09 лютого 2023 року Справа № 160/15193/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 30.08.2022 року звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до наданих документів. Проте, відповідачем-1 прийнято рішення №04750019117 від 05.09.2022 року, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу роботи. Крім того, оскаржуваним рішення не зараховано до страхового стажу періоди з 28.09.1987 року по 17.09.1993 року, з 26.04.1994 року по 03.10.1994 року та з 01.05.1998 року по 31.10.1998 року через виявлені порушення при заповнені роботодавцем його трудової книжки. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним та таким, що порушує його права, а тому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №04750019117 від 05.09.2022 року Головного управління ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати до його страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком наступні періоди: з 28.09.1987 року по 17.09.1993 року, з 26.04.1994 року по 03.10.1994 року та з 01.05.1998 року по 31.10.1998 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Тернопільській області призначити та виплатити йому пенсію за віком з 30 серпня 2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 року суду було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07.12.2022 року суду було залучено до участі у даній справі у якості другого відповідача Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.
На виконання вимог ухвали суду - 09.01.2023 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. В даному відзиві зокрема зазначено, що станом на час звернення з заявою про призначення пенсії, позивач досяг 60 років, його страховий стаж склав 28 років 05 місяців 05 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 28.09.1987 р. по 17.09.1993 р., оскільки наказ і дата наказу при звільненні відсутні; з 26.04.1994 р. по 03.10.1994 р. та період з 01.05.1998 р. по 31.10.1998 р., оскільки не зазначені накази та дата наказів при призначенні та звільненні. В свою чергу обов'язок щодо надання документів чинним законодавством покладено на заявника, а підтверджуючих довідок за спірний період позивачем не надано. Враховуючи викладене, рішення відповідача-1 №04750019117 від 05.09.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято відповідно до норм чинного законодавства. Зважаючи на викладене, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачу-1 позов з додатками та ухвала суду від 07.10.2022 року доставлена до його електронного кабінету 03.10.2022 року та 07.10.2022 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу відповідач-1 на адресу суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 30.08.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області та прийнято рішення №04750019117 від 05.09.2022 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж роботи позивача становить - 28 років 05 місяців 05 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача:
- з 28.09.1987 р. по 17.09.1993 р. оскільки наказ і дата наказу при звільненні відсутні;
- з 26.04.1994 р. по 03.10.1994 р. та період з 01.05.1998 р. по 31.10.1998 р., оскільки не зазначені накази та дата наказів при призначенні та звільненні, а також відсутні договори про роботу.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст.24 Закону 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.08.1981 року встановлено, що остання містить записи на підтвердження спірного стажу, а саме:
- запис №11 - 28.09.1987 р. Монтажно-будівельне управління №95 прийнятий на посаду слюсаря 3 розряду. Наказ 548 о/с від 12.10.1987 р.;
- запис №15 - 17.09.1993 р. звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням;
- запис №16 - 26.04.1994 р. Путеван машинної станції №46 Забайкальської ж.д. прийнятий монтером 4 розряду. Договір б/н від 13.04.1994 р.;
- запис №17 - 03.10.1994 р. звільнений за п.2 ст.29 КЗпП, у зв'язку з закінченням строку договору. Договір б/н від 13.04.1994 р.;
- запис №22 - 01.05.1998 р. Далекосхідна залізниця прийнято тимчасово строком на шість місяців монтером 3 розряду за трудовим договором;
- запис № 23 - 31.10.1998 р. звільнений за закінченням строку трудового договору.
Відповідачем не заперечуються записи трудового стажу позивача.
Відповідач-2 зазначає, що у записі №15 відсутній наказ і дата наказу при звільненні; у записах №№16, 17, 22, 23 - не зазначені накази та дата наказів при призначенні та звільненні, а також відсутні договори про роботу, чим порушено п.2.3 та 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110.
Так, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Судом також встановлено, що записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 04.08.1981 року зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим відсутність дати наказів про прийняття та звільнення та відсутність договорів, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем-1 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення йому пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, в редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення йому пенсії за віком, враховуючи, що останній має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем-1 неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені його права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області №04750019117 від 05.09.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком з 30.08.2022 року, суд зазначає таке.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже враховуючи що територіальним органом Пенсійного фонду України для позивача є Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області суд вважає за можливе лише зобов'язати відповідача-2 розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.08.2022 р., зарахувавши до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, та з урахування висновків суду.
У задоволенні решти позовної зави позивачу слід відмовити.
Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 496,20 грн. (992,40 грн. : 2) за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача-1.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №04750019117 від 05.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.08.2022 року, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 28.09.1987 р. по 17.09.1993 р., з 26.04.1994 р. по 03.10.1994 р., з 01.05.1998 р. по 31.10.1998 р., та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд.3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма