Номер провадження: 22-ц/813/973/23
Справа № 520/11833/15-ц
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.
Доповідач Громік Р. Д.
13.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Сидоренко А.О.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
Позивач у серпні місяці 2015 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення про розподіл спільного майна подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки «Mitsubshi Lancer»,2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , стверджуючи, що квартира і автомобіль придбані сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, що сьогодні виник спір між сторонами щодо володіння і користування вказаним майном. Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав і просив визнати за ним право власності на автомобіль і на 5\6 частин квартири, посилаючись на розписки про отримання відповідачкою грошової компенсації вартості її частки у спільному майні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Mitsubshi Lancer» 2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою - 41,7 кв.м. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як особа, яка не приймала участі у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «ОТП Факторинг України» є Іпотекодержателем майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , вказане майно було предметом поділу у вказаній цивільній справі. Також щодо поділу спірного автомобілю «Mitsubshi Lancer» 2006 року випуску, який зареєстрований за відповідачем, представник скаржника вважає, що відповідні дії з боку позивача та відповідача перебачають намір ухилення від відповідальності відповідача перед апелянтом щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 01 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
01 лютого 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із збройною агресією росії проти України та розглянути справу після перемоги за його присутності у судовому засіданні.
Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.
Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Додатково апеляційний суд зауважує, що заявник не був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів завчасно, оскільки про проведення судового засідання 01 лютого 2023 року був повідомлений 14 вересня 2022 року, про що свідчить розписка у матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1983 року - актовий запис про шлюб №1091, вчинений Київським відділом ЗГАСу м.Одеси 27.08.1983 року.
Від цього шлюбу сторони мають двох повнолітніх синів.
З 2006 року сторони спільно не проживають.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою - 41,7 кв.м. і автомобіль марки «Mitsubshi Lancer»,2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . Право власності на квартиру зареєстроване на ім'я відповідачки на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2003 року. Автомобіль також належить відповідачці на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу)». Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
Стаття 69 СК України закріплює право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Із змісту ч.2 названої статті випливає, що поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.
Відповідно до 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У даному випадку шлюбний договір між сторонами відсутній. Щодо домовленості про розподіл майна, то сторони дійшли до неї у 2006 році і позивач виконав свої зобов'язання щодо виплати дружині грошової компенсації вартості її частки у спільному майні, що підтверджують письмові докази у вигляді розписок про отримання грошових коштів в рахунок вартості її частки в квартирі та в машині, складених відповідачкою.
Однак повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 14 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого було ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредитної лінії № CM-SME502/018/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 95 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 30 квітня 2010 року були укладені договори поруки між банком та ПП «Алекс 17-26» № SR-SME502/018/2007 й між банком та ОСОБА_1 №SR-SME502/018/2007/1.
Крім того, 14 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №PM-SME502/018/2007, відповідно до умов якого Іпотекодавцем в якості забезпечення за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно - житлову квартиру під АДРЕСА_1 , яка належала Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левченко Н.А. 09.12.2003 року, номер за реєстром 9209, зареєстрованого в Одеському міському БТІ та РОН 11.12.2003р., запис в реєстр. книзі №74 стор.68 кн.512 пр.
18 березня 2011 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №520/6610/13-ц заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року у частині вирішення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року у частині суми заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року, стягнутої солідарно із ОСОБА_2 та приватного підприємства «Алекс 17-26» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», змінено, визначивши розмір заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 95 579,00 доларів США - заборгованості за кредитом, 1 056,85 доларів США - заборгованості за відсотками, а також 396,68 грн - пені.
Наразі вказане рішення суду перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Колечко Д.М.
Апеляційний суд зазначає, що згідно із частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц.
Крім того, судова колегія зауважує, що 14 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №PM-SME502/018/2007, об'єктом якого є житлова квартира під АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 були обізнані про Договір іпотеки. Вказана квартира виступає об'єктом поділу у цивільній справі, що переглядається.
Щодо автомобіля «Mitsubshi Lancer» 2006 року випуску, який також є об'єктом поділу, то колегія суддів зазначає, що такий поділ також зумовлений щодо уникнення відповідальності за цивільно-правовими зобов'язаннями.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 поданий до ОСОБА_2 має штучний характер, направлений на уникнення виконання рішення суду у іншій цивільній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судове рішення виготовлено 13 лютого 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк