий токарем по вахтовому методом по переводу з ТОВ «Ямалнафтосервіс»; 31.10.2014 розірваний трудовий договір за власним бажанням працівника (а.с. 7-11).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_2 заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.
Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При чому, суд звертає увагу на те, що такий обов'язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду російської федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.
Щодо відповідальності страхувальників за несплату старахових внесків згідно законодавства України.
Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Суд встановив, що разом із заявою від 17.06.2022 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надав органу Пенсійного фонду України такі документи про періоди його роботи на території російської федерації:
- довідку ТОВ "Шаімській нафтосервісній компанії" від 12.04.2007 № 37 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії за період з січня 2002 року по грудень 2006 року, яка містить відомості про те, що із заробітної плати позивача проведено відрахування до Пенсійного фонду російської федерації (а.с. 13);
- довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 20.05.2009 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії за період з березня 2008 року по березень 2009 року (а.с. 14); довідку ТОВ "Стройнафтосервіс" від 20.05.2009 про роботу в районах Крайньої Півночі, в якій зазначено, що відомості про заробітну плату передані в Управління пенсійного фонду російської федерації та існування страхового свідоцтва державного пенсійного страхування (а.с. 15);
- довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 31.03.2010 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії за період з листопада 2009 року по березень 2010 року (а.с. 16); довідку ТОВ "Спецнафтосервіс" від 31.03.2010 про роботу в районах Крайньої Півночі в якій зазначено, що відомості про заробітну плату передані в Управління пенсійного фонду російської федерації та існування страхового свідоцтва державного пенсійного страхування (а.с. 17);
- довідку ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 213 про заробітну плату, яка враховується для обрахунку пенсії за період з березня 2011 року по грудень 2011 року (а.с. 19); довідку ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 214 про роботу в районах Крайньої Півночі з 07.04.2010 по 29.07.2011, в якій зазначено, що відомості про заробітну плату передані в Управління пенсійного фонду російської федерації та існування страхового свідоцтва державного пенсійного страхування (а.с. 20); довідку ТОВ "Ямалнафтосервіс" від 08.06.2012 № 215 про роботу в районах Крайньої Півночі за період з 19.10.2011 по 08.06.2012, в якій зазначено, що відомості про заробітну плату передані в Управління пенсійного фонду російської федерації та існування страхового свідоцтва державного пенсійного страхування (а.с. 21);
- довідку ТОВ "Інноваційні технології енергетики" від 19.09.2014 № 46 про роботу в районах Крайньої Півночі, яка враховується для обрахунку пенсії за період з вересня 2012 року по квітень 2014 року (а.с. 22); довідку ТОВ "Інноваційні технології енергетики" від 31.10.2014 № 213 про роботу в районах Крайньої Півночі, в якій зазначено, що відомості про заробітну плату передані в Управління пенсійного фонду російської федерації та існування страхового свідоцтва державного пенсійного страхування (а.с. 23).
Так, записи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.07.1980 та вищевказані довідки підтверджують факт офіційного працевлаштування позивача в періоди з 01.01.2004 по 12.01.2007, з 13.01.2007 по 30.06.2007, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 31.10.2014 та факт сплати роботодавцями ОСОБА_1 податків та обов'язкових платежів згідно законодавства російської федерації.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів територіального органу пенсійного фонду України, викладених в спірному рішення від 22.06.2022, суд дійшов висновку щодо неправомірності відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, вищевказаних періодів його трудової діяльності в російській федерації.
Щодо посилання відповідача 1 у відзиві на позов на необхідність врахування підходу, викладеного в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі № 300/3542/21. Так, відповідач вважає, якщо пенсійний орган України не може звернутися до пенсійного органу Російської Федерації щодо перевірки фактів сплати страхових внесків страхувальником, то позивач, як застрахована особа, вправі самостійно звернутися до органів Пенсійного фонду Російської Федерації щодо отримання даних, які містяться в його індивідуальному особовому рахунку, а відповідь на таке звернення, в разі наявності відповідної інформації, що підтверджує сплату роботодавцем страхових внесків може слугувати підставою для призначення позивачу пенсії. До отримання такої інформації щодо підтвердження сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації, в пенсійного органу немає підстав для призначення пенсії.
Суд, не погоджується з такими доводами відповідача.
Суд вже зазначав вище, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.
Таким чином, саме орган пенсійного фонду України, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо сплати страхових внесків в іноземній державі.
Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Проте ОСОБА_1 , окрім трудової книжки, надав пенсійному органу додатково докази нарахування йому заробітної плати - відповідні довідки підприємств, в яких він працював, що містять інформація на підставі яких первинних документів вони видані, з посиланням на номер страхового свідоцтва державного пенсійного страхування.
Жодних документально обгрунтованих сумнівів щодо правомірності видачі таких довідок та достовірності зазначеної в них інформації відповідачі суду не надали.
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи № 560/3734/22 зазначив:
«…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ «Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ «Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…».
Отже, відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи жодним чином не підтверджує несплату таких внесків. Окрім цього, відсутність інформації від пенсійного органу російської інформації щодо підтвердження страхового стажу позивача за період з 01.01.2004 по 12.01.2007, з 13.01.2007 по 30.06.2007, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 31.10.2014, не є підставою для неврахування вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що дає право ОСОБА_1 на призначення йому пенсії за віком.
Суд звертає увагу на те, що, чинне законодавство України передбачає механізми відшкодування Державі заподіяних їй збитків через виплату пенсії особі внаслідок виявлення після її призначення фактів, які спростовують наявність в особи страхового стажу для призначення пенсії за певний період трудової діяльності внаслідок подання недостовірних документів в підтвердження такої обставини.
Водночас, суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в російській федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів в трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Рівненській області за № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Рівненській області за № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком належить скасувати як протиправне.
З огляду на встановлені статтею 26 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60 років, страховий стаж становить не менше 29 років.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 17.06.2022, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою 60-ти річного віку.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Надавши об'єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, з метою ефективного захисту такого права та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 11.05.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 12.01.2007, з 13.01.2007 по 30.06.2007, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 31.10.2014.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2780374706.1 від 17.12.2022 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 092350005180 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 11.05.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 12.01.2007, з 13.01.2007 по 30.06.2007, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 29.07.2011, з 19.10.2011 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 31.10.2014.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код - 21084076, вулиця Короленка, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.