07 лютого 2023 року Справа № 804/3763/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
за участі: секретаря судового засіданняНосенко К.В.
представник позивача представник відповідача Мусійченко Д.Л. Золотарьов Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення фори "Р" №0000064300 від 16.01.2016 року
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «Р» № 0000064300 від 16 січня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 1747052,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є користувачем земельної ділянки, розташованою за адресою: вул.Набережна Перемоги, 30, м.Дніпропетровськ, на якій знаходиться будівля офісу ПАТ КБ «Приватбанк», за яку правомірно сплачував податок за землю, а не орендну плату, оскільки строк дії договору оренди, укладеного позивачем з Дніпропетровською міською радою щодо користування означеною земельною ділянкою, закінчився і наразі відсутнє рішення органів місцевого самоврядування щодо укладення такого договору на новий строк, тому по закінченню строку його дії Банк, на його думку, звільнений від обов'язку сплати орендної плати за землю у розмірі, визначеному статтею 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України); при цьому, у зв'язку із фактичним користуванням вказаною вище земельною ділянкою позивач повинен сплачувати саме земельний податок, виходячи з положень статей 269 та 274 ПК України, в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до моменту повернення останньої, що Банк і здійснював за період 2013 - 2014 років, сплативши земельний податок у сумі 465 880,22 грн., проте такі сплачені суми не були враховані відповідачем при визначенні грошового зобов'язання з орендної плати за землю відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач в акті перевірки дійшов безпідставного і необгрунтованого висновку щодо донарахування орендної плати за землю в сумі 1397642,02 грн., який не відповідає положенням чинного законодавства, з огляду на що повідомлення-рішення №0000064300 є протиправним і підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. у справі № 804/3763/16 - без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду із касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 01.09.2022 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито провадження у справі №804/3763/16, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначено на 18.10. 2022 року о 10:00.
18.10.2022 в підготовчому засіданні у зв'зку із зобов'язанням судом сторони надати письмові пояснення щодо спору з врахуванням постанови Верховного Суду збільшено термін підготовчого засідання на 30 днів. Призначено наступне підготовче засідання на 08.11.2022 об 11:00.
08.11.2022 сторони, які належним чином були повідомлені про розгляд справи в підготовче засідання не з'явились. Судом перенесено підготовче засідання на 06.12.2022 об 11:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення процесуального правонаступництва позивача і відповідача в адміністративній справі №804/3763/16 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Здійснено процесуальне правонаступництво у справі №804/3763/16 сторін, а саме:
-замінено позивача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на правонаступника -Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;
-замінено відповідача Офіс великих платників ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби;
- замінено відповідача - Офіс великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника -Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
06.12.2022 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надати письмові пояснення з врахуванням постанови Верховного Суду у справі у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, через масований обстріл російською федерацією по об'єктам енергетичної сфери 23.11.2022 в м. Дніпро, що спричинило перебої з постачанням електроенергії.
06.12.2022 в підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання відповідача і призначив чергове підготовче засідання на 10.01.2023 об 10:30 год.
Східне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків через систему «Електронний суд» 12.12.2022 направив до суду додаткові пояснення у справі з урахуванням постанови Верховного суду від 01.09.2022. Відповідач не погоджується з позицією Верховного Суду і наполягає на своїй правовій позиції.
10.01.2023 в підготовчому засіданні закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи на 07.02.2023 об 10:15.
В судовому засіданні 07.02.2023 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.
У період з 31 серпня 2015 року по 14 грудня 2015 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ КБ "Приватбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.12.2015 №169/28-01-43-14360570, в якому викладено висновки, зокрема, про порушення Товариством вимог п. 287.1 ст. 287, п. 288.2, підп. 288.5.1 п. 288.5, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України. Банківською установою не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата за землю по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 30 та перебуває у користуванні позивача, у зв'язку із чим занижено орендну плату за землю за січень 2013 року - грудень 2014 року на загальну суму 1397 642,02 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення банківською установою вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що в користуванні ПАТ КБ "Приватбанк" перебуває означена земельна ділянка, яка після закінчення строку дії договору оренди, укладеного з Дніпропетровською міською радою, продовжує фактично використовуватись банківською установою у власній господарській діяльності, при цьому встановлена статтею 288 ПК України орендна плата за цю земельну ділянку у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки у 2013 - 2014 роках не сплачувалась.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16.012016 №0000064300, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 1 747 052,53 грн., з яких: за основним платежем - 1 397 642,02 грн. та за штрафними санкціями - 349 410,51 грн.
Встановленому порушенню передували наступні обставини.
25.01.2006 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і ПАТ КБ «Приватбанк» (Орендар) був укладений договір оренди землі, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 30 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:255:0023.
