Справа № 607/7785/22Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/239/23 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
14 лютого 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
та сторін - представника заявника ОСОБА_1 адвоката Істеревича А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/7785/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Істеревича Андрія Зіновійовича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року, ухваленого суддею Позняк В.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин,
в червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є її рідним братом.
В обґрунтування заяви посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, однак через відсутність факту підтвердження родинних відносин вона не може оформити спадкових прав в нотаріальній конторі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин закрито на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Істеревич А.З. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року та прийняти нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що ОСОБА_1 не може скористатися своїм правом на прийняття спадщини після смерті свого рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до відмови приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявського В.Б. № 264/01-16 від 01.09.2021 року відсутні дані, які б давали підстави стверджувати про родинні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки у неї немає свідоцтва про народження ОСОБА_3 , а тому вона і звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Істеревича А.З. до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 адвокат Істеревич А.З. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився і не повідомив причин неявки, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих номером 4600118079754
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час існує позасудовий порядок отримання документів, що підтверджує факт родинних відносин між заявником і померлим, що виключає можливість встановлення даного факту у судовому порядку.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту родинних відносин їй необхідно для оформлення спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не позв'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», встановлено, що у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Із інформаційної довідки із спадкового реєстру від 17.11.2022 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є, серед іншого, витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів.
Відповідно до статті 4, 46 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, в тому числі і інформацію з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження як заявника, так і її померлого брата ОСОБА_3 , які і підтверджують факт родинних відносин.
Тому, чинним законодавством встановлено компетенцію органів нотаріату щодо встановлення факту родинних відносин шляхом зіставлення актових записів про народження при веденні спадкових справ.
Як вбачається із відомостей з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження як заявниці так і її покійного брата відносно їх батьків не встановлено.
Отже, розбіжностей між свідоцтвом про народження заявниці та актового запису про народження покійного брата - немає.
Згідно з вимогами пункту частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі, оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги можна встановити у позасудовому порядку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції - залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384,389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Істеревича Андрія Зіновійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак