ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2023Справа № 910/12803/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12803/22
за позовом Фізичної особи-підприємця "Грицик Ю.Ю."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу
22 листопада 2022 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця "Грицик Ю.Ю." (позивач) надійшла позовна заява б/н від 15.11.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 67 402,79 грн., з них: основного боргу - 65 491,00 (шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна гривня), 3% річних - 274,52 грн. (двісті сімдесят чотири гривні 52 копійки) та інфляційних нарахувань - 1637,27 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 27 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 657 п від 17.08.2022 року не здійснив в повному обсязі оплату послуг з перевезення вантажу, тому в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 65 491,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 274,52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1637,27 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року у справі № 910/12803/22 позовну заяву б/н від 15.11.2022 року Фізичної особи-підприємця "Грицик Ю.Ю." до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю "Грицик Ю.Ю." строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105493168416 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 24.11.2022 року у справі № 910/12803/22 вручено позивачу - 02.12.2022 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 07.12.2022 року (включно).
05.12.2022 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця "Грицик Ю.Ю." надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом б/н від 02.12.2022 року та заява б/н б/д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/12803/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493233897 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі № 910/12803/22 вручено уповноваженому представнику відповідача - 13.12.2022 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 28.12.2022 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.08.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Грицик Ю.Ю. (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір-заявку № 657 п на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язаний за плату здійснити перевезення вантажу експедитора та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві). Експедитор виступає перед виконавцем та здійснює усі дії від свого імені та за рахунок клієнта. Виконавець може здійснювати перевезення як самостійно, так і з залученням третіх осіб. Договір дійсний протягом одного календарного місяця, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з п. 1.2. договору перевезення вантажу: вода на палетах здійснюється за маршрутом: м. Поті (Грузія) - м. Одеса (Україна), автомобілем РЕНО НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ), дата і час завантаження: 22.08.2022 року, дата і час розвантаження: до 05.09.2022 року.
В п. 2.1. договору визначено, що вартість перевезення становить 164 565 грн. за кожне авто.
За умовами п. 2.2. договору плата за перевезення здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після вивантаження і отримання експедитором копій виставлених рахунків, актів виконаних робіт та СМR шляхом перерахування сум, передбачених п. 2.1. договору, на рахунок виконавця.
Відповідно до п. 2.3. договору виконавець зобов'язується протягом 10 днів надіслати повний пакет документів, який включає: СМR з відміткою вантажовідправника, митниці відправлення та призначення та мокрою печаткою вантажоодержувача (2 екз.), рахунок для оплати, акт виконаних робіт (2 екз.), заявку на перевезення (2 екз.) з підписами та мокрими печатками виконавця, і додатково, якщо були складені, акт пошкодження/недостачі, акт огляду вантажу тощо.
На виконання договору № 657 п від 17.08.2022 року позивач виконав перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 22.08.2022 року. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 22.08.2022 року містить дані, передбачені статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна згідно із Законом України від 01.08.2006 №57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник тощо. При цьому положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.
Позивач зазначає, що 16.09.2022 року надіслав відповідачу оригінали документів на оплату послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а саме: СМR, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000140 від 12.09.2022 року та рахунок-фактуру № СФ-0000140 від 12.09.2022 року на суму 164 565,00 грн., на підтвердження чого надав експрес-накладну № 59000864799195 ТОВ «Нова Пошта».
За надані послуг відповідач розрахувався частково на суму 99 074,59 грн., внаслідок чого відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість у розмірі 65 491,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем повна оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні здійснена не була, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 65 491,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 274,52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1637,27 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За приписом пункту 1 статті 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (пункт 1 статті 9 Конвенції).
За таких обставин надана позивачем товарно-транспортна накладна (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов'язань за договором № 657 п від 17.08.2022 року.
Як вже зазначалося судом вище, в пункті 2.3. договору визначено, що виконавець зобов'язується протягом 10 днів надіслати повний пакет документів, який включає: СМR з відміткою вантажовідправника, митниці відправлення та призначення та мокрою печаткою вантажоодержувача (2 екз.), рахунок для оплати, акт виконаних робіт (2 екз.), заявку на перевезення (2 екз.) з підписами та мокрими печатками виконавця, і додатково, якщо були складені, акт пошкодження/недостачі, акт огляду вантажу тощо.
