14 лютого 2023 року Справа № 160/11782/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, код ЄДРПОУ 26630767) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення та зміну позовних вимог:
- визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_2 щодо виготовлення «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 №95 від 25.04.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» - шляхом друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «командир в/ч НОМЕР_2 », підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та оголошення особовому складу, як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_2 ;
- визнати неправомірними актами «БОЙОВЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.». «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 № 95 від 25.04.2022», Бойове розпорядження №46/1805 від 18.05.2022р.» та «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» про переміщення солдата ОСОБА_2 із проставленим відбитком гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «командир в/ч НОМЕР_2 » та підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 щодо направлення та утримування в період з 25.04.2022р. до 19.05.2022 року солдата ОСОБА_3 в розташуванні бойових позицій лінії оборони 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 - без закріпленої за ним зброї АК-74№ НОМЕР_3 ;
- визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не реєстрації 23.04.2022 року рапорту солдата ОСОБА_3 про обставини дій 23.04.2022 року з боку офіцерів в/ч НОМЕР_4 ст. л-та на ОСОБА_4 та п/п-ка ОСОБА_5 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_2 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду;
- визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не реєстрації 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом солдата ОСОБА_3 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_2 » та подальше ухилення від їх розгляду;
- визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_2 щодо складення документів службового розслідування із висновком про порушення солдатом ОСОБА_7 вимог військової дисципліни, у зв'язку із невиконанням «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_2 ;
- визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_2 щодо подання до ВП №5 Синельниківського РУП в Дніпропетровській області та Східного ТУ ВСП заяв про відкриту відмову (непокору) (солдата ОСОБА_3 та самовільне залишення військової частини - через невиконання «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/чА7407 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.», як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_2 ;
- визнати неправомірними актами та скасувати накази командира в/ч НОМЕР_2 в частині невиплати солдату ОСОБА_8 сум додаткової винагороди 30 тис.грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) - за період з 01.05.2022р. по 31.07.2022р.
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 виплатити солдату ОСОБА_8 суми додаткової винагороди та грошового забезпечення (оклад і премія) за період з 01.05.2022р. по 31.07.2022р.;
- стягнути з в/ч НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних призначень - на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій;
Також позивачем заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконні, свавільні і протиправні дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що призвели до істотного порушення законних прав, свобод та інтересів позивача. Також позивач окремо зазначає, що майор ОСОБА_9 є неуповноваженою особою на видачу будь-яких розпоряджень щодо переміщення особового складу в/ч НОМЕР_2 , а тим більше бойових розпоряджень, і що останній фактично перебуває на території в/ч НОМЕР_2 незаконно, як цивільна особа.
Ухвалою суду від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.08.2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про розгляд їх позовних вимог в межах адміністративної справи №160/11782/22 відмовлено.
Адміністративні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повернуто заявникам без розгляду.
Ухвалою суду від 31.08.2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про розгляд його позовних вимог в межах адміністративної справи №160/11782/22 відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_6 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 13.09.2022 року повернуто заявнику без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 15.09.2022 року повернуто заявнику без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про залишення заяв без розгляду від 19.09.2022 року повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 20.09.2022 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 20.09.2022 року повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 21.09.2022 року витребувано у Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інформацію стосовно адреси для листування Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
28.10.2022 року представником Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що 04 червня 2022 року старшому сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_10 , солдату ОСОБА_11 і солдату ОСОБА_1 був доведений наказ командира військової частини НОМЕР_2 про переміщення підрозділів військової частини НОМЕР_2 у село Вільне Поле, Дніпропетровської області у строк до 06.00 годин 05.06.2022.
Проте, уранці 05.06.2022 старшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_10 , солдата ОСОБА_11 і солдата ОСОБА_1 на ранковому вишукуванні не було, про що командиру військової частини НОМЕР_2 було доведено рапортом т.в.о. начальника розвідки старшим солдатом ОСОБА_12 .
Зазначені обставини були встановлені в ході проведеного службового розслідування, призначеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2022 №238/1, описані в акті службового розслідування від 29.06.2022 та затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування від 30.06.2022 № 81/300622.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина головного сержанта розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_6 , розвідника-кулеметника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_10 , розвідника-телефоніста розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_11 , старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанні бойового розпорядження командира та дезертирстві, що має ознаки кримінальних злочинів, передбачених статтями 402,407,408 Кримінального кодексу України.
