15 лютого 2023 року
Київ
справа №160/20815/21
адміністративне провадження №К/990/4189/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 у справі №160/20815/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МІЛК ГРУП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
06.02.2023 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 апеляційну скаргу ГУ ДПС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що вперше апеляційну скаргу у цій справі було подано в строки, визначені процесуальним законодавством. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалами апеляційного суду від 13.04.2022 та 02.05.2022 за клопотанням ГУ ДПС було продовжено строк для усунення недоліків. Ухвалою апеляційного суду від 20.05.2022 апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків. Вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 21.12.2021 подано 04.11.2022, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вперше апеляційну скаргу було подано в строк, визначений процесуальним законодавством, проте, у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто. Просив врахувати, що при поданні апеляційної скарги повторно судовий збір було сплачено. Також, посилався обставину введення на території України воєнного стану, як форс-мажорну обставину, яка обумовлює неможливість фінансування у повному обсязі.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДПС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. При цьому, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційного оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск такого строку відбувся з підстав відсутності коштів для оплати судового збору. Також, апеляційний суд зазначив, що копію ухвали від 20.05.2022 про повернення вперше поданої апеляційної скарги скаржник отримав 25.05.2022, однак, повторно звернувся з апеляційною скаргою лише 04.11.2022, тобто більше ніж через п'ять місяців з моменту отримання ухвали про повернення первісної апеляційної скарги і причин такої тривалості у клопотанні про поновлення строку скаржник не зазначив.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило поновити строк апеляційного оскарження з тих самих підстав, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху. В той же час, інших пояснень та доказів щодо причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДПС не мало можливості сплатити судовий збір. Зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту судового рішення не пройшов рік. Наголошує, що повторна апеляційна скарга подана ним у межах строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, що свідчить про вжиття ним заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що він мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду, оскільки повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Просив врахувати, що при поданні апеляційної скарги повторно судовий збір було сплачено. Звертає увагу, повторна апеляційна скарга подана у максимально короткий строк після усунення недоліків, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку. Касаційна скарга також містить посилання на постанови Верховного Суду, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість поновлення пропущеного процесуального строку через відсутність фінансування суб'єкта владних повноважень.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Сама собою сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційне оскарження судового рішення.
Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У наведених скаржником справах Верховним Судом сформовано висновки з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі, залежно від яких були відповідним чином застосовані норми процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 у справі №160/20815/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МІЛК ГРУП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко