14 лютого 2023 року Справа №160/1305/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.12.2021 р. № 047050015555 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Р.Н.О.К.П.П. № НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30.11.2021 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Р.Н.О.К.П.П. № НОМЕР_1 ) від 30.11.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. а) ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та з урахуванням висновків суду.
Позовна заява обґрунтована протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.12.2021 року №047050015555 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 .
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/1305/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн.
10 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. У вказаній заяві позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на власну необізнаність щодо факту порушення її прав та запровадження в Україні правового режиму воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 року по справі №320/3307/21.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2023 року по справі №380/14985/21.
В своїй заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що вона не могла знати про те, що рішення, яке є предметом оскарження, прийнято з порушенням законодавства, а тому лише в січні 2023 року після консультації з фахівцем в галузі права з іншого юридичного питання випадково дізналася про порушення своїх прав.
Водночас, з вищевикладених положень законодавства вбачається, що для початку строку звернення до суду має значення саме момент коли позивач мала реальну можливість дізнатися про наявність порушення своїх прав, а не коли вона з'ясувала для себе що рішення, яке наразі є предметом оскарження, прийнято з порушенням прав позивача.
При цьому будь-яких змістовних пояснень щодо причин пропуску звернення до суду починаючи з дня, коли позивач повинна була дізнатися про наявність відповідного порушення (пояснення щодо дати отримання відповідного рішення пенсійного органу, неможливості його оскарження в результаті стану здоров'я тощо), а також відповідних доказів позивачем не надано.
Також необґрунтованими є посилання позивача на запровадження в Україні правового режиму воєнного стану та скрутне матеріальне становище позивача, спричинене відмовою у призначенні пенсії, душевні страждання позивача, оскільки жодне з таких посилань не підтверджується доказами (довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, медична документація щодо перебування на стаціонарному лікуванні, виписки щодо травмування або поранення тощо), які б дозволяли прийти до обґрунтованого висновку про дійсне існування таких обставин та їх дійсний вплив на можливість позивача звернутися до суду.
Як зазначено в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та повторно зазначається судом, для усунення недоліків позовної заяви позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом з належними доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи з ініціативи суду.
На виконання вимог цієї норми, враховуючи, намагання позивача виконати вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за доцільне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст. ст. 118, 120, 121, 161, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної по справі №160/1305/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме: для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, з належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Боженко