Справа № 308/15675/21
13.02.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/568/21 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021071170000701 від 22.11.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого в ухвалі слідчий суддя зазначила, що органом досудового розслідування жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність беззаперечних та безумовних підстав існування будь-яких ризиків, які б свідчили про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або більш м'якого запобіжного заходу, відтак відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.
В апеляційній скарзі прокурор Ужгородської окружної прокуратури просить скасувати ухвалу слідчого судді від 24.11.2021 та постановити ухвалу про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. На його думку, слідчий суддя не врахувала достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, тяжкість кримінального правопорушення у якому останній підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Від захисника ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони обвинувачення та сторони захисту, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяв про відкладення апеляційного розгляду та даних про поважність причин неявки не подавали; судове провадження повинно бути розглянуто з дотриманням приписів щодо розумних строків його розгляду та положень КПК України у межах строку досудового розслідування.
З журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймав підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники-адвокати ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог передбачених ст. 193 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані.
Так, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у тому числі матеріали за клопотанням не містять жодних доказів у підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 , оскільки факти та інформація, надані слідчим, не переконують суд, що підозра є достатньою мірою обґрунтованою, яка б безсумнівно та беззаперечно вказувала на необхідність обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що прокурором не підтверджені будь-які із передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, взявши до уваги вимоги ч. 2 ст. 194 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і вважає цей висновок слідчого судді таким, що ґрунтуються на вимогах закону, належним чином вмотивованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується здобутими під час досудового розслідування доказами, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані наведеним вище.
Із цих підстав, як безпідставні, необґрунтовані і такі, що спростовані наведеними вище судженнями, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною.
Будь-яких обставин, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, чи процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для її скасування, колегією суддів не встановлено.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , не можуть, на думку апеляційного суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує ст.177 КПК України. Сама тяжкість можливого покарання не є достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, оскільки існує принцип презумпції невинуватості і вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину ще слід довести.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено, що ОСОБА_7 ухилявся від органу досудового розслідування, будь-яким чином впливав на свідків чи інших учасників кримінального провадження, чи перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Приймаючи рішення, колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі прокурор не вказував в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді