Справа № 607/9231/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/232/23 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
14 лютого 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/9231/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Повстюк Оксана Андріївна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №46 від 21 червня 2005 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст рішення складено 2 грудня 2022 року , -
ВСТАНОВИв:
У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (надалі - ПАТ «Державний ощадний банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості .
В обґрунтування вимог посилається на те, що 21.06.2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (на даний час - АТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №46, згідно якого Позичальник отримав строковий кредит в сумі 13 000,00 доларів США на споживчі потреби з умовою сплатити 13,0 % річних за користування кредитом і остаточним терміном повернення кредиту - до 21.06.2008 р. Однак, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.08.2008 року позов прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 14 766, 52 доларів США, в тому числі - 13 000,00 дол. США - основний борг по кредиту, 1359,71 дол. США - заборгованість по нарахованих та прострочених відсотках, 195,00 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 211,81 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, шляхом звернення стягнення на заставлене ОСОБА_2 майно: легковий автомобіль типу легкий седан-В марки «TOYOТA Corolla» 2003 року випуску. Заставлений транспортний засіб у процесі виконання судового рішення було продано 10.07.2009 року, кошти вилучені від реалізації заставного майна зараховані на погашення кредитної заборгованості Позичальника в сумі 6 900, 29 доларів США основного боргу та 1 359, 71 доларів США процентів, всього 8 260 доларів США, що підтверджується квитанціями за №12730 від 10.07.2009 р. та №12729 від 10.07.2009 р.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» залишкову заборгованість в сумі 6 506, 52 доларів США, що еквівалентно 51 558, 97 гривень. Проте, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №2-2074/10 від 29.10.2019 року зазначене заочне рішення було скасоване та в подальшому ухвалою цього ж суду від 27.11.2019 позовну заяву прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без розгляду.
Станом на 27.05.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 6 788,72 долари США, з яких: 5 854,71 долар США - заборгованість по кредиту; 406,81 долар США - пеня по кредиту; 527,20 доларів США - 3% річних за період 28.05.2017 р. по 27.05.2020 р., яку ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачує. Посилаючись на наведене, банк просив позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №46 від 21 червня 2005 року, задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії №46 від 21.06.2005 року три проценти річних в розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) доларів США 20 центів, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
У решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Повстюк О.А., просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №46 від 21.06.2005 року три проценти річних в розмірі 527 доларів США 20 центів та 2 102 грн. 00 коп. судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи не містять доказів надання Банком йому грошових коштів що є підставою виникнення в Позичальника зобов'язання повернути отримані кредитні кошти та сплачувати за користування кредитом відсотки в розмірі, що визначений кредитним договором.
Зазначає, що на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів за 2006, 2009 роки, оригіналу Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року, виписки з особового рахунку відповідача; заперечень законного представника відповідача щодо підписання Генеральної угоди відповідачем та не здійснення позичальником платежів за договором. Однак, суд, взяв до уваги постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі №№2-3591/08, та помилково прийшов до висновку щодо обставин укладення договору та знищення оригіналів спірних меморіального ордеру № 4 та заяви на видачу готівки №1 від 22.06.2005р., та вважав достатньою підставою для підтвердження факту отримання коштів .
Вважає такі висновки суду безпідставними, вищевказаною постановою не встановлювався факт надання грошових коштів, а надавалася оцінка сумніву представника відповідача стосовно заяви на видачу готівки від 22.06.2005 року та меморіальному ордеру №4 від 22.06.2005 року.
Також вказує на те, що у справі, рішення по якій є предметом оскарження ставилося питання про визнання даних доказів недопустимими, у зв'язку із долученням до матеріалів справи копії заяви на видачу готівки №1 від 22.06.2005 року та копії меморіального ордера №4 від 22.06.2005 року та акту про знищення оригіналів зазначених доказів від 12.03.2016 року. У зв'язку із наведеним було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, враховуючи сумнів справжності підпису ОСОБА_1 на доданих копіях. Проте, експертом матеріали справи були повернуті, через те, що відповідачем не було надано оригіналів документів. Судом не було враховано зазначених норм процесуального права, натомість взято до уваги постанову Тернопільського апеляційного суду від 27.07.2021, без врахування всіх обставин справи .
У відзиві на апеляційну скаргу АТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Тернопільське обласне управління АТ “Ощадбанк” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.11.2022 року без змін.
Вказує, що відповідно до розрахунку банку, заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором №46 від 21.06.2005 року, складає 6 788,72 доларів США, в тому числі: заборгованість за основним боргом - 5 854,71 долари США; пеня по кредиту - 406,81 доларів США; 3% річних за період з 28.05.2017 р. по 27.05.2020 р. - 527,20 доларів США.
Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору та договору застави, та встановлені умови кредитування, які стверджують факт отримання ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 13000 доларів США та зарахування їх на його вкладний рахунок, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 22.06.2005 року, на якій стоїть особистий підпис і дані його паспорту, меморіальним ордером №4 від 22.06.2005 року, а також розміром заборгованості по кредитному договору, чим спростовано доводи заявника про неотримання ним кредитних коштів.
