16 лютого 2023 року м.Суми
Справа №579/1414/22
Номер провадження 22-ц/816/206/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року в складі судді Моргуна О.В., ухвалене в м. Кролевець, повний текст якого складено 05 грудня 2022 року,
04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який обґрунтовувала тим, що позивач та відповідач є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського НАУ. Термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року. У зв'язку з навчанням він потребує матеріальної допомоги. Відсутність допомоги зі сторони батька ставить її в скрутне матеріальне становище. Відповідач є працездатною особою, тому, на її думку, він має можливість надавати матеріальну допомогу у вигляді аліментів.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином двадцяти трьох років.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського НАУ, аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнення аліментів проведено з 04 жовтня 2022 року.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнуто зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
При цьому зазначає, що навчальний рік у Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського НАУ з 01 вересня 2022 року розпочався у форматі дистанційного навчання, а тому дана обставина повністю спростовує доводи позивача про необхідність їхньому сину витрачати кошти на оренду житла в м. Глухів, оскільки на даний час він проживає за своїм зареєстрованим місцем проживання, а тому не надано доказів, що він несе витрати по проїзду до чи з навчального закладу, несе інші витрати, пов'язані з навчальним процесом. Відповідач переконаний, що син на даний час не потребує матеріальної допомоги на навчання.
Враховуючи дистанційний формат навчального процесу, на думку відповідача, син, як повнолітня особа, повинен і самостійно приймати заходи для власного матеріального забезпечення.
Також вказує, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня донька, яких він зобов'язаний утримувати належним чином.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року: 2684 грн х 100 = 268400 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 10), який продовжує навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського НАУ. Термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 належної участі у матеріальному утриманні повнолітнього сина не приймає.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття.
Вирішуючи спір та покладаючи на відповідача обов'язок по сплаті аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, суд першої інстанції послався на ч. ч. 1, 2 ст. 200 СК України та визначив розмір аліментів, виходячи з положень статті 182 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Схожий правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Виходячи зі змісту статті 182 СК України, до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норм статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2021 року в справі № 308/4214/18.
Згідно вимог частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, частинами першою та другою статті 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Доводи апеляційної скарги про те, що син на даний час не потребує матеріальної допомоги на навчання та твердження про те, що він, як повнолітня особа, повинен і самостійно приймати заходи для власного матеріального забезпечення, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки матеріали справи свідчать, що повнолітній син сторін продовжує здобуття освіти в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського НАУ, йому не виповнилось 23 роки, він позбавлений можливості працювати і самостійно заробляти собі на життя, у зв'язку з чим, додатково потребує матеріальної підтримки з боку обох батьків.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування місцевим судом тієї обставини, що на утриманні відповідача перебуває дружина та малолітня донька, яких він зобов'язаний утримувати не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної оцінки та додаткового правового аналізу не потребують. Часткове задоволення позову пов'язане з тим, що місцевий суд врахував зазначені відповідачем обставини.
Даних щодо неможливості надання допомоги сину батьком у матеріалах справи відсутні.
Визначення судом першої інстанції розміру аліментів в розмірі 1/8 від доходів відповідача, з урахуванням усіх обставин справи, є цілком обґрунтованим та справедливим.
Доводи про відмову в задоволенні позову не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать встановленим обставинам справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь на утримання дитини, яка продовжує навчання, аліментів в розмірі 1/8 частки від його заробітку (доходу) щомісячно.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина