16 лютого 2023 року Справа № 160/18167/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) №047150017761 від 15.06.2022 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу період роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу період роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу період роботи з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України у справі №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року, з дня звернення із заявою про призначення пенсії від 09.06.2022 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Означена заява була передана на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відсутній необхідний пенсійний вік та позивачем наданий недійсний паспорт.
Крім того, позивач зазначає, що пенсійний орган не зарахував до його пільгового стажу періоди з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, оскільки атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена з порушенням строку, встановленого законодавством. Також не зараховано період з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року у зв'язку з відсутністю копії наказу про атестацію робочих місць від 02.04.2010 року №349.
При цьому, позивач стверджує, що ним були додані до заяви про призначення пільгової пенсії за віком всі необхідні документи, а саме, трудова книжка та відповідна уточнююча довідка, в якій зазначені відомості щодо проведених атестацій у спірні періоди.
Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзивів на позов та докази на їх обґрунтування.
Лише 03.02.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечуючи проти позову, надало відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.
Відповідач-1 в обгрунтування відзиву на позов посилається на те, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 29 років 04 місяці 28 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 становить 10 років 11 місяців 03 дні.
При цьому, вік позивача на момент звернення до пенсійного органу із відповідною заявою становить 45 років (при необхідних 50 роках), а тому, відсутні підстави для призначення пільгової пенсії.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року, то відповідач-1 зазначає, що такі не підтверджені атестацією робочих місць за умовами праці, а також відсутній наказ про атестацію робочих місць №349 від 02.04.2010 року.
Крім того, відповідач-1 посилається на дискреційні повноваження пенсійного органу в питаннях призначення пенсії.
Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. Відповідач-2 в обгрунтування своєї позиції зазначає, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Відповідач-2 посилається на те, що станом на дату звернення із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1 ОСОБА_1 досягла віку 45 років. При цьому, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV необхідний вік повинен становити 50 років, а тому, у позивача відсутні підстави для призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1.
Також відповідач-2 стверджує, що право на пенсію за віком на пільгових умовах набувають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та, зокрема, за результатами атестації робочих місць. Разом з тим, за період з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року позивачем надані накази щодо атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві, з яких вбачається її проведення з порушенням строку, встановленого діючим законодавством, а щодо періоду з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року, то на підтвердження його не надано копію наказу про атестацію робочих місць від 02.04.2010 року №349. Тому, підстави для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача відсутні.
З урахуванням викладеного, відповідач-2 стверджує, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області від 15.06.2022 року №047150017761 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з відсутністю необхідного віку.
Так, в означеному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж роботи 29 років 04 місяці 29 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 становить 10 років 11 місяців 03 дні. При цьому, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 1 призначається за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них пільгового стажу не менше 7 років 6 місяців.
Крім того, у спірному рішенні зазначено про зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи.
Також пенсійний орган зазначив про недійсність паспорту позивача, оскільки в ньому відсутня фотографія особи у 45 років.
При цьому, відповідач-2 зазначив у спірному рішенні, що позивач матиме право на пенсійну виплату 02.05.2027 року, тобто, після досягнення 50-річного віку.
Додатково у листі від 23.08.2022 року №0400-010304-8/85835 на запит позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив про недосягнення ОСОБА_1 необхідного 50-річного віку для призначення пільгової пенсії за віком, відсутність своєчасної атестації робочих місць за умовами праці. Крім того, до пільгового стажу за Списком №1 зараховано всі періоди роботи згідно довідки від 19.05.2022 року №1451-703, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», окрім періоду з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, оскільки атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена згідно наказів від 14.06.1994 року №249, від 20.03.2000 року №417 та від 18.04.2005 року №300. Також не зараховано період з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року у зв'язку з відсутністю копії наказу про атестацію робочих місць від 02.04.2010 року №349.
Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон № 213-VIII від 02.03.2015 року набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року (станом на 01.04.2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 року, яким текст Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме, пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII від 05.11.1991 року у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.
Положення зазначених вище законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Пунктом 1 резолютивної частини рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункт «а» статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року.
Пунктом 3 резолютивної частини цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення означеного рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Водночас, Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме, пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.
З огляду на викладене слідує, що правила вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу позивача.
Таким чином, суд доходить висновку, що означені норми суперечать одна одній, оскільки регулюють одне і те ж коло відносин. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно якого, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому, відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення ним необхідного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Вирішуючи даний, спір судом враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року, суд зазначає наступне.
Приписами статті 62 Закону Закону № 1788-ХІІ визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить також постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, згідно пункту 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано, зокрема, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 року у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 року у справі № 372/403/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Приписами пунктів 4.2 та 4.3 цього Порядку встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умoвах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці № 41 від 01 вересня 1992 року, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Тобто, не проведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема, на пенсію за віком на пільгових умовах.
Така правова позиція сформована Верховним Судом України у постанові у справі № 21-307а14 від 16 вересня 2014 року.