У п. 2.2. договору сторонами погоджено, що плата за перевезення здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після вивантаження і отримання експедитором копій виставлених рахунків, актів виконаних робіт та СМR.
Так, на підтвердження факту направлення відповідачу оригіналів документів, визначених пунктом 2.3. договору, позивач надав експрес-накладну № 59000864799195 ТОВ «Нова Пошта», яка не приймається судом у якості належного доказу на підтвердження факту направлення, а рівно і факту отримання відповідачем оригіналів документів, передбачених п. 2.3. договору, оскільки відправником за цією експрес-накладною є Андрєєва Юліана Сергіївна, а не позивач, та з якої не вбачається за можливе встановити факт направлення саме оригіналів документів, які стосуються перевезення вантажу за договором № 657 п від 17.08.2022 року.
Водночас суд відмічає, що на підтвердження часткової оплати послуг з перевезення вантажу позивач до позовної заяви надав виписку по рахунку АТ «Кредобанк» за 18.10.2022 року з якої вбачається, що 18.10.2022 року ТОВ «МГ-Транс Оператор» здійснило оплату за автопослуги згідно рахунку № СФ-0000140 від 12.09.2022 року по договору № 657 п від 17.08.2022 року на суму 99 074,59 грн.
Отже, сплатою коштів у сумі 99 074,59 грн. фактично відповідач засвідчив факт наявності у нього оригіналів документів та визнав наявність обов'язку сплатити вартість наданих послуг з перевезення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що станом на 18.10.2022 року у відповідача наявні документи, необхідні для здійснення оплати за надані спірні послуги з перевезення вантажу.
Доказів на спростування викладеного судом вище відповідач не надав.
При цьому, за розрахунком суду, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 657 п від 17.08.202 року становить 65 490,41 грн., з розрахунку: 164 565,00 грн. (вартість послуг перевезення вантажу) - 99 074,59 грн. (часткова оплата).
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 65 490,41 грн., а не 65 491,00 грн. як зазначає позивач.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення повної оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 657 п від 17.08.2022 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 65 490,41 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 0,59 грн. позивачу належить відмовити.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 274,52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1637,27 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
З наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань вбачається, що позивач такі нарахування здійснює за період з 26.09.2022 року по 15.11.2022 року на суму боргу 65 491,00 грн. (3% річних) та за жовтень 2022 року на суму боргу 65 491,00 грн. (інфляційні нарахування).
Враховуючи факт часткової оплати відповідачем спірних послуг 18.10.2022 року та відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем оригіналів документів передбачених п. 2.3. договору, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних з 26.09.2022 року на суму 65 491,00 грн. є безпідставним.
Відтак, правомірним у даному випадку є нарахування 3% річних з 19.10.2022 року (наступний день після часткової оплати) по 15.11.2022 року (граничний строк нарахування 3% річних визначений позивачем) на суму 65 490,41 грн.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за визначений судом період, суд встановив, що загальна сума 3%, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 150,72 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% в сумі 123,80 грн. позивачу належить відмовити.
В частині нарахування інфляційного збільшення судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань за період з 19.10.2022 року по 31.10.2022 року (граничний строк визначений позивачем) на суму 65 490,41 грн., судом встановлено, що за цей період прострочення (яке тривало менше повного місяця) не відбулося знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1637,27 грн, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 65 641,13 грн., з них: основного боргу - 65 490,41 грн. (шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 41 копійка) та 3% річних - 150,72 грн. (сто п'ятдесят гривень 72 копійки).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2416,16 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (ідентифікаційний код 39669343, адреса: 01030, м. Київ, вул. Кудрявська, 8В) на користь Фізичної особи-підприємця "Грицик Ю.Ю." (ідентифікаційний код 2402105019, адреса: 14034, м. Чернігів, вул. Земська, 72, кв. 64) грошові кошти: основного боргу - 65 490,41 грн. (шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 41 копійка), 3% річних - 150,72 грн. (сто п'ятдесят гривень 72 копійки) та судовий збір - 2416,16 грн. (дві тисячі чотириста шістнадцять гривень 16 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.02.2023р.
Суддя О.В. Котков