Справа № 127/16453/22
Провадження № 22-ц/801/353/2023
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Береговий О. Ю.
16 лютого 2023 рокуСправа № 127/16453/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович,
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Жмудя О.О., дата складення повного тексту рішення 14 листопада 2022 року,
встановив:
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» боргу.
На думку позивача вказаний виконавчий напис був виданий безпідставно та з порушенням закону, приватним нотаріусом не з'ясовано та не досліджено всіх обставин, визначених ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат».
Позивач вважає, що на час вчинення виконавчого напису позивач не мав безспірну заборгованість перед відповідачем.
Вказані обставини, стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, в якому вона просила визнати виконавчий напис, вчинений 04 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим № 15326, яким звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» на підставі Договору № 114/56 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору № КП-07032018 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору № ВФ/03 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 , в загальному розмірі 853 958, 47 гривень, таким, що не підлягає виконанню. Провести розподіл судових витрат.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю.
Визнано виконавчий напис, вчинений 04 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим № 15326, яким звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» на підставі Договору № 114/56 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору № КП-07032018 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору № ВФ/03 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 , в загальному розмірі 853 958, 47 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 992,40 гривень, витрати пов'язані з розглядом справи, а саме забезпечення позову в сумі 496, 20 гривень та професійну правничу допомогу в сумі 12000 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника нотаріус вчинив виконавчий напис у відповідності до чинного законодавства. Вважають, що відповідачем було надані всі необхідні документи для вчинення вказаного виконавчого напису, зокрема, в яких підтверджується безспірність заборгованості. Покликаються на недоведеність позивачем наявності спору у розміру заборгованості. Крім цього вважають, що позивачем не доведено будь-якими належними і допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу, зокрема, в заявленому розмірі. Вважають, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю вказаною справи.
Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 04 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 15326, яким звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» на підставі Договору № 114/56 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору № КП-07032018 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2018 року, яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору № ВФ/03 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 , в розмірі 853 458, 47 гривень, стягнення заборгованості проводиться за період з 08 квітня 2021 року по 25 травня 2021 року. Загальна заборгованість ОСОБА_2 становить 853958,47 гривень (а.с. 23).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 22 грудня 2021 року було відкрито ВП № 67967845 на виконання вище вказаного виконавчого напису (а.с. 20).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 03 січня 2022 року звернуто стягнення на доходи боржника (а.с. 21).
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів за, якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (а.с. 23).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (відповідно до статті 18 ЦК України).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, Законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 295/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку(підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) - «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказано, що: «оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності
10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом
27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Враховуючи, що Кредитний договір № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено оспорюваний виконавчий напис за реєстровим № 15326, не посвідчений нотаріально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21).
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні можуть бути оскаржені до суду особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а також у зв'язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру заборгованості. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, згідно якої, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав (п.34 постанови).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів, що при вчиненні виконавчого напису надавалися первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, отже відсутні підстави для висновку про безспірність заборгованості.
Доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Вердикт Капітал» було надано нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості, жодними доказами не підтверджено. Так, до матеріалів справи позивачкою додано копію Кредитного договору № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року. З наданих доказів неможливо встановити факт отримання позивачем від кредитора будь-яких коштів, а також факт наявності заборгованості за кредитним договором і таких доказів в ході розгляду справи надано не було.
Посилання відповідача на те, що позивачкою не надано доказів погашення боргу за кредитним договором та альтернативного розрахунку заборгованості, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в даній справі предметом доказування є в тому числі факт надання необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості, на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Враховуючи викладене в сукупності, рішення суду першої інстанції в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. № 15326 від 04 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за кредитним договором № 014/035-46/50097 від 07 травня 2007 року, є законним і таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача, в силу ч. 8 ст. 141 ЦПК України додала до позовної заяви відповідні докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом із позовною заявою до суду додано:
- ордер про надання правової допомоги серія ВІ № 1097703 від 28 липня 2022 року (а.с. 13), відповідно до якого адвокат Цокало Т.М. надає правову допомогу, зокрема, у Вінницькому міському суді Вінницької області Копійці Н.Л. на підставі договору про надання правової допомоги № 455/24-05-2022 від 24 травня 2022 року;
- договір про надання правової допомоги № 455/24-05-2022 від 24 травня 2022 року (а.с. 14-15), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно умов якого Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах визначених даним договором (п. 1.1. вказаного договору). При цьому, п. 3.3. вищезазначеного договору детально зазначено вид адвокатських послуг та їх вартість;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 28 липня 2022 року, відповідно до якого зазначено назва наданої послуги, та її вартість, а саме: надання усної консультації 1000,00 грн.; надання повторної усної консультації при умові наявності нових доказів, обставин які раніше не були в розпорядженні клієнта чи адвоката. В тому числі по телефону, скайп чи через будь-який месенджер 500,00 грн.; підготовка та написання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 8000 грн.; підготовка та написання заяви про забезпечення позову 2000,00 грн., підготовка та написання клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні (розташоване в позовній заяві від 28 липня 2022 року) 500 грн. Загальна вартість 12000,00 грн.;
- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору № 455/24-05-2022 про надання правничої допомоги від 24 травня 2022 року, складений 26 липня 2022 року, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: надання усної консультації 1000,00 грн.; надання повторної усної консультації при умові наявності нових доказів, обставин які раніше не були в розпорядженні клієнта чи адвоката. В тому числі по телефону, скайп чи через будь-який месенджер 500,00 грн.; підготовка та написання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 8000 грн.; підготовка та написання заяви про забезпечення позову 2000,00 грн., підготовка та написання клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні (розташоване в позовній заяві від 28 липня 2022 року) 500 грн. Загальна вартість 12000,00 грн.;
- квитанцію № 455 від 28 липня 2022 року в сумі 12000,00 грн., які прийняті від ОСОБА_3 та одержано ОСОБА_4 , із зазначенням підстави: За Договором № 455/24-05-2022 про надання правничої допомоги від 24 травня 2022 року (а.с. 27).
Так, при прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: - дійсність витрат, - необхідність витрат, - розумність розміру витрат, - співмірність витрат.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом Цокало Т.М. послуг ОСОБА_3 під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача ТОВ «Вердикт капітал» на користь позивача ОСОБА_3 вказаних витрат у сумі 12000,00 грн.
Покликання в апеляційній скарзі щодо безпідставності стягнення на користь позивача суми витрат на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі колегія суддів не бере до уваги, оскільки заперечуючи вказаний розмір витрат позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження не співмірності таких витрат.
Доводи апеляційної скарги, про відсутність будь яких належних і допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.С. Панасюк
Т.М. Шемета