про повернення заяви
16 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/6294/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В. І., вивчивши заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі № 140/6294/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 13 лютого 2023 року звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із заявою, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, які вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року в адміністративній справі № 140/6294/22 щодо нарахування позивачу з 20 березня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі двох прожиткових мінімумів та обмеження датою набрання чинності рішенням суду; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів для повного виконання рішення суду по справі шляхом нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до вимог вказаного рішення суду.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про її повернення заявнику, з огляду на наступне.
Згідно положень частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Щодо сплати судового збору за подачу до суду заяви в порядку статті 383 КАС України суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України Про судовий збір платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону України Про судовий збір врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 3 Закону України Про судовий збір визначено об'єкти справляння судового збору. В свою чергу, частиною другою статті 3 вказаного Закону визначено вичерпний перелік заяв (позовних заяв), за подання яких не справляється судовий збір.
При цьому, до вказаного в частині другій статті 3 Закону України Про судовий збір переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, подана в порядку статті 383 КАС України заява не відноситься.
Із системного аналізу викладених положень слідує, що на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України Про судовий збір.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року по справі №807/220/18 та у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 0240/2226/18-а.
Суд зазначає, що підпунктом шостим пункту три частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03 листопада 2022 року №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Суд зазначає, що за подання до суду заяви у порядку статті 383 КАС України сума судового збору складає 805,20 грн. (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону України Про судовий збір пільг позивач не надав. Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою, позивач сплачувала судовий збір, що підтверджується відповідною квитанцією № 1021023772 від 20 вересня 2022 року (арк. 5).
Відтак, в порушення вимог пункту 9 частини другої статті 383 КАС України документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не зазначено.
Із урахуванням того, що подана у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 383 КАС України, оскільки судовий збір за подання заяви не сплачений, така заява підлягає поверненню заявнику, що не позбавляє останнього права повторно звернутися до суду із цією заявою із дотриманням приписів статті 383 КАС України.
Суд зазначає, що стаття 383 КАС України не передбачає можливості залишення заяви без руху, а визначає єдиний можливий варіант дій суду - повернення заяви (частина п'ята ст. 383 КАС України).
З урахуванням наведеного, зважаючи на невідповідність поданої заяви зазначеним вище вимогам статті 383 КАС України, суд дійшов висновку, що заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі № 140/6294/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення заяви надіслати особі, яка її подала, разом із заявою і доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.І. Смокович