Справа № 22а - 651 / 06 Головуючий в першої
інстанції: Фастовець В.М. Доповідач: Мясоєдова С.С.
20 липня 2006 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Мясоєдової С.С.
суддів: Оробцової Р.І., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі: Тихонової В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до міського управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної допомоги учасникам бойових дій, -
В квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що відповідно до ч.5ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак у 2003 - 2005 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, тому він просить стягнути з відповідача заборгованість з допомоги у розмірі 1898.75грн.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто з УПСЗН Лисичанської міської ради заборгованість щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2005 рік у сумі 1410 гривень 75 копійок.
В апеляційній скарзі УПСЗН Лисичанської міської ради просить постанову суду скасувати і постановити нове рішення., посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме, що згідно з ч.2 ст.95 Конституції України тільки Законом України «Про Державний бюджет України" визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України на відповідний рік планується виходячи з існуючих фінансових можливостей держави, та гарантує виплату окремих видів компенсації і допомог у розмірах, встановлених відповідними статтями Державного бюджету.
Крім того, що суд не прийняв до уваги ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік.", в якому передбачена виплата одноразової допомоги для учасників бойових дій в розмірі 250 грн., а також те, що згідно з п.5ст.51 Бюджетного Кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки в межах бюджетних асигнувань.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року за № 20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону Країни "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.
Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги суперечить ч.2, 3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
На підставі зазначених Законів, з огляду на тотожність ст.ст.28,44 та ст.34 Законів України"Про Державні бюджети України" відповідно на 2003р., 2004р. та 2005 рік та виходячи з рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року за № 20рп суд правильно дійшов до висновку, що вищезазначеними законами були звужені зміст та обсяг існуючого права позивача на отримання разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яке передбачено ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З урахуванням цього, суд також обгрунтовано дійшов до висновку, що ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005рік" не може бути застосована до спірних правовідносин, а тому стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з матеріальної допомоги до 05 травня 2005 р. у розмірі 1410 грн., в межах позовної давності.
Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону, матеріалам справи і не спростовуються доводи апелянта, а тому судова колегія вважає, що оскаржувана постанова не підлягає зміні чи скасуванню, -
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 205,206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України.