Банк вважає доводи ОСОБА_3 та його адвоката, що судом не досліджувались виписки по банківських рахунках безпідставними, оскільки справа № 2-3591/08 знищена, у зв'язку із закінченням строків зберігання. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3591/08 .
Також зазначає, що обставини отримання кредитних коштів відповідачем були встановлені судами у справах із тими ж сторонами та в силу вимог ст. 82 ЦПК України, не підлягали повторному доказуванню. Позивачем нараховано 3% річних в розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) доларів США 20 центів, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, виходячи із існуючої заборгованості боржника ОСОБА_3 , яка не спростована останнім та вірно прийнята судом.
Рішення суду оскаржується в частині стягнення 3% річних в сумі 527 доларів США 20 центів, в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням вимог статті 369 цього Кодексу.
Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
На підставі зазначеного, розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №46, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору Кредит в сумі 13 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 13% річних в порядку та на умовах, що визначені даним договором.
Пунктом 1.2. Кредитного договору визначено надання кредиту на 36 місяців з терміном остаточного погашення кредиту - не пізніше 21 червня 2008 року.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, кредит надається готівкою з кредитного рахунку для споживчих потреб.
Повернення кредитних коштів повинно бути здійснено не пізніше 21.06.2008 року, шляхом внесення готівки до каси Банку (п. 1.4. Кредитного договору).
Відповідно до п. 3.3.6 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього договору.
Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом Позичальник зобов'язувався сплачувати на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №46 від 21.06.2005 року, складає 6 788,72 доларів США, в тому числі: заборгованість за основним боргом - 5 854,71 долари США; пеня по кредиту - 406,81 доларів США; 3% річних за період з 28.05.2017 р. по 27.05.2020 р. - 527,20 доларів США.
Судом з'ясовано, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.08.2008 року у справі №2-3591/08, позов прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 14 766, 52 доларів США, в тому числі - 13 000,00 дол. США - основний борг по кредиту, 1359,71 дол. США - заборгованість по нарахованих та прострочених відсотках, 195,00 дол. США - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 211,81 дол. США - пені за несвоєчасне погашення відсотків, шляхом звернення стягнення на заставлене ОСОБА_2 майно: легковий автомобіль типу легкий седан-В марки «TOYOТA Corolla Sedan 1.8», випуску 2003, кузов № НОМЕР_1 , р.н.з. НОМЕР_2 .
У процесі виконання зазначеного судового рішення, вказаний транспортний засіб було реалізовано та кошти, вилучені від реалізації заставного майна 10.07.2009 року зараховані на погашення кредитної заборгованості Позичальника в сумі 6 900, 29 доларів США основного боргу та 1 359, 71 доларів США процентів, всього 8 260 доларів США, що підтверджується квитанціями за №12730 від 10.07.2009 р. та №12729 від 10.07.2009 р.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 липня 2021 року рішення суду залишене без змін.
Судами у вищевказаній справі встановлено, що 21 червня 2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №46, згідно якого, банк зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 13000 доларів США на 36 місяців, з терміном остаточного погашення не пізніше 21.08.2008 року, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 13000 доларів США та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13 відсотків річних в порядку, на умовах та у строки, визначені даним договором… Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором по погашенню кредиту та відсотків за користування кредитними коштами виконав частково, лише сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі 3855,73 доларів США. На виконання вимог вкладника та відповідно до постанови НБ України, ОСОБА_1 22.06.2005 року зарахував кошти на свій вкладний рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №4 від 22.06.2005 року та 22.06.2005 року відповідно до заяви про видачу готівки №1, останній зняв вклад в сумі 13000 доларів США, про що особисто підписався (підпис відповідає підпису у паспорті), пред'явивши паспорт НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МУ УМВС 31.10.1997 року, в якому зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, з наведеного випливає, що ОСОБА_1 після підписання кредитного договору розмістив кошти на свій вкладний рахунок і в подальшому з нього знімав готівкою кошти. Так, матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору та договору застави, а також встановлені умови кредитування, які стверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 13000 доларів США та зарахування їх на його вкладний рахунок, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 22.06.2005 року, на якій стоїть особистий підпис і дані його паспорту, меморіальним ордером №4 від 22.06.2005 року, а також розміром заборгованості по кредитному договору (розрахунок заборгованості станом на 22.07.2008 року), чим спростовано доводи заявника про не отримання ним кредитних коштів... Стосовно домислу представника ОСОБА_1 адвоката Лучко Р.М., що судом не досліджувались виписки по банківських рахунках можна зазначити наступне, що дані твердження є нічим іншим як припущенням, оскільки судова справа № 2-3591/08 знищена, у зв'язку із закінченням строків зберігання. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3591/08 за позовом прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет застави. На підставі переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 р. № 601, Переліку типових документів, що створюються в діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування в діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання, документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 із змінами за 2013 рік та зведених номенклатур справ за 2004-2012рр. відібрані для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, документи філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» та підзвітніх територіально-відокремлених безбалансових відділень за 1970-2012рр., меморіальний ордер № 4 та заява на видачу готівки № 1 від 22.06.2005р. знищені, що підтверджується актом від 12 березня 2016 року затвердженого начальником філії Соляром Я.В…».
