ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2023Справа № 910/12511/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЛДІНГ»
про стягнення 65 704,09 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЛДІНГ» про стягнення 65 704,09 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, і у межах фактичних витрат до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяння збитку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
22.11.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10, корп. 14, 6-й поверх.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку через закінчення терміну зберігання.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТІНГ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (суборендар) було укладено Договір суборенди № 0110-08/19 (далі - Договір суборенди), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає суборендареві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2 123,00 кв.м, розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 259/1 .
Згідно з п. 2.1 Договору суборенди об'єкт суборенди передається суборендареві не пізніше 01.10.2019 за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. У акті вказується площа об'єкту суборенди, стан на момент передачі та інші відомості на розсуд сторін.
01.10.2019 сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 2 123,00 кв.м, розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 259/1 . У акті сторони підтвердили, що приміщення знаходиться у належному технічному стані, що відповідає умовам Договору суборенди.
Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.01.2021 до Договору суборенди, строк цього договору обчислюється з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди та триває до 31.01.2021 включно.
Підпунктом 3.1.5 Договору суборенди визначено обов'язок орендаря усувати несправності, пошкодження та наслідки аварій у об'єкті суборенди. Якщо такі несправності, пошкодження та аварії у об'єкті суборенди сталися з вини суборендаря, останній в повному обсязі відшкодовує орендарю витрати, пов'язані з їх усуненням.
10.01.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (страхувальник) було укладено договір № 2210/290/001015 добровільного страхування майна (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зазначеним в п. 3.1 цього Договору (п. 1.1 Договору страхування).
У п. 1.2 Договору страхування визначено, що майно вважається застрахованим тільки за адресою (територія дії Договору) згідно Додатку № 2 до Договору.
Згідно з пп. 3.1.1 Договору страхування страхуванню підлягає рухоме майно, а саме товарні залишки відповідно до Додатку № 3 до Договору страхування).
До Переліку застрахованого майна, який є Додатком № 2 до Договору страхування, включено майно, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний, 259/1.
У Додатку № 3 до Договору страхування наведено вичерпний перелік майна, що підлягає страхуванню із зазначенням його найменування, кількості та вартості.
Як вбачається з акту № 30/09/20-02 про наслідки залиття нежитлового приміщення - магазину « Фокстрот » за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 259/1 від 30.09.2020, у неробочий час магазину - в ніч з 29 на 30 вересня 2020 року, внаслідок впливу рідини через зливу відбулось протікання труби та даху торговельного центру (площе ділянки протікання становить приблизно 1 кв.м), що спричинило пошкодження майна магазину - смартфонів, фотоапаратів та відеореєстраторів, згідно переліку, що додається до даного акту.
Вказаний акт підписано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТІНГ» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування».
У зв'язку з викладеним 22.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» звернулось до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Страховим актом № 63946/1 від 29.04.2021 страховий випадок, який мав місце 30.09.2020, в результаті якої було пошкоджено застраховане майно, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 65 704,09 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 3617 від 30.04.2021 позивачем виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 65 704,09 грн.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 63946/ІНС від 07.10.2021 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій просив сплатити 65 704,09 грн збитків.
В матеріалах справи відсутні як докази направлення вказаної претензії відповідачу, так і докази її розгляду останнім.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що він виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, а відтак у межах фактичних витрат до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяння збитку, оскільки відповідач є власником будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний, 259/1 .
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування збитків, понесених в результаті здійснення виплат з настанням страхової події, відповідно до Договору страхування на підставі страхового акту № 63946/1 від 29.04.2021 на суму 65 704,09 грн, в порядку статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування».
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
У частині першій статті 979 Цивільного кодексу України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За визначенням, наведеним у статті 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
У випадку ж регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 № 910/2603/17 та від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, а також постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.
В даному випадку до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже до позивача перейшло право вимоги у порядку суброгації, а не регресу.
Вищевказане свідчить про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов'язанні.
Відтак, у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільний кодексу України під збитками має на увазі:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 1 ч. 2 ст. 22).
У частині другій статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У статтях 22 та 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода може бути відшкодована винною особою в натурі або у виді компенсації збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на особу обов'язку з відшкодування збитків.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
В даному випадку, позивач мав довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що дії відповідача не мають ознак цивільно-правового правопорушення з огляду на наступне.
Так, у даному випадку, особою, відповідальною за завдані збитки за відповідним позовом, позивачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЛДІНГ», як власника будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 259/1 .
Із посиланням на положення Житлового кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач доводить, що саме відповідач є особою, яка відповідальна за завдані збитки, оскільки він зобов'язаний утримувати належне йому майно.
Першочергово, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 259/1 є нежитловим приміщенням, а тому не відноситься до житлового фонду і не підпадає під правове регулювання Житлового кодексу України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, майнова шкода страхувальнику позивача була завдана протіканням труби та даху торговельного центру внаслідок впливу рідини через зливу, тобто спір не пов'язаний із наданням житлово-комунальних послуг, а тому посилання позивача на профільний закон є безпідставним.
Зазначаючи про те, що відповідач є власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 259/1 , позивач не врахував, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником зазначеного майна є Компанія «ТОРК ТРЕЙД ЛІМІТЕД» (країна реєстрації: Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії), а відповідач є управителем на підставі договору управління майном від 25.07.2019, укладеного ним з власником будівлі.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
Також, варто зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» користується нежитловим приміщенням у будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 259/1 на підставі Договору суборенди, у зв'язку з чим спірні правовідносини неможливо розглядати без відриву від правовідносин сторін за цим Договором.
За приписами статті 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана третім особам у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/7496/17 (із подібними правовідносинами) викладено правовий висновок, відповідно до якого ч. 2 ст. 780 Цивільного кодексу України застосовується виключно за наявності необхідної умови для покладення відповідальності на наймодавця, яка передбачена цією статтею, а саме: якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
У пп. 3.1.5 Договору суборенди визначено обов'язок орендаря усувати несправності, пошкодження та наслідки аварій у об'єкті суборенди, а якщо такі несправності, пошкодження та аварії у об'єкті суборенди сталися з вини суборендаря, останній в повному обсязі відшкодовує орендарю витрати, пов'язані з їх усуненням.
Таким чином, хоча на дату затоплення нежитлового приміщення - магазину « Фокстрот », будівля за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 259/1 перебувала в довірчому управління відповідача, приміщення магазину було передано в суборенду Товариством з обмеженою відповідальність «РЕНТІНГ» на підставі Договору суборенди, умовами якого чітко визначено обов'язки орендаря з усунення несправностей, пошкоджень та наслідків аварій, що виникли в приміщенні.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність у діях, що спричинили страхувальнику позивача збитків, вини та протиправної поведінки саме відповідача, у зв'язку з чим підстав для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, суд не вбачає.
Також, суд критично оцінює заявлений позивачем розмір збитків у вигляді майнової шкоди в сумі 65 704,09 грн, оскільки матеріалами справи не підтверджено понесення витрат на усунення наслідків затоплення приміщення саме в цьому розмірі.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» відновлювало пошкоджене майно власними силами, про що свідчать долучені до позовної заяви акти на виконання робіт та акти технічного огляду.
Водночас, вартість послуг з розбирання, зборки виробів, очищення складових частин виробу від забруднення та видалення вологи, відповідно до наданих актів на виконання робіт, становить 66 600,00 грн, а згідно з актами технічного огляду, вартість робіт з розбирання, зборки виробів, діагностики складових частин становить 9 990,00 грн, вартість запчастин - 45 679,00 грн.
Тобто, вартість відновлення майна, пошкодженого внаслідок затоплення не відповідає розрахунку до страхового акта № 63946/1 від 29.04.2021 та ціні даного позову.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні докази, що встановлюють та підтверджують розмір завданої шкоди внаслідок затоплення нежитлового приміщення.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 15.02.2023.
Суддя О.С. Комарова