10 лютого 2023 року Справа № 160/19457/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з приводу неврахування періодів здійснення підприємницької діяльності, за які сплачено внески до Пенсійного фонду України з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року для нарахування йому пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати періоди здійснення підприємницької діяльності, за які сплачено внески до Пенсійного фонду України з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року до його страхового стажу, здійснивши перерахунок та виплату пенсії за віком з 22.10.2021 року (з дати призначення пенсії за віком).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з заявим щодо невірного підрахунку його страхового стажу. Відповідно проведеного відповідачем підрахунку 30.08.2022 року страховий стаж позивача склав 32 роки 00 місяців 00 днів, однак згідно з даними особового кабінету позивача його стаж на дату призначення пенсії склав 34 роки 11 місяців 10 днів. Відповідачем не враховано періоди здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, за які сплачено податки згідно з довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області №41937/6/04-36-24-12-19 від 22.06.2021 року. Відповідно до якої він здійснював підприємницьку діяльність з 15.01.1993 р. по 22.01.2003 р. на загальній системі оподаткування та на умовах сплати фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки ним справно сплачувались податки та внески згідно з діючим на той час законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 09.02.2023 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р. при призначенні пенсії після 05.10.2018 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Оскільки Закон №1058-IV набрав чинності з 01.01.2004 р., здійснити доплату до мінімального страхового внеску за період до 31.12.2003 р. немає можливості.
Позивачем, не надано до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, документів, а саме торгового патенту, або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків, щодо підтвердження спірних періодів страхового стажу. Враховуючи вищевикладене та на підставі наданих документів, страховий стаж позивача складає 32 роки. Крім того, відповідач зазначає, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 22.10.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 20.10.2022 року на звернення щодо обчислення страхового стажу позивача повідомлено, що до страхового стажу враховано періоди ведення підприємницької діяльності, зокрема, з 01.03.1997 р. по 31.03.1997 р., з 01.05.1997 р. по 31.05.1997 р., з 03.03.2000 р. по 02.05.2000 р., з 06.06.2000 р. по 04.08.2000 р. з дати призначення пенсії. До страхового стажу враховано періоди ведення підприємницької діяльності у березні та квітні 1995 року, липні та листопаді 1996 року, лютому, липні та листопаді 1997 року та у лютому 1998 року. Страховий стаж, обчислений за наявними документами, становить 32 роки:
з 01.09.1982 по 04.07.1986 - 3 роки 10 місяців 4 дні;
з 01.09.1986 по 24.06.1987 - 0 років 9 місяців 24 дні;
з 25.06.1987 по 20.06.1989 - 1 рік 11 місяців 26 днів;
з 01.07.1989 по 27.02.1990 - 0 років 7 місяців 27 днів;
з 19.03.1990 по 15.04.1991 - 1 рік 0 місяців 27 днів;
з 26.04.1991 по 10.07.1994 - 3 роки 2 місяців 15 днів;
з 01.03.1995 по 30.04.1995 - 0 років 2 місяці 0 днів;
з 01.07.1996 по 31.07.1996 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.11.1996 по 30.11.1996 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.02.1997 по 26.02.1997 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.03.1997 по 31.03.1997 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.05.1997 по 31.05.1997 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.07.1997 по 31.07.1997 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.11.1997 по 30.11.1997 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.02.1998 по 28.02.1998 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 01.05.1998 по 31.08.1998 - 0 років 4 місяці 0 днів;
з 03.03.2000 по 02.05.2000 - 0 років 2 місяці 0 днів
з 04.05.2000 по 03.06.2000 - 0 років 1 місяць 0 днів;
з 06.06.2000 по 30.06.2000 - 0 років 0 місяців 25 днів;
з 01.07.2000 по 04.08.2000 - 0 років 1 місяць 4 дні;
з 01.06.2001 по 31.07.2001 - 0 років 2 місяці 0 днів;
з 04.02.2003 по 04.06.2003 - 0 років 4 місяці 1 день ;
з 05.06.2003 по 31.12.2003 - 0 років 6 місяців 27 днів;
з 01.01.2004 по 31.07.2004 - 0 років 6 місяців 4 днів;
з 01.12.2004 по 30.06.2005 - 0 років 6 місяців 26 днів;
з 01.07.2005 по 30.09.2005 - 0 років 3 місяці 0 днів;
з 01.10.2005 по 27.03.2018 - 12 років 6 місяців 0 днів;
з 28.03.2018 по 30.06.2018 - 0 років 4 місяців 0 днів;
з 01.07.2018 по 22.06.2021 - 3 роки 0 місяців 0 днів;
з 23.06.2021 по 30.09.2021 - 0 років 4 місяці 0 днів;
з 01.10.2021 по 31.12.2021 - 0 років 3 місяців 0 днів.