Згідно пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
При цьому, приписами Порядку № 442 визначено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» з метою запобігання необґрунтованому позбавленню працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, належних їм пільг і компенсацій, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку атестації робочих місць.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка НОМЕР_2 , надана ОСОБА_1 , містить наступні записи про роботу, зокрема:
- з 04.01.1998 року - прийнята учнем машиніста конвеєра на дробильну фабрику в
Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комплексі;
- з 15.05.1998 року - переведена на дробильну фабрику машиністом конвеєра 4 розряду в Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комплексі; проведена атестація робочих місць за умовами праці на підставі наказу від 14.06.1994 року №246;
- з 12.07.2000 року - переведена в агломераційний цех №2 учнем дозувальника в Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комплексі;
- з 09.11.2000 року - переведена в агломераційний цех №2 дозувальником 4 розряду в Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комплексі;
- з 16.04.2003 року - переведена в агломераційний цех №2 дозувальником гарячого повертання 4 розряду в Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комплексі;
- з 17.08.2010 року по 14.08.2011 року - переведена в гірничий департамент в агломераційний цех №2 дозувальником гарячого повертання 4 розряду в ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Крім того, відповідно до уточнюючої довідки № 1451-703 від 19.05.2022 року, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 працювала повний робочий день у період з 01.02.1998 року по 31.03.1998 року та з 15.05.1998 року по 11.07.2000 року на дробильній фабриці (на правах цеху) на виробництві - підготовка руд на посаді машиніста конвеєра, зайнятого на дробленні, подрібнюванні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин, що містять пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію. У вказаний період діяв Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року.
Щодо атестації робочих місць за умовами праці у вказаний період, то у довідці зазначено, що робочі місця атестовані на підставі наказів від 14.06.1994 року №249 та від 20.03.2000 року №417.
Стосовно періоду роботи на даному підприємстві у період з 09.11.2000 року по 15.01.2003 року, то ОСОБА_1 працювала в агломераційному цеху №2 на виробництві - агломерація на посаді дозувальника, зайнятого на шихтовці рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, що передбачено Списоком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року.
У період роботи на даному підприємстві у період з 16.01.2003 року по 15.04.2003 року, то позивач працював в агломераційному цеху №2 на виробництві - агломерація на посаді дозувальника, зайнятого на шихтовці рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію. У вказаний період діяв Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року.
Також у період з 16.04.2003 року по 14.08.2011 року ОСОБА_1 працювала на даному підприємстві в агломераційному цеху №2 на виробництві - агломерація на посаді дозувальника гарячого повертання, що передбачена Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року.
У вказаній довідці зазначено, що атестація робочих місць за умовами праці проведена на підставі наказу від 18.04.2005 року №300, від 02.04.2010 року №349, а також листа головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009 року про продовження строку дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці.
Суд звертає увагу, що Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також проведення у зазначені періоди атестації робочих місць за умовами праці підтверджується записами у його трудовій книжці та вищевказаною уточнюючою довідкою.
При цьому, суд наголошує на тому, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається саме на керівника підприємства чи організації.
Тому, з огляду на викладене, зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 підлягають спірні періоди роботи позивача з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року.
Щодо посилання пенсійного органу на відсутність копії наказу про атестацію робочих місць від 02.04.2010 року №349, то наявність останнього та усіх вищевказаних наказів підтверджується відповідними витягами, оформленими ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та які містяться в матеріалах справи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Також суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17.
Таким чином, пенсійний орган протиправно не зарахував ОСОБА_1 до пільгового стажу означені вище періоди роботи.
Що стосується недійсності паспорта ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Перш за все, 45 років ОСОБА_1 виповнилось 01.05.2022 року.
Тому, фотографія у паспорті у цьому віці могла бути вклеєна з 02.05.2022 року.
Воєнний стан введено в дію з 24.02.2022 року.
09.06.2022 року позивач подала заяву про призначення пенсії разом із паспортом громадянина України, який не містив фотографії у віці 45 років.
Водночас, 21.10.2022 року Уряд України прийняв постанову «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» №1202.
Приписами підзаконного нармативного акту встановлено, що паспорти громадян України у формі картки, строк дії яких закінчився за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., та паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Тобто, фактично Уряд України із запізненням визнав, що паспорт ОСОБА_1 посвідчує особу і підтверджує її громадянство.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем був отриманий новий паспорт у формі картки зі строком дії з 27.06.2022 року до 27.06.2032 року.
Щодо вимоги про зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача від 09.06.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як визначеним суб'єктом призначення.
При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 09.06.2022 року.
Відповідачем-1 здійснено лише направлення ОСОБА_1 спірного рішення, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-1, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов'язаних з розглядом заяви позивача від 09.06.2022 року, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, відновлення порушених прав та інтересів позивача підлягають шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) №047150017761 від 15.06.2022 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підлягає сума 496,20 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.2684868352.1 від 23.09.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) №047150017761 від 15.06.2022 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 18.04.2010 року по 14.08.2011 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань (вул.Г.Чекірди, 10, м.Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16.02.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька