Справа №22ц-2213/06 Головуючий в суді 1 -ї інстанції Масенко Д.І.
Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.
20 липня 2006 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Луганської області, в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Галан Н.М.
Ступіної Я.Ю. при секретарі - Меженській М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м.Лугакнська від 20 беребзня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1до Прокуратури Луганської області про відшкодування матеріапльної та моральної шкоди,
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки і представника відповідаа, дослідивши пи сьмові матеріали по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перервіривши законність і обгрунтованність рішення, колегія суддів встановила наступне.
В лютому 2005 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовною заявою до відповідача - Прокуратури Луганської області про відшкодування матеріапльної та моральної шкоди, в якій зазначила, щзо рішенням Ленінського районного суду М.Луганська від 25 лютого 2005 року, яке набрало законної сили, по цивільній справі за її скаргою на дії службових осіб прокуратури Луганської області, дії службових осіб прокуратури Луганської об ласті по розгляду її заяв визнані не відповідними вимогшам закону.Протиправними діями службових осіб прокуратукри Луганської області їй причинено матеріальна та моральна шкода.Позивачка просила стягнути з відповаідача матеріальну шщкоду в сумі 416,72 гривні та компенсацію за моральну шкоду в сумі 15 мінімальних заробітних плат, приблизно 3,9 тисячи гривень.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Луганська позоівна заява ОСОБА_1залишена без руху на підставі ст. 139 ЦПК України / 1963р./.
На виконання зазначеної ухвали позивачка в березні 2005 року подала уточнену позовну заяву, і якій зазначила, щзо розмір спричиненої їй моральної школди вона визначає в 1310 гривень.
Судом першої інстанції по результатам судового розгляду позовної заяви встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 24.01.2005р. по справі № 2-501/05 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1до прокуратури Луганської області, а саме : дії посадових осіб прокуратури Луганської області по розгляду заяв ОСОБА_1визнані такими, ще не відповідають ваимогам закону та зобовьязано посадових осіб прокуратури Луганської області розглянути заяви ОСОБА_1у повному обсязі та надати їй відповідь.
Однак, судом встановлено, що позивачем не наведено будь-яких доказів того, що стан її здороовя погіршивася та потребував лікування саме у звьязку з відсутністю відповідей на її заяви, що діями відповідача було принижено її честь та гідність, порушилися звичайний образ життя, стосунки з родичами та близькими, надані позивачкою рецепти та чеки щодо придбання ліків судом до уваги не взяті, оскільки відсутні докази того, що ці ліки були придбані позивачкою для лікування погіршення стану її здоровья у звьязку з відсутністю від відповідача відповідей на її заяви, вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди визнані необгрунтованими, оскільки на встановлено причинного звьзку між протиправними діями відповідача по ненаданню відповіді на заяви та матеріальними витратами позивачки на транспортні послуги 27 гривень, поштові витрати в сумі 2,4 гривні, витрати на канцтовари та ксерокопіюваннгя в сумі 12 гривень, витрати на медикаменти в сумі 170,27 гривень. Вимоги по відшкодуванню витрат на правову допомогу в сумі 200 гривень суд визнав необгрунтованими, оскільки стягнення цих витрат передбачаено ст. 84 ЦПК України за наявності таких витрат. Щодо вимог позивачки про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб прокуратукри Луганської області за ознаками злочину, передбаченого ст. З82 КК України, судом 14.10.2005 р. постановлено ухвалу про закриття провадження у цій частині позовних вимог на підставі ст.205 ЦПК України.
_______ Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги вважає останню
відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
_______ Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, яка передбачає загальні підстави
відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями.діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, ваідшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
_______ Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови позивачці в
задоволенні її позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, законне та обгрунтоване, так як позивачка не надала суду доказів, що їй особистим немайновим правам і майну завдана майнова,шкода відповідачем у зв'язку з його бездіяльністю по ненаданню відповідей на її заяви.
________ Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
________ Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному,об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
________ Відповідно до ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до
Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
________ Далі, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. « Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди / Із змінами,внсеними згідно з Постановою Пленему Верховного Суду України №5 від 25.05.2001р./ обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди підлягають наявність такої шкоди,протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема,повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями / бездіяльністю/ вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обгрунтованно прийшов до висновку, що позивачем не наведено доказів тим обставинам, що стан її здоров'я погіршився та потребував певних курсів лікування, саме у зв'язку з відсутністю відповідей на її заяви до прокуратури Луганської області.
Керуючись ст.ст.209,303,307,308 ЦПК України , УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду М.Луганська від 20 березня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1до прокуратури Луганської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відхилити, рішення суду залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з момену її проголошення, однак, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду україни.