Позивач звертався до відповідача з приводу неврахування до страхового стажу періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року за які сплачено внески до Пенсійного фонду України Проте відповідач листами повідомляв позивача, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.03.1998 р. по 31.12.2003 р. при призначенні пенсії після 05.10.2018 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно з даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
В силу частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з статтею 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Як вже зазначено вище, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно з статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов'язковим відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (далі - єдиний внесок).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994 р. (далі - Інструкція №5-5) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).
Згідно з пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 р. № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1), платниками обов'язкових внесків на державне соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
В силу до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 №11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п.2.7 - за постійним місцем проживання.
Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 р. по 01.07.2000 р. на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 р. у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності у періоди з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року.
Листом від 20.10.2021 року №36811-29899/Н-01/8-0400/21 відповідач повідомив, що особова справа позивача, як фізичної особи-підприємця в архіві не збереглась, тому підтвердити сплату страхових внесків за період з 05.04.1994 року по 23.01.2003 року не є можливим.
Як видно з листа Нікопольського ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №41937/6/04-36-24-12-19 від 22.06.2021 року позивач перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольській ДПІ (м.Нікополь), як фізична особа-підприємець з 15.01.1993 року по 22.01.2003 року. Так,
- з 15.01.1993 р. по 31.01.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, сплачували податки згідно діючого законодавства;
- з 01.02.1997 р. по 28.02.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.0.3.1997 р. по 31.03.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 01.04.1997 р. по 30.04.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.05.1997 р. по 31.05.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 01.06.1997 р. по 31.08.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.09.1997 р. по 30.09.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, сплачували податки згідно діючого законодавства;
- з 01.10.1997 р. по 30.11.1997 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.12.1997 р. по 30.04.1998 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, сплачували податки згідно діючого законодавства;
- з 01.05.1998 р. по 31.08.1998 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 01.09.1998 р. по 31.12.1999 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.01.2000 р. по 29.02.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 01.03.2000 р. по 02.03.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 03.03.2000 р. по 02.05.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 03.05.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 04.05.2000 р. по 03.06.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 04.06.2000 р. по 05.06.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 06.06.2000 р. по 04.08.2000 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 05.08.2000 р. по 31.05.2001 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування;
- з 01.06.2001 р. по 31.07.2001 р. здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку;
- з 01.08.2001 р. по 22.01.2003 р. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Крім того, відповідно до довідки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.10.2003 року №31579/71/17 чистий прибуток від підприємницької діяльності позивача склав: за 1993 рік склав 2,40 грн., 1994 рік - 27,60 грн., 1995 рік - 85,30 грн., 1996 рік - 162,92 грн., 1997 рік - 132,98 грн., березень, травень (згідно патенту) - розрахунковий прибуток - 638 грн., 1998 рік - 1, 2 квартал - 59,43 грн.. 3, 4 квартал - розрахунковий прибуток - 1481,00 грн. (згідно патенту), 1999 рік - доходів не отримував, 2000 рік - 1-3 квартали - розрахунковий прибуток (згідно патенту) - 1 773 грн., 4 квартал - доходів не отримував, 2001 рік - розрахунковий прибуток 1 128 грн., 1, 2, 4 квартал 2001 року та 2002 рік - доходів не отримував.
Також на підтвердження страхового стажу, матеріали справи містять патент серії НОМЕР_1 на період з 01.03.1997 р. по 31.03.1997 р; патент серії НОМЕР_2 на період з 01.05.1998 р. по 31.05.1998 р.; патент серії НОМЕР_3 на період з 01.06.1998 р. по 30.06.1998 р.; патент серії НОМЕР_4 на період з 01.07.1998 р. по 31.07.1998 р.; патент серії АЕ №068587 на період з 01.01.2000 р. по 31.01.2000 р.
Разом з тим, відсутність заборгованості перед податковим, пенсійним органами та органом соціального страхування свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Доказів зворотного матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до загального трудового стажу період провадження ним підприємницької діяльності з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Проте в даному випадку суд звертає увагу, що в рамках даної адміністративної справи позивач не заявляє вимог щодо обрахунку страхового стажу, а лише просить врахувати певні періоди здійснення ним підприємницької діяльності.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу період провадження підприємницької діяльності з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, з 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню повністю з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, тому судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, з 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 11.07.1994 року по 28.02.1995 року, з 01.05.1995 року по 30.06.1996 року, з 01.08.1996 року по 31.10.1996 року, з 01.12.1996 року по 31.01.1997 року, з 01.04.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.12.1997 року по 31.01.1998 року, з 01.03.1998 року по 30.04.1998 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати по справі у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма