м. Вінниця
15 лютого 2023 р. Справа № 120/6263/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 червня 2020 року № 107 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.
Проте на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивачу не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим останній звернувся з позовними заявами до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 120/5758/21-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року включно.
Іншим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 120/15045/21-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, врахувавши при цьому виплачені суми.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі 120/5758/21-а військовою частиною НОМЕР_1 27 жовтня 2021 року виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 4435,66 гривень, а на виконання судового рішення від 17 лютого 2022 року у справі № 120/15045/21-а 27 липня 2022 року виплачено індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року в розмірі 77935,19 гривень.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено 27 липня 2022 року.
Позивач вважає, що непроведення своєчасного розрахунку при звільненні порушує його права та інтереси, у зв'язку із чим звернувся з позовною заявою до суду, у якій просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 05 червня 2020 року по 27 липня 2022 року.
Ухвалою від 15 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_1 інформацію про середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 у квітні 2020 року та в травні 2020 року, інформацію щодо його грошового забезпечення у квітні 2020 року та в травні 2020 року, а також інформацію про суму виплат та їх складові, які були здійсненні позивачу станом на день його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також докази проведення інших виплат позивачу (в тому числі і на виконання судових рішень), що мало місце після виключення позивача зі списків особового складу військової частини (виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за додаткову відпустку, тощо).
07 жовтня 2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України не застосовуються до спірних правовідносин, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що позивач має право на отримання компенсації середнього заробітку за затримку виплати остаточного розрахунку при звільненні. Відповідач вважає свої дії правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Разом із відзивом на позовну заяву на виконання вимог ухвали від 15 серпня 2022 року відповідачем подано витребувану судом інформацію.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
На підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 01 червня 2020 року № 353 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.
На реалізацію вказаного наказу командиром військової частини НОМЕР_2 05 червня 2020 року видано наказ № 107, яким позивача з 05 червня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Проте на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим останній звернувся з позовними заявами до суду.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 120/5758/21-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року включно.
Іншим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 120/15045/21-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі 120/5758/21-а військовою частиною НОМЕР_1 27 жовтня 2021 року виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 4435,66 гривень, а на виконання рішення суду від 17 лютого 2022 року у справі № 120/15045/21-а 27 липня 2022 року виплачено індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року в розмірі 77935,19 гривень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гарантоване приписами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України; застосовний в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.
Так, у статті 116 КЗпП України йдеться про те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Водночас статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відтак вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині 1 статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Таким чином, з огляду на те, що відповідачем остаточний розрахунок з позивачем проведено 27 липня 2022 року, що свідчить про проведення повного розрахунку поза межами строку, визначеного статтею 116 КЗпП України, тому, на переконання суду, на відповідача слід покласти відповідальність, що передбачена статтею 117 КЗпП України.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.
Разом із тим, визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплатити позивачеві, суд враховує наступне.
Судом установлено, що відповідачем при виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення не виплачено всіх належних йому сум, адже при розрахунку таких сум не було виплачено індексацію грошового забезпечення, оскільки таку виплачено на виконання судових рішень 27 жовтня 2021 року та 27 липня 2022 року.
Відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 06 червня 2020 року (наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) по 27 липня 2022 року включно (день виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок № 100).
Абзацом 3 пункту 2 вказаного Порядку № 100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 3 Порядку № 100 визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку № 100 йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку № 100, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Водночас на необхідності застосування судом критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у вказаній постанові, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Вказаний підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19, ряду інших. Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав і Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 (справа № 816/1640/17), зауваживши при цьому на обов'язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.
Окрім того, у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке: "З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні".
На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19.
Аналізуючи синтаксичний розбір текстуального змісту положення статті 117 КЗпП України, судова палата зробила висновок про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.
В даному випадку в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, у зв'язку із чим є підстави вважати, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. А оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено лише 27 липня 2022 року, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року.
При цьому для визначення розміру такого заробітку слід застосувати згадувані вище підходи щодо пропорційності визначення розміру середнього заробітку із врахуванням алгоритму розрахунку середнього заробітку, який викладений в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.
Так, в цьому контексті суд враховує те, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини 05 червня 2020 року. Між тим остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі № 120/15045/21-а з ним проведено лише 27 липня 2022 року.
Довідкою-розрахунком вих. № 623, що видана військовою частиною НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року, підтверджується те, що в квітні та в травні 2020 року (два останні календарні місяці служби, що передували виключенню позивача зі списків особового складу військової частини) йому нараховано по 20685,25 гривень за кожен місяць.
З урахуванням приписів пункту 8 Порядку № 100 середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 678,20 гривень (20685,25 гривень + 20685,25 гривень / 61 календарних днів в квітні та в травні 2020 року).
Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року складає 530352,40 гривень (678,20 гривень * 782 календарних дні).
Застосовуючи механізм розрахунку розміру середнього заробітку, що визначений Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, суд враховує те, що згідно з інформацією, яка відображена у витребуваній судом довідці військової частини НОМЕР_1 вих. № 624 від 05 листопада 2022 року, загальний розмір усіх сум, на які позивач мав право на час його виключення зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з лав Збройних Сил України, становить 1095117,66 гривень (з урахуванням усіх виплат за судовими рішеннями, які нараховано позивачу на картковий рахунок).
Відтак частка виплати відповідачем індексації грошового забезпечення 21 жовтня 2021 року та 27 липня 2022 року перерахованого грошового забезпечення позивача на виконання судових рішень у справах № 120/5758/21-а та № 120/15045/21-а в загальній сумі 83625,23 гривень становить 7,64 % від загальної суми коштів, належних позивачеві при звільненні (83625,23 гривень х 100% : 1095117,66 гривень).
Отже, пропорційний від розміру невиплачених сум розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року у цьому випадку має становити 40518,92 гривень (530352,40 гривень х 7,64 %).
Таким чином, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності за статтею 117 КЗпП України та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, на застосуванні яких наголошено у практиці Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц), суд доходить висновку, що розмір відшкодування позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року має визначатися виключно пропорційно від розміру невиплачених належних ОСОБА_1 сум за цей період та становить 40518,92 гривень.
При цьому, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є стягнення коштів з відповідача, а не зобов'язання їх виплатити, як на тому наполягає ОСОБА_1 .
Водночас відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05 червня 2020, адже позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 05 червня 2020 року, а середній заробіток слід обчислювати з наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, а тому на його користь слід стягнути 496,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 992,40 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року включно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2020 року по 27 липня 2022 року в розмірі 40518 (сорок тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень 92 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08540799)
Рішення суду в повному обсязі складено 15.02.2023
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович