смт Новомиколаївка
Іменем України
16 лютого 2023 року Справа № 322/986/22
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження
за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маркова Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на посаді водія 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , має середню освіту, одружений, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 173 від 16.07.2022 старшого солдата ОСОБА_4 було призначено на посаду водія 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , яка виконувала бойові завдання на території Запорізької області.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно з вищевказаними положеннями, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Проте, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Так, ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», перебуваючи на посаді водія 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти, відповідно до наказу № 264 від 14.10.2022 командира військової частини НОМЕР_1 , 16.10.2022 відбув у відпустку за сімейними обставинами строком до 25.10.2022, проте 26.10.2022, не маючи на те поважних причин, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилення від проходження військової служби, до місця несення служби з відпустки не з'явився, після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв та, до 13.12.2022, перебував поза межами місця несення служби, розташованого на території АДРЕСА_2 , де знаходилося тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Вищезазначені дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
16 грудня 2022 року між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вищезазначеному діянні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, з'явлення із зізнанням, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання своєї винуватості, участь у відсічі збройної агресії РФ, а також те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, сторони угоди вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосувати ст. 69 КК України та погодилися на призначення останньому покарання більш м'якого, ніж передбачено санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.
Сторони угоди погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до статті 12 цього Кодексу, є тяжким злочином, від якого потерпілих немає. Зміст угоди відповідає вимогам статті 472 КПК України.
Обставин, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України, судом не встановлено.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні просили затвердити вищезазначену угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, дав згоду на застосування узгодженого покарання.
Судом за результатами опитування сторін кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 69, ч. 5 ст. 407 КК України, ст.ст. 314, 373 - 376, 393 - 395, 474, 475, 532 КПК України, суд
ухвалив:
1. Затвердити угоду про визнання винуватості від 16 грудня 2022 року, укладену між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 коп.).
3. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з урахуванням особливостей, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1