Справа № 308/8583/20
26 січня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді - Дегтяренко К.С.,
при секретарі судового засідання - Чейпеш В.В.
за участі учасників справи:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Овсепян К.А.
представника відповідача - адвоката Яцко В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
В обгрунтування позовної заяви зазначила, що відповідач є власником земельної ділянки за кадастровим номером 21248883600:11:011:0066, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Вона є власником суміжної земельної ділянки 21248883601:05:002:0108, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Нею у 2019 році відповідачу було направлено лист про усунення перешкод в користуванні її ділянкою, які проявляються у вирощуванні дерев, кущів та виногради на ділянці яка розташована впритул до стіни її житлового будинку, деякі кущі і дерева проникли на її ділянку. Вказані кущі і дерева ростуть з порушенням ДБН. Жодної реакції на вказаний лист вона не отримала, у зв'язку з чим вимушена була звернутись до Коритнянської сільської ради, якою було складено акт, яким підтверджено порушення ДБН зі сторони відповідача. Тому вважає, що відповідач порушує правила добросусідства, його дерева та кущі створюють затінення її земельній ділянці, проникли на її земельну ділянку тому просить усунути перешкоди. У зв'язку з викладеним, позивачка просила суд винести рішення, яким зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, шляхом ліквідації всіх дерев та кущів та рослинних насаджень, які розташовані на земельній ділянці з порушенням норм.
Представник відповідача - ОСОБА_3 подав заперечення на позовну заяву у якому зазначив, що позивачем жодним чином не підтверджено порушення з боку відповідача, права користування земельною ділянкою. Крім того зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити за спливом строку позовної давності. Вважає, що право звернення із позовом у позивача виникло, у 2013 році після придбання земельної ділянки.
Представником позивача подано відповідь на відзив, зміст якої полягає у тому, що позивачем пред'явлено негаторний позов, тобто позов про усунення перешкод, який може бути пред'явлений протягом усього часу існування порушеного права користування власністю, а тому строки позовної давності у даному випадку застосуванню не підлягають.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2021 року вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у від 31.05.2022 року суду задоволено заяву про самовідвід судді Бенца К.К. та справу передано для повторного авторозподілу.
Згідно протоколу повторного авторозподілу від 03.06.2022 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Дегтяренко К.С.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2022 року вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2022 року справу призначено до судового розгляду.
В судовому засдіанні 26.01.2023 року:
позивач ОСОБА_1 позоні вимоги підтримала в повному обсязі, просила такі задовольнити. Пояснила, що кущі і дерева її сусідів висаджені на земельній ділянці, яка фактично належить їй, вказані насадження висаджені з порушенням ДБН, вказані насадження чинять їй перешкоди у користуванні її ділянкою та руйнують їй будинок.
представник позивача - адвокат Овсепян К.А.. позовну заяву та пояснення позивача підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві , позов просила задовольнити.
відповідач в судове засідання не з'явилась скористалась своїм правом приймати участь в судовому засіданні через свого представника.
представник відповідача - адвокат Яцко В.Л. в судовому засіданні відносно позову заперечив, зазначив, що відповідачем не доведено які саме перешкоди їй чиняться та як. Підтримав пред'явлений відзива та просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка за кадастровим номером 21248883601:05:002:0108, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа земельної ділянки за кадастровим номером 21248883601:05:002:0108 складає 0.1779 га.
Згідно Акту обстеження домоволодіння за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , від 23.08.2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 яка у своїй заяві просить вирішити питання добросусідства, щодо зелених насаджень і водовідведення з боку сусідів. Представниками сільської ради були проведені заміри відстані від кущів винограду до стіни будинку ОСОБА_1 :
-кущ № 1 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,705 м.;
-кущ № 2 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,717 м.;
-кущ № 3 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,723 м.;
-кущ № 4 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,718 м.;
-кущ № 5 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,761 м.;
-кущ № 6 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,776 м.;
-кущ № 7 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,817 м.;
-кущ № 8 знаходиться на відстані від стіни будинку - 0,649 м.;
Відстані від дерев (горіх) до забору гр. ОСОБА_1 становить:
-дерево № 1 - 4,332 м.;
-дерево № 2 - 2,344 м.
Комісія встановила, що кущі винограду і дерева ростуть вже тривалий час і не можуть бути переміщені (пересаджені) без їх знищення, що також завдасть шкоди гр. ОСОБА_2 .
Вказаний акт від 23.08.2019 року був затверджений рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Коритнянської сільської ради на засіданні від 05.09.2019 року, про що свідчить витяг з рішення за № 737.
З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 23.08.2019 року за № 947-ДК/779/АП/09/01/-19 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Управління з контролю за використанням та охороною земель, вбачається, що було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883600:11:011:0066 , за адресою АДРЕСА_1 . Згідно вказаного акту порушень вимог земельного законодавства не виявлено.
Крім того оглянуті та досліджені схеми земельних ділянок сторін, з яких не вбачається жодних накладань, перетинань і таке інше один на одну.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на захист цивільних прав та інтересів визначено ст. 15 ЦК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок, крім інших обов'язків, зобов'язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до п. 4.1 Державних будівельних норм України ДБН Б.2.4-1-94 «Планування та забудова сільських поселень» відстань до осі стовбура дерева від зовнішніх стін будівлі та споруд, меж сусідніх ділянок повинна становити 5 м., а чагарника 1,5 м.
Згідно Акту обстеження земельної ділянки відповідача, як зазначено вище дерева горіху та винограду висаджені з порушенням вказаних будівельних норм.
Суд звертає увагу на ту обставину, що всі насадження за адресою: АДРЕСА_1 . мають мінімальний вік щонайменше сім-вісім років, оскільки як ствердила сама позивачка в судовому засіданні на момент купівлі нею земельної ділянки а саме у 2013 , виноград у сусідів вже ріс і був молодим, а дерева горіху з'явились невдовзі. Акт Коритнянської сільської ради теж вказує на тривалий час росту насаджень, переміщення яких не можливе без знищення. Отже, під час купівлі домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 позивачка була обізнана про наявні земельні насадження на сусідній території, проте погодилась добровільно придбати будинок із господарськими спорудами. Більше того, сама зазначила, що вона не думала, що останні будуть заважати їй користуватися її земельною ділянкою і поки відповідачі дозволяли їй користуватись проходом біля стіни її будинку її це не турбувало.
Досліджені судом акти не містять відомостей про затінення чи спричинення деревами, що розташовані на території домоволодіння відповідача, у будь-який інший спосіб будь-якої іншої перешкоди позивачці у користуванні належною їй земельною ділянкою та якими саме.
Позивачем не представлено суду доказів, які саме перешкоди чиняться, не надано доказів проникнення коренів рослин на її територію, не представлено доказів, що вказані рослини створюють будь які затінення, не має підтвердження, що на замокання і руйнування стіни про яке вказує позивач впливає саме виноград відповідача.
Суду не представлено будь яких експертних досліджень з цього приводу, які і не ставилось таких клопотань перед судом у зв'язку з неможливістю провести дослідження самостійно.
Згідно зі статтею 105 ЗК України у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Крім того з пояснень позивача у судовому засіданні було встановлено, що перешкодою у користуванні земельною ділянкою, вона вважає, той факт, що вказані дерева і кущі взагалі ростуть на її ділянці, яка згідно Державного акту на землю має належати їй, а користуються нею сусіди і надають їй до неї доступ, однак по-перше вказане не підтверджується жодними доказами, по друге не є предметом спору ініційованого позивачкою. При цьому що перешкоджало їй самостійно виконати норму ст. 105 ЗК України, а саме відрізати корені дерев та кущів що чинять їй перешкоди на її земельній ділянці, позивач зазначила, що вона не має туди доступ, при цьому суд звертає увагу що мова йде про її земельну ділянку куди ніби то проникають корені дерев та кущі відповідача, однак як суд зазначав вище доказів такому проникненню не пред'явлено.
Крім того з акту про перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки відповідача будь яких порушень не встановлено.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Системний аналіз приписів законодавства дозволяє дійти висновку, що захист речового права шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні майном (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що: зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві обставини не доведені; належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивачки ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено; а саме по собі можливе відхилення від вимог ДБН, зважаючи на вік земельних насаджень, не вказує на вчинення відповідачем дій, що порушують права, свободи та інтереси позивачки. За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо посилання представника відповідача на відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності та відсутності клопотання про його поновлення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України).
Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено негаторний позов, враховуючи, що вона є власником нерухомого майна (земельної ділянки), вона не може бути обмежена у праві звернутись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, до поки є його власником, а тому негаторний позов може бути пред'явлений протягом усього часу тривання порушення.
Тому, підстави у відмові в задоволенні позову через закінчення строків давності, відсутні.
Крім того, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Враховуючи викладене, як вже було зазначено вище, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з його необгрунтованістю.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до положень ч.1, п.2 ч.2, ч.7 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПНН НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , що проживає: за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення буде складено впродовж десяти днів до 06.02.2023 року включно.
Суддя К.С. Дегтяренко