Відповідно до п. 1.2 цього договору цільове використання земельної ділянки за цим договором 1.11.6 (інша комерційна діяльність).
З п. 1.3 договору вбачається, що підставою для надання земельної ділянки в оренду було рішення міської ради від 30 листопада 2005 року №392/31.
За п. 2.1 договору в оренду передана земельна ділянка, загальною площею 0,8287 га.
Вказаний договір було укладено строком на три роки (п. 3.1 договору).
В пунктах 3.2 - 3.4 договору сторони погодили, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Укладання договору оренди на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення, державної реєстрації у встановленому порядку.
Відповідно до п. 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
За п.7.8 договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.
Пунктом 12.3 встановлено, що дія договору припиняється у разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
придбання орендарем земельної ділянки у власність;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
лікідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.4 договору).
За п. 12.5 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
взаємною згодою сторін;
рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
25.01.2006 договір посвідчено Літаш І.П., нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за №399.
Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24.02.2006 за №040610400196.
На виконання умов п. 6.12. договору земельна ділянка була передана позивачу в оренду за актом приймання-передачі.
Під час попереднього розгляду справи судами було встановлено, що цей договір не пролонгований та не переукладений, новий договір оренди також не укладався.
Водночас, після закінчення строку дії вищезазначеного договору оренди землі ПАТ КБ «Приватбанк» не повернуло орендодавцю земельну ділянку та продовжувало фактично користуватися нею, що ним визнається.
Так, в будівлі, розташованій за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 30, знаходиться офіс позивача, тобто ПАТ КБ «Приватбанк» використовує приміщення у власній господарській діяльності.
При цьому, у попередніх періодах за вищевказану земельну ділянку позивач сплачував орендну плату за землю в розмірі, передбаченому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, в сумі 698 821,01 грн. за рік, не переукладаючи та не пролонгуючи договір оренди.
11.02.2013 Банком подано до Інспекції засобами телекомунікаційного зв'язку звітну податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік (орендна плата) №9005364161, на підставі якої задекларована орендна плата в сумі 1079 109,24 грн., в тому числі по земельній ділянці площею 8287,00 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 30, у сумі 698 821,01 грн.
09.08.2013 року позивачем подано до Інспекції уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік №9049112007, згідно з якою нараховано до зменшення податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік на суму 698 821,01 грн. (щомісяця в сумі (-)58 235,08 грн. за січень-листопад 2013 року, за грудень в сумі (-)58 235,13 грн.) по даній земельній ділянці.
У 2014 році податкові зобов'язання з орендної плати за вищевказану земельну ділянку позивачем не декларувались та не сплачувались.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось з відповідним позовом до суду.
В постанові від 01.09.2022 , направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на необхідність дослідження обставин справи щодо дотримання/недотримання сторонами договору оренди від 25 січня 2006 року вимог законодавства стосовно продовження строку його дії, щодо користування переданою за цим договором земельною ділянкою на праві оренди та, відповідно, зобов'язання вносити плату за неї у виді орендної плати. Верховний суд також вказав на відсутність правової оцінки й аргументам позивача щодо фактичного використання земельної ділянки зі сплатою у зв'язку із цим земельного податку.
Як зазначено вище, матеріали справи свідчать про те, що після закінчення строку дії договору оренди 25.01.2009 земельна ділянка позивачем повернута не була і він продовжував користуватися нею.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 31 Закону (в редакції від 14.10.2008 -на час закінчення договору оренди) встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Порядок поновлення договору оренди визначений ст. 33 Закону.
Положення вказаної статті в редакції від 14.10.2008 були викладені наступним чином:
«Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.»
Тобто, поновлення договору у випадку продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і за відсутності письмових заперечень орендодавця відбувалось автоматично.
На час закінчення дії договору оренди 25.01.2012, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зазнала змін і була викладена в наступній редакції:
«По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.»
За змістом наведеної норми якщо після закінчення сроку дії договору орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, за відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі і з обов'язковим укладанням додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення.
В матеріалах справи відсутні докази укладання такої додаткової угоди між сторонами договору оренди землі від 25.01.2006.
Листом №5815/10/29-12 від 28.08.2013 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України у зв'язку з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» 09.08.2013 уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік №9049112007, внаслідок чого нараховано до зменшення податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік на суму 698,8 тис. грн.(58,235 тис. грн. за місяць) по земельній ділянці, площею 8287,00 кв.м, розміщеній за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 30, термін договору закінчився 24.01.2009 (договір оренди від 24.02.2006 №040610400196), просила повідомити Банк про проведення роботи щодо переукладання договорів оренди.