За вчинені порушення обов'язків військової служби, за порушення статі 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування від 30.06.2022 № 81/300622 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану.
07.11.2022 року представником Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що командир військової частини НОМЕР_6 своїм наказом №9 від 01.03.2022 року призначив старшого лейтенанта ОСОБА_13 - заступником командира військової частини НОМЕР_2 .
Командир військової частини НОМЕР_6 своїм наказом №48 від 01.03.2022 року призначив старшого лейтенанта ОСОБА_13 - тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 .
Командир військової частини НОМЕР_6 своїм наказом №27 від 17.04.2022 року старшого лейтенанта ОСОБА_13 - повернув до виконання обов'язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 .
Командир військової частини НОМЕР_6 своїм наказом №27 від 17.04.2022 року призначив майора ОСОБА_9 - тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 .
Прийнявши з 17.04.2022 року на себе повноваження тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_9 відповідно до п.101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (Закон України від 24 березня 1999 року № 548-XIV) прийняв на себе в повному обсязі обов'язки командира батальйону.
Отже, як зазначає представник відповідача, майор ОСОБА_9 , як тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини і НОМЕР_2 , мав повноваження командира військової частини у тому числі підписання наказів, розпоряджень та інших службових документів.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що майора ОСОБА_9 в період з 17.04.2022 року по 04.06.2022 року на законній підставі виконував обов'язки тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 , а старший лейтенант ОСОБА_13 , на законній підставі, як заступник командира батальйону за відсутності командира, виконував його обов'язки.
Ухвалою суду від 08.11.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 18.01.2023 року заяву позивача про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 18.01.2023 року у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.
При цьому представник відповідача окремо зазначив, що, оскільки ОСОБА_1 не з'явився до Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до приписів пункту 34.4 Інструкції №260 всі виплати йому, починаючи з червня 2022 року призупинені.
У зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене на 19.01.2023 року позивача, представника позивача, представника відповідача та за відсутності заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
31.01.2023 року представником Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що ОСОБА_1 23.04.2022 року та 25.04.2022 року з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_2 не звертався.
01.02.2023 року представником Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надано до суду додаткові пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях, обставин та фактів, які встановлені під час службових розслідувань.
Судом встановлено, що 20.03.2022 року відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, зараховано в списки частини та призначено до 232 окремого Батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 Окремої бригади Територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » солдата ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу № 40 командира військової частини НОМЕР_2 .
Також, судом встановлено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 р. №608, наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_2 № 189/1 від 29 травня 2022 р. «Про призначення службового розслідування», молодшим лейтенантом ОСОБА_14 , офіцером-психологом військової частини НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 чия дія та бездіяльність стали причиною недбалого ставлення до військової служби.
Службовим розслідуванням було встановлено, що близько 15 години 22.05.2022 р. всіх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які в той час знаходились у розташуванні штабу військової частини НОМЕР_2 , було вишикувано біля будівлі штабу, де всім у присутності командира в/ч НОМЕР_2 майора ОСОБА_9 , заступника командира в/ч НОМЕР_2 капітана ОСОБА_13 було доведено Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 №46/180522 від 18.05.2022 року щодо передислокації батальйону на нові рубежі оборони. Після цього, військовослужбовцями групи персоналу молодшим лейтенантом ОСОБА_15 і солдатом ОСОБА_16 було зроблено список присутніх з підписами про ознайомлення з наказом. Старший сержант ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 і солдат ОСОБА_1 на шикуванні були відсутні та залишилися у розташуванні. Старшим лейтенантом ОСОБА_17 у присутності командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_9 , заступника командира військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_13 , ТВО командира розвідки військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_17 , офіцера-психолога в/ч НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 , офіцера групи логістики ОСОБА_18 , командира автомобільного відділення молодшого сержанта ОСОБА_19 вголос було зачитано наказ №46/180522 від 18.05.2022 року перед військовослужбовцями розвідувального взводу - старшим сержантом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_20 , солдатом ОСОБА_11 і солдатом ОСОБА_1 .
Спираючись на матеріали розслідування, стало відомо, що майором ОСОБА_9 старшому сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_10 , солдату ОСОБА_11 і солдату ОСОБА_1 було надано витяги з наказів про зарахування цих військовослужбовців до військової частини НОМЕР_2 , тому що періодично вони заявляли, що не є військовослужбовцями. Також від старшого сержанта ОСОБА_6 було отримано відмову виконувати наказ щодо передислокації, яку він мотивував забороною використання цивільного транспорту відповідно до Розпорядження Начальника штабу військової частини НОМЕР_4 №643 від 20.05.2022 року.