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2010 року, у справі №2-2074/10 задоволено позов прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 6 506, 52 доларів США, що еквівалентно 51 558, 97 гривень.
На виконання вказаного судового рішення, 26 квітня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №2-2074/2010.
26 листопада 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Драпак Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49466700 з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-2074 від 26 квітня 2010 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.10.2019 року, у зазначеній цивільній справі №2-2074/10, судом вказане заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2010 року, скасоване.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.11.2019 року, у справі №2-2074/10, позовну заяву прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду.
Як вбачається із означеної ухвали суду, її ухвалено у присутності прокурора та представника позивача - ВАТ «Державний ощадний банк України та зазначено, що «…до початку розгляду справи по суті, прокурором подано письмову заяву, яку підтримали учасники судового розгляду, у тому числі й представник ВАТ «Державний ощадний банк України» про залишення позовної заяви прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без розгляду…». Зазначена ухвала набрала законної сили та в апеляційному порядку не переглядалась.
Судом встановлено, що згідно з умовами Кредитного договору №46 від 21 червня 2005 року, за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк, прокурор в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України» звернувся із позовом про повернення усієї суми заборгованості по кредиту, що залишилася несплаченою відповідачем, а також процентів та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в заставу майна ОСОБА_2 , який виступив майновим поручителем боржника на підставі договору застави від 21.06.2005 року, що підтверджено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.08.2008 року у справі №2-3591/08, яке набрало законної сили, однак залишається неповністю виконаним.
Звертаючись до суду із цим позовом, банк, зокрема, як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на положення статті 625 ЦК України та висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року, про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.08.2008 року не виконано, у тому числі за рахунок реалізованого заставного майна, тому зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги банку про повернення кредиту залишається дійсним.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення. Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Установивши, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує грошове зобов'язання за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.08.2008 року у справі №2-3591/08, вчасно не повертає належні позивачу кошти, які були надані йому у кредит, суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 527,20 доларів США, які нараховані за період з 28.05.2017 р. по 27.05.2020 р., тобто за останні три роки, які передували подачі цього позову. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що існуюча заборгованість 3% річних в розмірі 527 доларів США 20 центів нарахована підставно та не спростована відповідачем.
З огляду на наведене, судове рішення у вказаній частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження апеляційної скарги, що банком не виконані умови кредитного договору щодо видачі кредитних коштів та судом не досліджено докази щодо видачі кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору та договору застави, якими встановлені умови кредитування, які стверджують факт отримання ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 13000 доларів США та зарахування їх на його вкладний рахунок, а саме: заявою на видачу готівки №1 від 22.06.2005 року, на якій стоїть особистий підпис відповідача та дані його паспорту, меморіальним ордером №4 від 22.06.2005 року, розміром заборгованості по кредитному договору від 22.07.2008 року, чим спростовано доводи заявника про не отримання ним кредитних коштів. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 липня 2021 року встановлено, що 21 червня 2005 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №46, згідно якого, банк зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 13000 доларів США на 36 місяців, з терміном остаточного погашення не пізніше 21.08.2008 року, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 13000 доларів США та сплатити відсотки за користування кредитом, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором по погашенню кредиту та відсотків за користування кредитними коштами виконав частково, сплативши відсотки за користування кредитом у розмірі 3855,73 доларів США. Встановлено, що на виконання вимог вкладника відповідач 22.06.2005 року зарахував кошти на свій вкладний рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №4 від 22.06.2005 року та 22.06.2005 року відповідно до заяви про видачу готівки №1, зняв вклад в сумі 13000 доларів США, про що особисто підписався. Окрім того, ОСОБА_1 погодився із умовами вищевказаного кредитного договору, прийняв такі умови, протягом тривалого часу не оспорював обставин отримання кредитних коштів, більше того, частково виконав умови кредитного договору, внісши банку станом на 22.07.2008 року 3855,73 долари США на погашення відсотків за користування кредитом, що встановлено рішенням рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.08.2008 року у справі №2-3591/08, яке набрало законної сили.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд необгрунтовано відмовив у визнанні наданих позивачем доказів недопустимими, у зв'язку із долученням до матеріалів справи копії заяви на видачу готівки №1 від 22.06.2005 року, копії меморіального ордера №4 від 22.06.2005 року та акту про знищення оригіналів зазначених доказів від 12.03.2016 року не заслуговують на увагу, оскільки справа № 2-3591/08 знищена у зв'язку із закінченням строків зберігання та ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі, тому судом першої інстанції вірно досліджено докази та обставини, які були вже дослідженні в силу вимог ст. 82 ЦПК України і які не підлягали дослідженню.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3153 грн. за розгляд справи в апеляційному суді необхідно покласти на відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України .
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Повстюк Оксана Андріївна, залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3153 грн. за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесених сум.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2023 року.
Головуючий: Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Храпак Н.М.