Справа №: 302/86/23 3/302/44/23
16.02.2023 смт. Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ААБ № 027502 від 10.01.2023 року), який надійшов з Відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець В/ч НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10.01.2023 року біля 19 години 43 хвилин, рухаючись в с. Майдан по вулиці Борканюка водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом - мотоциклом марки «SPARK -250» без державного реєстраційного номерного знака, в стані алкогольного сп'яніння. Cвоїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення, яке є в матеріалах справи (а.с.8), однак про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративне правопорушення на адресу суду не подано.
У зв'язку з чим, враховуючи розумні строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши у повному обсязі надані суду матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та вина останнього у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення доведена у повному обсязі та підтверджується наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №027502 від 10.01.2023 року (а.с.2), висновком КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» № 4 від 10.01.2023 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 о 20-10 год. 10.01.2023 року перебував у стані алкогольного сп'яніння (2,26 проміле), а також відтвореним в судовому засіданні носієм інформації у вигляді СD-R диску за подіями від 10.01.2023 року, який є в матеріалах справи, та з якого вбачається, що за результатами застосування у Міжгірській районній лікарні газоаналізатора «Alkotest Drager», результат алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 виявився з показником 2,26 проміле, який також відображений у висновку вказаного закладу охорони здоров'я та з даним висновком ОСОБА_2 був згідний, про що свідчить його підпис у висновку лікаря за № 4 від 10.01.2023 року (а.с.6).
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом застосовані всі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п.6 розділу Х Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у вечірній час доби, та який відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.
Разом з тим, суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 на теперішній час не працює, суспільно-корисною працею не займається, постійне джерело прибутку у нього відсутнє. У протоколі про адміністративне правопорушення місце роботи ОСОБА_2 зазначено військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , однак жодним доказом дані обставини не підтверджено. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки таких даних матеріали справи не містять, проте вчинив грубе суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , його молодого віку, матеріального та сімейного стану, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що безпосередньо передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, суд вважає за неможливе застосування до правопорушника ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки довідкою іспектора сектору моніторингу ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області № 42/106/28-2-2023 від 11.01.2023 року вбачається, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія відсутнє, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості застосування щодо ОСОБА_2 такого додаткового стягнення як позбавлення його права керування транспортними засобами, оскільки, згідно матеріалів справи, таким право ОСОБА_2 взагалі не наділений.
Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33, 40-1,130 ч.1,276,279,280,283 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддіти ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, без застосування додаткового стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 - судовий збір в дохід держави в сумі - 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Адміністративний штраф сплачувати: Отримувач - ГУК у Закарпатській області/Закарпатська обл. 21081300, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету- 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області:Ю. В. Сидоренко