Враховуючи вказане, службовим розслідуванням було підтверджено, що солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, зокрема, вина солдата ОСОБА_1 , виразилась у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, непокорі, невиконанні Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 №46/180522 від 18.05.2022 року щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 .
29.05.2022 року командиром військової частини НОМЕР_2 складено наказ № 191/1 «Про результати службового розслідування», яким викладено фактичний зміст обставин та за порушення статей 402, 403, 404, 425 Кримінального Кодексу України, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - старшому розвіднику розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 позбавити 100% грошового забезпечення за травень 2022 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 р. №608, наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_2 № 238/1 від 05.06.2022 р. «Про призначення службового розслідування» проведення службового розслідування доручено комісії: голова комісії - офіцер-психолог військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_14 , члени комісії: начальник групи зв'язку та інформаційних систем військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_21 , капітан ОСОБА_22 , заступник начальника штаба з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_2 . Комісією було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 чия дія або бездіяльність стали причиною недбалого ставлення до військової служби.
Службовим розслідуванням було встановлено, що близько 12 години 00 хвилин 04.06.2022 р. до розташування розвідувального взводу у АДРЕСА_2 прибули командир військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_9 , начальник штабу військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_23 , капітан ОСОБА_24 зі штабу військової частини НОМЕР_4 , офіцер трупи логістики солдат ОСОБА_18 , технік групи логістики солдат ОСОБА_25 , начальник караулу старший лейтенант ОСОБА_26 , солдат ОСОБА_27 , сержант ОСОБА_28 , діловод солдат ОСОБА_29 . У присутності всіх наявних військовослужбовців, солдат ОСОБА_18 зачитав перед військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 : старшим сержантом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_10 , солдатом ОСОБА_11 і солдатом ОСОБА_1 наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2022 про здійснення переміщення підрозділів військової частини НОМЕР_2 у район з КСП у АДРЕСА_2 до 06:00 05.06.2022 року. Після доведення наказу, капітаном ОСОБА_23 було уточнено, що текст наказу було доведено до всіх присутніх, та його потрібно виковувати. Присутніми військовослужбовцями розвідувального взводу старшим сержантом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_10 , солдатом ОСОБА_11 і солдатом ОСОБА_1 жодної незгоди щодо виконання наказу не було висловлено.
Згідно рапорту ТВО начальника розвідки військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_12 , під час ранкового шикування особового складу розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовці старший сержант ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 і солдат ОСОБА_1 були відсутні.
Таким чином, службовим розслідуванням було підтверджено, що військовослужбовець - солдат ОСОБА_1 - не виконав наказ та дезертирував з розташування військової частини.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 виразилась у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, невиконанню наказу та дезертирстві.
30.06.2022 року командиром військової частини НОМЕР_2 складено наказ № 81/30062022 «Про результати службового розслідування», яким викладено фактичний зміст обставин та за порушення вимог статті 17215 кодексу України з адміністративних правопорушень, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - старшому розвіднику розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану
Начальнику фінансово-економічної служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, наказано старшого розвідника розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 позбавити 100% грошового забезпечення за червень 2022 року.
Отже, позивач посилаючись на ознаки свавільності і протиправності в діях майора ОСОБА_9 , що призвело до істотного порушення законних інтересів позивача та його прав, останній і звернувся із цим позовом до суду.
Так, суд вказує, що позивач стверджує, що відповідач припустився неправомірних дій, поводячись упереджено і недобросовісно, використовуючи повноваження не з тією метою, якою вони були надані та з їх перевищенням, а громадянин ОСОБА_9 - присвоївши собі військові повноваження командира в/ч НОМЕР_2 .
