15 лютого 2023 року
м. Київ
справа №600/1264/22-а
адміністративне провадження №К/990/3104/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 600/1264/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, на підставі довідки ГУ ДФС у Чернівецькій області за № 124/10/24-97-08-13 від 02.04.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.07.2020 з врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки №124/10/24-97-08-13 від 02.04.2021.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2022 адміністративний позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2022 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2022 залишити без змін.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Касаційна скарга подана (здана на пошту) 20.01.2023, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Щодо строків касаційного оскарження слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Тобто, початок перебігу тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення відліковується від дати складання повного тексту такого судового рішення, а за умов, передбачених частиною другою статті 329 КАС України строк підлягає безумовному поновленню у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Так, постанова апеляційного суду ухвалена 05.12.2022 (відомості про виготовлення повного тексту відсутні). З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником касаційну скаргу подано 20.01.2023, тобто поза межами встановленого законом строку, проте клопотання про поновлення пропущеного строку скаржником не заявлено.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно звернутися до Суду з відповідним клопотанням про поновлення процесуального строку.
Крім того, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Так, у касаційній скарзі є посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду із зазначенням того, що станом на сьогодні Верховним Судом не сформована практика в подібних правовідносинах та загальне цитування приписів частини четвертої та п'ятої статті 328 КАС України без посилання на її конкретний пункт; цитування положень підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, якими визначено перелік юридичних фактів, за умови належного обґрунтування яких законодавцем обумовлено право на оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, оскільки містить часткове обґрунтування зазначених у касаційній скарзі підстав, передбачених частиною 4 статті 328 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору, якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги заявником не було дотримано вказаної вимоги - не надано документ на підтвердження сплати судового збору, не зазначено підстави звільнення від сплати судового збору, за наявності таких.
Щодо суми судового збору слід зазначити наступне.
За змістом підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У частині 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
На момент звернення з позовом до суду (у 2022 році) підпункт 1 пункт 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачав, зокрема, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено в 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 гривня.
Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Судовий збір, що підлягав сплаті при зверненні до суду з позовом, що містить одну позовну вимогу немайнового характеру складав 992,40 грн. Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подачу касаційної скарги складає 1984,80 грн. (992,40*200%=1984,80).
Для усунення недоліків касаційної скарги в частині розміру сплаченого судового збору, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначених підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі; надати документ на підтвердження сплати судового збору або зазначити підстави звільнення від його сплати та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Одночасно з цим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 600/1264/22 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали в частині подачі заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець