15 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/212/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення (протоколу/розпорядження) щодо призначення/перерахунку пенсії №907640829084 від 15.11.2022 щодо зменшення розміру пенсії, встановленої на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 в сумі 29 790,07 грн; зобов'язання з листопада 2022 року поновити виплату пенсії, у розмірі, встановленому на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 в сумі 29 790,07 грн, доплативши різницю недоотриманої суми пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії та призначена пенсія у розмірі 84 % від суми грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру в сумі 29 790,07 грн, яку він отримував кожного місяця протягом 2017-2021 років.
У січні 2020 року у зв'язку з попереднім підвищенням окладів прокурорським працівникам позивач, як колишній працівник прокуратури, отримав у Військовій прокуратурі Західного регіону України довідку про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії, та у подальшому, у зв'язку з відмовою Пенсійного фонду України добровільно провести перерахунок пенсії, звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20 відповідачем обчислено розмір пенсії позивача в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з врахуванням положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII обмежено розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Виконавши рішення суду, розмір пенсії позивача станом на 13.12.2019 становив 16 380,00 грн.
27.05.2021 позивач подав заяву з проханням не виконувати рішення суду від 11.02.2021 у справі № 140/4150/20.
Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області заява ОСОБА_1 була задоволена, виплату пенсії було продовжено у розмірі 29 790,07 грн, яку він отримував до листопада 2021 року.
При цьому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 (справа №140/3502/21) позов ОСОБА_1 був задоволений, а саме суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13.12.2019 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 84% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58, без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 22.09.2021 підтримав вказане рішення суду першої інстанції та воно набрало законної сили.
В листопаді 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та її розмір був збільшений з 29 790,07 грн до 47 516,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №140/3502/21 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 скасовано.
15.11.2022 рішенням/протоколом 907640829084 був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого розмір пенсії, яка належить йому до виплати був зменшений та становив 20 270,00 грн, а не 29 790,07 грн, який був до початку судового процесу та призначений і виплачувався позивачу на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 протягом 2017-2021 років до листопада 2021 року.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутися з цим позовом до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що станом на час розгляду справи в суді ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянуто матеріали пенсійної справи позивача щодо обчислення розміру пенсії на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 по справі №161/17117/16-а.
При перегляді документів, що містяться в пенсійній справі було встановлено, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату пенсії з розрахунку 84% грошового забезпечення з 13.12.2019, без обмеження її максимальним розміром.
У зв'язку з цим, 19.01.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 по справі 161/17117/16-а, розмір пенсії склав 29 790,07 грн.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 здійснено досудове врегулювання спору, тому оскаржувані порушення були виправлені ГУ ПФУ у Волинській області у добровільному порядку.
Позивачем подано заяву про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
ОСОБА_1 зазначив, що 19.01.2023 відповідачем був проведений перерахунок його пенсії, внаслідок чого розмір пенсії був встановлений на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 у розмірі 29 790,07 грн, яку він отримав в день виплати пенсії - 04.02.2023.
Разом з тим, в своїй позовній заяві позивач просив суд зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області з листопада 2022 року поновити виплату пенсії, у розмірі, встановленому на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 в сумі 29 790,07 грн, доплативши різницю недоотриманої суми пенсії.
ОСОБА_1 вказав, що на даний час спір між ним та відповідачем у цій частині не вирішений, оскільки його права залишаються порушеними, доплату різниці недоотриманої суми пенсії за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, він не отримав. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії та призначена пенсія у розмірі 84 % від суми грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру в сумі 29 790,07 грн, яку він отримував кожного місяця протягом 2017-2021 років.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 (справа №140/3502/21) позов ОСОБА_1 був задоволений, а саме суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13.12.2019 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №140/4150/20 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 84% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №58, без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 22.09.2021 підтримав вказане рішення суду першої інстанції та воно набрало законної сили.
В листопаді 2021 року ГУ ПФУ у Волинській області проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та її розмір був збільшений з 29 790,07 грн до 47 516,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №140/3502/21 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 скасовано.
15.11.2022 рішенням/протоколом 907640829084 був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого розмір пенсії, яка належить йому до виплати був зменшений та становив 20 270,00 грн, а не 29 790,07 грн, який був до початку судового процесу та призначений і виплачувався позивачу на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 протягом 2017-2021 років до листопада 2021 року.
ГУ ПФУ у Волинській області 19.01.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 по справі №161/17117/16-а, розмір пенсії склав 29 790,07 грн.
Натомість, відповідачем не виплачено доплату різниці недоотриманої суми пенсії за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
За правилами частин першої, другої статті 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
У Рішенні №1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 №9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 №20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд дійшов висновку, що у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.
Судом встановлено, що 15.11.2022 рішенням/протоколом 907640829084 був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого розмір пенсії, яка належить йому до виплати був зменшений та становив 20 270,00 грн, а не 29 790,07 грн, який був до початку судового процесу та призначений і виплачувався позивачу на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 протягом 2017-2021 років до листопада 2021 року.
При цьому, ГУ ПФУ у Волинській області 19.01.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 по справі №161/17117/16-а, розмір пенсії склав 29 790,07 грн.
Таким чином, ГУ ПФУ у Волинській області оскарженні порушення спричиненні протоколом/розпорядженням №907640829084 від 15.11.2022 щодо зменшення розміру пенсії, встановленої на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 в сумі 29 790,07 грн були виправленні відповідачем, відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, у силу вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідачем 19.01.2023 проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 по справі №161/17117/16-а, разом з тим, після ухвалення постанови Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №140/3502/21 доплату різниці недоотриманої суми пенсії за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, позивач не отримав. Тому, оскільки права позивача у цій частині залишаються порушеними, відтак, клопотання представника ГУ ПФУ у Волинській області про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
Суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області з листопада 2022 року поновити виплату пенсії, у розмірі, встановленому на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2017 в сумі 29 790,07 грн, доплативши різницю недоотриманої суми пенсії за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок), суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 04.01.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1047013 від 16.01.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №541 від 01.08.2011, акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 04.01.2023, довідка рахунку відправника, довідка рахунку одержувача.
Зокрема, як убачається із акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 04.01.2023 позивачу були надані наступні послуги: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин та можливості і перспективності подачі позову (3 год.) - 3 000,00 грн; пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (3 год.) - 3 000,00 грн; підготовка проектів процесуальних документів, зокрема, позовної заяви до суду, відповіді на відзив, адвокатських запитів та інше (4 год.) - 4 000,00 грн, всього вартість виконаних робіт становить 10 000,00 грн.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що провадження у даній справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням часткового виправлення відповідачем у добровільному порядку порушених прав позивача, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з листопада 2022 року поновити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі встановленому на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року в сумі 29 790,07 гривень, доплативши різницю недоотриманої суми пенсії за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук