м. Вінниця
16 лютого 2023 р. Справа № 120/10864/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 10.08.2022 року.
Ухвалою від 28.12.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
12.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021, з якої сплачено страхові внески, законні підстави відсутні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 18.10.1994 року по 28.02.2013 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 01.01.1992 року.
З 01.03.2013 року по 31.08.2022 року позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
З 01.09.2022 року на підставі поданої заяви від 10.08.2022 року позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 01.01.1992 року.
З 08.09.2022 року згідно поданої заяви ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
24 жовтня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки, з якої сплачено страхові внески.
Однак, у листі від 17.11.2022 року №9240-8698/Ф-02/8-0200/22 відповідач вказав, оскільки позивач отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021, з якої сплачено страхові внески, законні підстави відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, частина 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року вказує, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Аналогічний висновок викладений в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду № 560/19830/21 від 22 грудня 2022 року.
Окрім цього, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Як уже встановлено судом, з 01.03.2013 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Отже, своє право на призначення пенсії за віком (вперше) відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року позивач реалізував у 2013 році.
Надалі, з 01.09.2022 року на підставі поданої заяви від 10.08.2022 року позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 01.01.1992 року.
08.09.2022 року, на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Позивач вважає, що пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2019-2021 роки, що передували року звернення (2022 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.
З даного приводу суд зазначає, що для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2019-2021 роки необхідне дотримання такої умови як переведення / призначення вперше на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 у 2013 році реалізовано право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, а тому показник середньої заробітної плати залишається незмінним незалежно від:
- переведення з 01.09.2022 року на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 01.01.1992 року;
- переведення з 08.09.2022 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Також суд не враховує посилання позивача на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17, оскільки така ухвалена у справах щодо інших правовідносин та фактичні обставини яких є відмінними від тих, які встановлені у межах розгляду цієї справи. Так, правовідносини, які розглядалися Верховним Судом у справі №876/5312/17 стосувалися відмови пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки. Верховний Суд дійшов висновку, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки
У справі, що розглядається має місце повторне переведення позивача на пенсію за віком, що передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу вперше з 01.03.2013 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, підстав для здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки, з якої сплачено страхові внески, при повторному переведенні на пенсію за віком немає.
Як уже зазначалось судом, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, тобто при призначенні пенсії за віком у 2013 році.
У даному випадку суд вважає за доцільне застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №813/2355/18 від 10 листопада 2022 року, де суд касаційної інстанції також зауважив, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Свентух Віталій Михайлович