У відповідь листом №Є.0007.0.0.0/3-14523 від 28.08.2013 Банк повідомив, що ним з метою переукладання договорів оренди землі на адресу Дніпропетровської міської ради було направлено ряд відповідних листів, натомість зворотніх відповідей не отримано.
Повідомлено також, що 15.08.2013 до міської ради було подано клопотання №13/7712 щодо укладення додаткових договорів оренди землі. До листа була додана реєстраційно-контрольна картка Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, як доказ етапу розгляду клопотання.
Натомість жодних листів з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі Банком надано не було. Не може бути належним доказом звернення з такою пропозицією надана копія реєстраційно-контрольної картки Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, оскільки з неї вбачається, що Банк звертався з клопотанням про внесення змін до рішення міської ради від 24.04.2013 №317/29, тоді як договір оренди землі був укладений на підставі рішення міської ради від 30.11.2005 №392/31.
Крім того, зі змісту реєстраційно-контрольної картки не вбачається, ким подано клопотання та чи стосувалось воно вказаного договору оренди землі.
Не було надано позивачем доказів звернення до орендодавця з метою переукладання або пролонгації договору і на запит відповідача ві 01.09.2015 під час перевірки.
Позивачем не оскаржувалось в судовому порядку зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, а отже за мовчазної згоди орендодавця і його заперечень, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою на умовах оренди.
Суд відхиляє посилання позивача, що факт продовження ним користування земельною ділянкою після закінчення дії договору і не передача за актом приймання-передачі не свідчить про існування орендних відносин між сторонами договору оренди землі та що така процедура відповідає лише загальним положенням про оренду майна.
За вимогами ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За умовами укладеного договору і передача земельної ділянки орендарю в оренду (п. 6.12. договору)і повернення її з оренди (п. 7.8 договору) відбувається за актом приймання-передачі.
На виконання умов пунктів 7.1. і 7.8. договору позивачем не було повернуто земельну ділянку за актом приймання-передачі.
Крім того, за ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
За умовами ч. 1 ст. 3 цього Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Позивачем не надано доказів припинення прав договору оренди в установленому порядку.
Щодо питання чи повинен був позивач сплачувати орендну плату за земельну ділянку або земельний податок, суд виходить з наступного.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Позивач наполягає на сплаті земельного податку, оскільки вважає, що орендні відносини за договором оренди землі від 24.02.2009 є припиненими.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати
За визначенням у п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час встановлення податковим органом порушення позивачем законодавства в період з 01.01.2013 по 31.12.2014) орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі” - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Отже, плата за землю може бути у формі земельного податку або орендної плати.
Згідно зі ст.ст. 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, платниками земельного податку є власники земельних ділянок і постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 92 ( в редакції від 01.01.2006 -на час укладання договору оренди землі)право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Позивач, який на той час і до 21.12.2016 - до набуття державою у встановленому законодавством порядку права власності на 100% акцій банку з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників», введеного в дію Указом Президента України № 560/2016 від 18 грудня 2016 року, не належав до державної власності, отже не міг бути постійним користувачем земельної ділянки і сплачувати земельний податок.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про оцінку землі” для визначення розміру земельного податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Таким чином, базою оподаткування земельним податком відповідно до п. 271.1 статті 271 Податкового кодексу України є:
-нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПКУ;
-площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац 1 п. 287.1 ст. 287 ПК України).
Відповідно до визначених у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України термінах орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Підпунктом 288.5.1 п. 288.5. ст. 2888 ПК України (в редакції на час перевірки відповідачем дотримання вимог позивачем законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ;
В подальшому в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 вказаний підпункт був викладений в наступній редакції:
«Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.»
Тобто, незалежно від встановленого сторонами в договорі оренди розміру орендної плати, її річна сума не може бути меншою від розміру встановленого чинним законодавством.
За приписами п.287.1. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Таким чином, встановивши, що у спірний період позивач використовував земельну ділянку на умовах саме договору оренди і позивачем в спростування цього факту не надано жодних належних доказів, суд погоджується з відповідачем, що позивач повинен був сплачувати орендну плату .
У постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 Верховний Суд здійснив розмежування понять «земельний податок» і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
У висновку ідеться, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки.
Особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання норм ПК України.
ВС відхилив посилання на те, що до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ПК України, зазначивши таке: «Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.
Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача».
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т. ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.
З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, КГС ВС дотримується висновку, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».
Таким чином, суб'єкт господарювання (орендар) у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності сплачує орендну плату за фактичний період у поточному році перебування землі у користуванні, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді) на умовах, визначених договором.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб до діючого законодавства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим розподіл судових витрат на виконання ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк"ПриватБанк" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платнгиками податків про скасування податкового повідомлення-рішення фори "Р" №0000064300 від 16.01.2016 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 15.02.2023.
Суддя О.В. Врона