01.02.2023 Справа № 756/7875/22
Ун. № 756/7875/22
Пр. № 2/756/1179/23
(ЗАОЧНЕ)
01 лютого 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовує наступним. 30 серпня 2016 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 була укладена усна угода про укладання договору купівлі-продажу належного останній автомобіля марки «Тойота Рав 4», чорного кольору з прикріпленими державним номером НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .
У зв'язку із тим, що у відповідачки на той час не було можливості виконати всі необхідні формальності для завершення оформлення даної угоди, сторони домовилися, що відповідачка надасть позивачу довіреність на право володіння, користування та розпорядження даним автомобілем, а також передасть йому технічний паспорт автомобіля та розписку про отримання грошових коштів, які позивач ОСОБА_1 сплатив за нього.
13 вересня 2016 року позивач оформив на своє ім'я страховий поліс № АК/1264013 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім цього, позивач з відповідачкою домовилися, що в будь-який зручний для них обох момент вони завершать оформлення угоди купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля, оскільки позивач бажав, щоб машина була оформлена саме на його ім'я, а у відповідності до положень чинного ЦК України довірена особа не може вчиняти правочини із довіреним йому на свою користь.
У липні 2021 року позивач виявив бажання завершити угоду шляхом її офіційного укладання та реєстрації права власності на спірний автомобіль за ним, проте відповідачка не виходила на зв'язок.
27 липня 2022 року Оболонським районним судом м.Києва у справі №756/10550/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля «Тойота Рав4» д.н.з. НОМЕР_1 , що укладений 30.08.2016 між ними, а також відмовлено у визнанні права власності за позивачем на цей автомобіль. Зі змісту рішення вбачається, що суд дійшов такого висновку оскільки в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між відповідачкою та позивачем укладений не був.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, грошові кошти, які були передані ОСОБА_1 відповідачці за розпискою від 30.08.2016 року в сумі 27000,00 доларів США, були отримані останньою без достатньої правової підстави та підлягають поверненню.
В зв'язку з чим просить стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно отримані нею в розмірі 27 000 доларів США.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечував. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Судова повістка повернута на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідача, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відомостей про причини неявки не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
30 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила позивача ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися від її імені належним їй автомобілем «Toyota Rav 4», чорного кольору з пдержавним номером НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_2 (а.с. 5).
Того ж дня ОСОБА_2 на підтвердження продажу вищезазначеного автомобіля надала розписку про отримання нею 27 000,00 доларів США від позивача (а.с. 6).
27 липня 2022 року Оболонським районним судом м.Києва у справі №756/10550/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля «Тойота Рав4» д.н.з. НОМЕР_1 , що укладений 30.08.2016 між ними, а також відмовлено у визнанні права власності за позивачем на цей автомобіль. Зі змісту рішення вбачається, що суд дійшов такого висновку оскільки в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між відповідачкою та позивачем укладений не був.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, та обставина , що між позивачем і відповідачкою не вкладався договір купівлі-продажу автомобіля встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили і доказуванню не підлягає.
Повернення коштів відповідачем проведено не було.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньо правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом вказаної норми зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 3.06.2015 у справі №6-100цс15.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між власницею автомобіля та ОСОБА_1 укладений не був, суд вважає, що грошові кошти у розмірі 27 000 доларів США набуті нею без достатніх правових підстав.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання коштів у іноземній валюті боржник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені у справі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, що зазначені вище.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 10 989 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі:
- 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США - безпідставно отриманих коштів;
- 10 989 (десять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень - судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М.Майбоженко