Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/191/23
09 січня 2023 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023105070000011 від 05.01.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
Зазначила, що у провадженні Подільського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12023105070000011 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено,що 04 січня 2023 року близько 10 години 20 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, 19, працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», моделі 230, сірого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виявлено, що серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відрізняються від зазначених в інформаційній картці даного транспортного засобу за базою ІПНП. У ході огляду вказаного транспортного засобу було виявлено, що на кузові автомобіля номер він-коду мав явні ознаки пошкоджень, які були нанесені механічним шляхом та не відповідають записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. У ході огляду місця події також вилучено: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; ключі запалювання до транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 230». При дачі пояснень, ОСОБА_5 , повідомив, що зазначений транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», моделі 230, сірого кольору разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу він придбав у особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заплативши йому грошові кошти у розмірі 1500,00 доларів США. Користувачем транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 230» є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування виникла необхідність в проведенні криміналістичної експертизи по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а також проведення трасологічної експертизи по вилученому транспортному засобу «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 . У випадку з транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтвом про його реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 які є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, є доказом злочину. Наявні підстави вважати про те, що було вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а предметом вчинення злочину є транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію. Також, наявні підстави вважати, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 є доказом вчинення, а саме за допомогою проведення експертиз по автомобілю можливо буде встановити ряд обставин які мають важливе значення для проведення об'єктивного досудового розслідування, а саме встановити первинний номер кузова, що буде сприяти встановленню первинного власника автомобіля та повернення автомобіля в його власність. Відділ дізнання Подільського УП ГУНП в м. Києві вважає за доцільне звернутись до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучені предмети, які в подальшому будуть визнані речовими доказами, а саме: транспортному засобу «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключ запалювання до вищевказаного транспортного засобу, оскільки вважає, що у разі повернення тимчасово вилученого транспортного засобу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній буде перешкоджати кримінальному провадженню, а саме приховуванню транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», із д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що унеможливить проведення судових-трасологічних експертиз. Вказані матеріальні об'єкти мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з цим відповідно до ст. 98 КПК України є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, тому прокурор звернулася з клопотанням про накладення арешту.
У судове засідання прокурор не з'явилася у зв'язку з зайнятістю у слідчих діях, подала слідчому судді заяву, в якій клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, зазначила, що є всі законні підстави для накладення арешту.
Власник транспортного засобу ОСОБА_7 . в судове засідання не з'явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя вважає за можливе розглядати клопотання за відсутності учасників.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та документи, додані до клопотання, прийшов до наступного висновку.
Установлено, що у провадженні Подільського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12023105070000011 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідування у кримінальному провадженні № 12023105070000011від 05.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України здійснюється Подільською окружною прокуратурою м. Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04 січня 2023 року близько 10 години 20 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, 19, працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», моделі 230, сірого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виявлено, що серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відрізняються від зазначених в інформаційній картці даного транспортного засобу за базою ІПНП. Також ході огляду місця події, вилучено: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 230» із д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; ключі запалювання до транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 230».
Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 ; свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 державний номерний знак НОМЕР_1 ; ключ запалювання до транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 ,з забороною їх використання та відчуження, прокурора вказувала, що вказані матеріальні об'єки має важливе значення для кримінального провадження, оскільки вони мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, є доказами вчинення кримінального правопорушення та які є необхідним забезпечення збереження речових доказів та недопущення подальшої зміни їх цілісності, для проведення судових комплексних експертиз.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до постанови старшого дізнавача ВД Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 05.01.2023 року транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 із прикріпленим державним номерним знаком НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключ запалювання до вищевказаного транспортного засобу, визнано речовими доказами,оскільки останні вказані об'єкти мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, є доказами вчинення кримінального правопорушення, та володіють ознаками, передбаченими ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, та оскільки виникла необхідність в проведенні експертиз транспортного засобу.
Метою накладення арешту на вище перелічене майно викликано необхідністю збереження його як речових доказів для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Підставою накладення арешту є наявність достатніх підозр вважати, що вищезазначене майно є доказом в кримінальному провадженні, про що вказує, в тому числі, постанова про визнання речовими доказами.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За приписами ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуженню, передачі, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до відчуження, втрати, приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
З доданих до клопотання документів вбачається, що вказані об'єкти відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є необхідним забезпечення збереження речових доказів та недопущення подальшої зміни їх цілісності, для проведення судових комплексних експертиз.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також ураховує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України, провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій у межах кримінального провадження № 12023105070000011 Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Зважаючи на те, що до клопотання слідчим надано достатня кількість доказів необхідності накладення арешту, слідчий суддя вбачає достатні обґрунтовані підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи, додані до клопотання, свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна як заборона розпоряджатися з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 170 - 173, 175, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023105070000011 від 05.01.2023 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на:
-транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
-свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 державний номерний знак НОМЕР_1 ;
-ключ запалювання до транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», № кузова: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 ,
з забороною їх використання та відчуження.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК.
Копію ухвали негайно вручити прокурору у даному кримінальному провадженні - для звернення до виконання.
Копію ухвали надіслати для відома власнику майна: ОСОБА_7 , за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Петрівка - Роменська
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не зупиняє її виконання.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1