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на нестатутну поведінку солдата ОСОБА_1 , невиконання усних наказів, явну непокору командуванню під час подій, які відбувались 22.05.2022 та 04.06.2022 на території розташування військової частини НОМЕР_2 , що стало предметом службових розслідувань.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 23.05.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) також визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостою статті 2 цього ж Закону, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби по мобілізації в умовах воєнного стану.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення № 1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Згідно з статтями 16 та 17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
При цьому, правовими нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Щодо:
- визнання неправомірними дії в/ч НОМЕР_2 щодо виготовлення «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 №95 від 25.04.2022», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» - шляхом друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «командир в/ч НОМЕР_2 », підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та оголошення особовому складу, як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_2 ;
- визнання неправомірними актами «БОЙОВЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.». «Бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 № 95 від 25.04.2022», Бойове розпорядження №46/1805 від 18.05.2022р.» та «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» про переміщення солдата ОСОБА_2 із проставленим відбитком гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «командир в/ч НОМЕР_2 » та підписі « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- визнання неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 щодо направлення та утримування в період з 25.04.2022р. до 19.05.2022 року солдата ОСОБА_3 в розташуванні бойових позицій лінії оборони 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 - без закріпленої за ним зброї АК-74№ НОМЕР_3 ;
- визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_2 щодо подання до ВП №5 Синельниківського РУП в Дніпропетровській області та Східного ТУ ВСП заяв про відкриту відмову (непокору) (солдата ОСОБА_3 та самовільне залишення військової частини - через невиконання «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/чА7407 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.», як законних розпоряджень (наказів) командира в/ч НОМЕР_2 , суд зазначає про таке.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, позивач вважає, що дії та накази (бойові розпорядження) командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_30 є незаконними та протиправними, оскільки ОСОБА_31 не є уповноваженою особою, зокрема для командування особовим складом військової частини НОМЕР_2 .
Втім, суд не приймає до увагу такі доводи позивача з огляду на те, що з матеріалів справи, вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 17.04.2022 р. №27 ОСОБА_9 було тимчасово призначено виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 04.06.2022 р. № 30 ОСОБА_9 призначено на посаду командира військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_9 в період виникнення спірних правовідносин мав повноваження командира військової частини НОМЕР_2 .
Щодо визнання неправомірною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо не реєстрації 23.04.2022 року рапорту солдата ОСОБА_3 про обставини дій 23.04.2022 року з боку офіцерів в/ч НОМЕР_4 ст. л-та на ОСОБА_4 та п/п-ка ОСОБА_5 відносно ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 , надання відомостей про підстави їх перебування на території в/ч НОМЕР_2 , межі посадових повноважень та подальше ухилення від їх розгляду, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність таких вимог, оскільки станом на час розгляду справи факт подання ОСОБА_1 рапорту про обставини дій 23.04.2022 року до відповідача не підтверджений належними та достатніми доказами. Копія рапорту за відповідною датою позивачем до суду не надана.
Щодо визнання неправомірною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо не реєстрації 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом солдата ОСОБА_3 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_2 » та подальше ухилення від їх розгляду, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься заява «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року, яка підписана, зокрема, ОСОБА_1 .
Зі змісту вказаної заяви видно, що остання містить двох адресатів (отримувачів), а саме: Військовий прокурор СПВОС Півд.Рег. та командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 .
Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься копія заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року (ст.100), яка, зокрема, була адресована Військовому прокурору СПВОС Півд.Рег.
Суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи примірник (копія) такої заяви, отримана Військовим прокурором СПВОС Півд.Рег., про що свідчить відмітка від 06.06.2022 року (отримано - ОСОБА_32 ) про отримання такої заяви.
В той же час, в матеріалах справи відсутність докази того, що заява «Про ворожі дії відносно громадян України» від 25.05.2022 року була направлена командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 . Також в матеріалах справи відсутні докази того, що така заява була отримана командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 .
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що військовою частиною НОМЕР_2 допущено бездіяльність щодо не реєстрації 25.05.2022 року заяви «Про ворожі дії відносно громадян України» із підписом солдата ОСОБА_3 , його рапорту «Про вираження недовіри командуванню в/ч НОМЕР_2 » та подальше ухилення від їх розгляду, а тому, суд вказує про безпідставність вказаних вимог позивача.
Щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_2 щодо складення документів службового розслідування із висновком про порушення солдатом ОСОБА_7 вимог військової дисципліни, у зв'язку із невиконанням «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_2 , суд зазначає про таке.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Водночас, згідно з статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) склад (ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок №608).
За визначенням, наведеним в пункті 2 розділу І Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608, відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
Згідно вимог пункту 9 розділу ІІІ Порядку №608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
В свою чергу, згідно пункту 3 розділу ІV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Правовими нормами розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення під час службового розслідування факту невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, а також його вини у вказаних діях.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до солдата ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності були висновки службових розслідувань щодо невиконання останнім Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 №46/180522 від 18.05.2022 року щодо передислокації військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 , а також невиконання наказів та дезертирство.
При цьому, вказані висновки були зроблені, у зв'язку з підтвердженням в ході проведення вищезазначеного службового розслідування вищевказаних фактів невиконання наказів командира, а також дезертирства під час несення ним служби в військовій частині НОМЕР_2 .
Відтак, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_2 щодо складення документів службового розслідування із висновком про порушення солдатом ОСОБА_7 вимог військової дисципліни, у зв'язку із невиконанням «БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ командира в/ч НОМЕР_2 №46/1805 від 18.05.2022р.», «Розпорядження №147 від 22.05.2022р.» за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як законних розпоряджень командира в/ч НОМЕР_2 .
Щодо вимог про визнання неправомірними актами та скасування наказів командира в/ч НОМЕР_2 в частині невиплати солдату ОСОБА_8 сум додаткової винагороди 30 тис.грн. та грошового забезпечення (посадового окладу і премії) за період з 01.05.2022р. по 31.07.2022р. та зобов'язання в/ч НОМЕР_2 виплатити солдату ОСОБА_8 суми додаткової винагороди та грошового забезпечення (оклад і премія) за період з 01.05.2022р. по 31.07.2022р., суд зазначає про таке.
Як вже зазначалося судом, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення під час службового розслідування факту невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, а також його вини у вказаних діях.
Відтак, враховуючи вказане, командиром (начальником) військової частини НОМЕР_2 були прийняті накази (рішення), якими притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Окрім вказаного, суд зазначає і про таке.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до п.2 Порядку № 260 Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Відповідно до п.3 Порядку № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з п. 15 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до ч. 5 Розділу 6 Порядку, виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.
Згідно з Розділом 16 Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.
Суд вказує, що підставою для виключення позивача зі списків на отримання додаткової грошової винагороди та премії стали накази командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_30 від 29.05.2022 року №191/1 та від 30.06.2022 року № 81/30062022, що були прийняті на підставі висновків службових розслідувань.
При цьому, суд зауважує, що в матеріалах справи не містяться доказів того, що позивачем були оскаржені відповідні накази в частині позбавлення його грошової винагороди за травень та червень 2022 року.
Досліджуючи питання відповідності дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди та премії у травні та червні 2022 року критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року Міністром оборони України було прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке того ж дня телеграмою доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за той місяць, у якому здійснено таке порушення, а також ті, у діях (бездіяльності) яких є ознаки кримінального або адміністративного правопорушення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача були прийняті рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, внаслідок невиконання розпоряджень командира, а тому суд дійшов висновку про правомірність не виплати позивачу додаткової винагороди та премії у травні та червні 2022 року.
При цьому, суд окремо вказує, що безпосередньо грошового забезпечення у травні 2022 року ОСОБА_1 позбавлений не був, що підтверджується довідкою про виплати грошового забезпечення та винагороди ОСОБА_1 від 10.10.2022 року.
В той же час щодо позбавлення ОСОБА_1 грошового забезпечення у червні 2022 року та грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії у липні 2022 року, суд зауважує на наступному.
Згідно із п. 15 Розділу І Порядку № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази складення та оголошення командуванням військової частини НОМЕР_2 наказів про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2022 року та липень 2022 року.
Окрім цього, суд зауважує, що під час розгляду справи позивачем не вказано, а матеріали справи не містять підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був взагалі включений до наказу про виплату додаткової винагороди за період липень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
Відтак, у суду відсутні підстави дійти висновку про необґрунтоване та безпідставне виключення ОСОБА_1 з наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині щодо визнання неправомірними дій в/ч НОМЕР_2 в частині невиплати солдату ОСОБА_8 грошового забезпечення за період червень 2022 року та липень 2022 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1,2,3 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 3 Постанови Пленума Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконної бездіяльності відповідача.
При цьому, позивач жодним чином не обґрунтувала розмір моральної шкоди в сумі саме 70000,00 грн.
Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної їй шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, код ЄДРПОУ 26630767) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині невиплати солдату ОСОБА_8 сум грошового забезпечення за період червень 2022 року - липень 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Східного регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виплатити солдату ОСОБА_8 суми грошового забезпечення за період червень 2022 року - липень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський