ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2023Справа № 910/3403/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/3403/22
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай"
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Національного банку України
про розірвання договору,
За участю представників сторін:
від позивача: Орєхова Н.М.,
від відповідача: Кулькін О.М.,
від третьої особи-1: Шутов О.О.,
від третьої особи-2: Гузієнко Я.М.
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" про розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги, визнаного укладеним між ТОВ "Фінансова компанія "Скай" та АТ "Дельта Банк" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20, в частині проведення повної та своєчасної оплати придбаних прав вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 відмовлено Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка була подана разом з позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
30.05.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3403/22 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2022.
21.06.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з неналежним та неефективним способом захисту порушених прав. Крім того, підстави заявленого позову у даній справі не відповідають фактичним обставинам, встановленим у судових рішеннях по справі № 910/6939/20.
27.06.2022 через канцелярію суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про продовження процесуального строку, встановленого третій особі для подання письмових пояснень, та заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Національний банк України.
28.06.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла заява щодо повноважень представників по справі № 910/3403/22, якою повідомлено про зміну представників ТОВ «ФК «Скай».
В підготовчому засіданні 30.06.2022 суд задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження процесуального строку, встановленого третій особі для подання письмових пояснень, та відмовив у задоволенні заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Національний банк України. Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України суд оголосив перерву до 14.07.2022.
05.07.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20.
Також, 05.07.2021 на електронну пошту та 11.07.2022 на поштову адресу Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про залучення до участі у справі № 910/3403/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
13.07.2022 на адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення щодо позову АТ «Дельта Банк» та письмові пояснення щодо належності представництва.
14.07.2022 через канцелярію суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримано додаткові пояснення щодо позову.
В підготовчому засіданні 14.07.2022 представник позивача подав заяву щодо повноважень представників по справі № 910/3403/22 та просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з поданими третьою особою поясненнями.
В підготовчому засіданні 14.07.2022, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 04.08.2022.
15.07.2022 на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі.
27.07.2022 на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення позивача та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
02.08.2021 через канцелярію суду від Національного банку України отримано клопотання про залучення його до участі у розгляді справи № 910/3403/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Дана заява обґрунтована тим, що спір у справі № 910/3403/22 стосується частини майна, яке перебуває у заставі Національного банку України.
Присутні у судовому засіданні 04.08.2022 представники позивача та третьої особи просили задовольнити клопотання Національного банку України.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання Національного банку України, оскільки раніше судом вже було відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання тільки заявником виступав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, а також з огляду на положення ст.51 Закону України «Про заставу» та з урахуванням обґрунтувань, наведених у клопотанні Національного банку України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Національного банку України про залучення його до участі у розгляді справи № 910/3403/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у зв'язку з чим відклав підготовче засідання у справі на 15.09.2022.
15.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, якою ухвала Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 залишена без змін; апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - без задоволення.
18.08.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли докази надіслання на адресу Національного банку України копії позовної заяви з доданими до неї документами.
23.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшли докази надіслання на адресу Національного банку України відзиву на позовну заяву.
30.08.2022 через канцелярію суду від Національного банку України надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній просить позов задовольнити.
14.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (повний текст складено 02.08.2022) у справі № 910/3403/22. Призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду справу №910/3403/22 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай", за участю третьої особи на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 зупинено провадження у справі №910/3403/22 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (повний текст складено 02.08.2022) у справі № 910/3403/22 і повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
26.10.2022 матеріали справи № 910/3403/22 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва разом з ухвалою Касаційного господарським судом у складі Верховного Суду від 11.102.2022, якою закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", до якої приєднався Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 поновлено провадження у справі № 910/3403/22. Підготовче засідання призначено на 08.12.2022.
Присутні у підготовчому засіданні 08.12.2022 представники сторін та третіх осіб не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 08.12.2022 були вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.02.2023, про що суд постановив відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.
04.01.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.
Присутній у судовому засідання 02.02.2023 представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представники третіх осіб підтримали позицію позивача та просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 02.02.2023, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".
02.10.2015, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №3105 від 19.11.2018 "Про погодження пропозиції АТ "Дельта Банк" щодо реалізації активів" та рішенням виконавчої дирекції Фонду №3245 від 05.12.2018 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.11.2018 №3105 "Про погодження пропозиції АТ "Дельта Банк" і щодо реалізації активів" погоджено реалізацію активів АТ "Дельта Банк", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, частина з яких знаходиться в заставі Національного банку України та АТ "Укрексімбанк", а також дебіторської заборгованості, зокрема, за кредитними договорами: №НКЛ-2005814 від 12.07.2011 (в заставі НБУ); №НКЛ-2005814/3 від 12.07.2012 (в заставі АТ "Укрексімбанк"); №200/08 від 31.10.2008; №ВКЛ-2005814 від 15.02.2011 (в заставі НБУ); №ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011 (в заставі НБУ); №ВКЛ-2005814/2 від 16.03.2012 (в заставі НБУ); №ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013; №ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013; №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013; №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (в заставі АТ "Укрексімбанк"); №ВКЛ-2005804 від 15.02.2011 (в заставі НБУ); №НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012 (в заставі АТ "Укрексімбанк"); №НКЛ-2005823 від 31.10.2012 (в заставі НБУ); №131/07 від 21.09.2007; №НКЛ-2010632 від 27.06.2012 (в заставі АТ "Укрексімбанк"); №159/08 від 30.07.2008; №193/08 від 25.09.2008; №181/08 від 12.09.2008; №64/07 від 27.06.2007; №9/08 від 23.01.2008; №156/08 від 22.07.2008; №143/07 від 15.10.2007. Всього до складу пулу включено права вимоги та інші майнові права за 22 кредитними договорами, а також дебіторська заборгованість, лот №debtX_8829. Загальна заборгованість за відповідним пулом активів станом на 01.11.2018 становила 4 876 171 939,43 грн., початкова (стартова) ціна продажу - 897 231 999,30 грн.
Рішенням Правління Національного банку України №838-рш від 13.12.2018 "Про погодження умов реалізації майнових прав за кредитними договорами, переданих Публічним акціонерним товариством АТ "Дельта Банк" у заставу, та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України" погоджено початкову ціну реалізації пулу активів у загальному розмірі 335 729 888,52 грн., до якого ввійшли майнові права за кредитними договорами №ВКЛ-2005814 від 15.02.2011; №НКЛ-2005814 від 12.07.2011; №ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011; №ВКЛ-2005814/2 від 16.03.2012; №ВКЛ-2005804 від 15.02.2011 та №НКЛ-2005823 від 31.10.2012.
06.03.2019 відбувся аукціон з продажу лоту №debtX_8829, переможцем яких було визнано ТОВ "ФК "Скай" із запропонованою ціною у розмірі 906 204 319,29 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №640/3688/19 задоволено клопотання ТОВ "ФК "Октант" та заборонено АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебтекс Україна" вчиняти будь-які дії з проведення електронних торгів та оформлення результатів електронних торгів з продажу лоту №debtX_8829, в тому числі формувати та підписувати протокол електронного аукціону, укладати з переможцем електронних торгів договір купівлі-продажу/відступлення таких активів (прав вимоги та майнових прав), проводити розрахунки за продане майно, приймати та передавати будь-які документи, пов'язані з предметом електронних торгів, у тому числі їх оригінали.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №642 від 22.03.2019 "Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів AT "Дельта Банк" було скасовано результати відкритих торгів, проведених 06.03.2019 (лот №debtX_8829), з продажу пулу активів AT "Дельта Банк".
03.06.2019 на офіційному веб-сайті Фонду було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) АТ "Дельта Банк" 07.06.2019, відповідно до якого виставлено на продаж на відкритих торгах (голандському аукціоні) активи, що обліковуються на балансі АТ "Дельта Банк" у складі одного лоту №debtX_8878 із початковою (стартовою ціною лоту у розмірі 868 821 560,95 грн. та мінімальною ціною лоту у розмірі 173 764 312,18 грн.
Проведення 07.06.2019 відповідних таких торгів (аукціону) було оформлено протоколом електронних торгів №debtX_8878, а їх переможцем визначено ТОВ "ФК "Скай" за запропонованою ціною у розмірі 182 452 527,76 грн.
02.07.2019 ТОВ "ФК "Скай" було перераховано на користь АТ "Дельта Банк" грошові кошти у розмірі 182 452 527,76 грн. в якості оплати придбання лоту №debtX_8878, що підтверджується платіжним дорученням №275 від 02.07.2019.
Листом, отриманим АТ "Дельта Банк" за вх. №15431 від 02.07.2019, ТОВ "ФК "Скай" звернулося до уповноваженою особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" з запрошенням 03.07.2019 до офісу ТОВ "ФК "Скай" для укладення договорів купівлі-продажу та відступлення права вимоги за зобов'язаннями, які є складовою пулу активів предмету електронних торгів, оформлених протоколом електронних торгів №debtX_8878 від 07.06.2019.
Листом, отриманим АТ "Дельта Банк" за вх. №15637 від 05.07.2019, ТОВ "ФК "Скай" в чергове запрошено уповноваженого представника АТ "Дельта Банк" до укладення договорів купівлі-продажу та відступлення права вимоги за наслідками продажу лоту №debtX_8878, оформленого протоколом електронних торгів №debtX_8878 від 07.06.2019.
Рішенням Правління Національного банку України від 08.07.2019 №465-рш "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Правління Національного банку України від 09.04.2019 №280-рш" (надалі - "Рішення НБУ №465-рш") визнано таким, що втратило чинність, рішення Правління Національного банку України від 09.04.2019 №280-рш "Про погодження умов реалізації пулу активів, переданих Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" у заставу Національному банку України, та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2019 №1726 "Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АТ "Дельта Банк" (надалі - "Рішення №1726") вирішено:
- скасувати результати відкритих торгів, проведених 07.06.2019 (протокол електронних торгів від 07.06.2019, лот №debtX_8878), з продажу пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами та дебіторської заборгованості АТ "Дельта Банк", умови продажу якого затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.03.2019 №643 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк";
- уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк": забезпечити повернення переможцю електронних торгів сплачених ним коштів за лот та гарантійного внеску відповідно до нормативно-правових актів Фонду; забезпечити у 5-денний термін повторне подання уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозицій щодо продажу активу (майна), зазначеного у пункті 1 цього рішення, для винесення їх на розгляд Комітету Фонду з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків;
- визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції Фонду від 08.07.2019 №1724 "Про продовження строку, передбаченого для укладення договору купівлі-продажу майна (активів) АТ "Дельта Банк".
15.07.2019 АТ "Дельта Банк" було перераховано на користь ТОВ "ФК "Скай" грошові кошти у розмірі 182 452 527,76 грн. в якості повернення оплати за лот №debtX_8878, що підтверджується платіжним дорученням №1855509 від 15.07.2019.
Оскільки АТ "Дельта Банк" ухилилося від укладення договору відступлення прав вимоги з ТОВ «ФК «Скай», що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк", лот №debtX_8878, з посиланням на скасування результатів таких торгів рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2019, яке в свою чергу було мотивовано рішенням Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465- рш; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних особі від 09.07.2019 про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ "Дельта Банк" # debtX_8878; 3) визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Договір відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" # debtX_8878 в редакції, яка додана позивачем до позовної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" задоволені у повному обсязі.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Національного банку України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш відмовлено. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 у нескасованій частині. Здійснено розподіл судових витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, обставини, які встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішенні Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20 в частині, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Таким чином, судом встановлено, між ТОВ "ФК "Скай" та АТ "Дельта Банк" укладено в судовому порядку Договір відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20.
Відповідно до умов п. 2 договору відступлення прав вимоги, Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, тощо.
У п. 4 договору відступлення прав вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 182 452 527,76 грн.
Після оголошення вступної та резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» 10.02.2022 направила на юридичну адресу ТОВ "ФК "Скай" вимогу про перерахування у строк до 15.02.2022 грошових коштів у сумі 182 452 527,76 грн в якості оплати за придбані майнові права відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20. Вказана вимога отримана відповідачем 16.02.2022, проте залишена без відповіді та задоволення.
Враховуючи тривале та безпідставне невиконання ТОВ "ФК "Скай" зобов'язання щодо оплати придбаних майнових прав за Договором відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20, АТ "Дельта Банк" звернулося з позовом про розірвання вказаного договору, у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, однак, доказів сплати коштів у сумі 182 452 527,76 грн в якості оплати за придбані майнові права відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20, під час розгляду справи суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем і АТ "Дельта Банк" виникли правовідносини купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги АТ "Дельта Банк", які увійшли до складу лоту №debtX_8878, істотні умови якого було закріплено в рішенні виконавчої дирекції Фонду від 22.03.2019 №643 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк", з урахуванням внесених змін до нього рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12.04.2019 №870 "Про внесення змін до рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2019 №643", та протоколом електронних торгів №debtX_8878 від 07.06.2019.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами третьою та четвертою статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.07.2019 ТОВ "ФК "Скай" було перераховано на користь АТ "Дельта Банк" грошові кошти у розмірі 182 452 527,76 грн. в якості оплати придбання лоту №debtX_8878, що підтверджується платіжним дорученням №275 від 02.07.2019.
Проте, в подальшому АТ "Дельта Банк" 15.07.2019 перерахувало на користь ТОВ "ФК "Скай" грошові кошти у розмірі 182 452 527,76 грн. в якості повернення оплати за лот №debtX_8878, що підтверджується платіжним дорученням №1855509 від 15.07.2019.
Вказані обставини справи учасниками судового процесу не заперечувалося.
За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Водночас, після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20 законної сили, ТОВ "ФК "Скай" кошти за придбані права вимоги не сплатило.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20, щодо оплати придбаних майнових прав суду доведений, а відповідачем належними засобами доказування не спростований.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За загальним правилом, закріпленим у статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, наведеного у постанові Великої Палати від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою укладання Договору відступлення прав вимоги став продаж Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на аукціоні активів АТ "Дельта Банк", що перебуває в процесі ліквідації, з метою одержання в результаті такого продажу майна (активів) банку коштів для задоволення вимог кредиторів, що передбачено положеннями ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, судом враховано, що після ухвалення постанови Великою Палатою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 відповідач жодних дій на виконання укладеного Договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20, не вчинив, що фактично свідчить про втрату інтересу відповідача до реалізації спірного договору.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, за результатом оцінки зібраних у справі доказів та наданих учасниками справи пояснень, суд дійшов висновку, що неотримання коштів від відповідача за придбані майнові права позбавляє позивача можливості як завершити процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" у встановлені законом порядок і строк, так і негативно впливає на можливість задоволення майнових вимог кредиторів цього банку, що є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушенням, невизнанням чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, проте не спростовують вищевикладених висновків суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір про відступлення прав вимоги, визнаний рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" #debtX_8878, у редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/6939/20.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 3, каб. 104; код ЄДРПОУ 40987041) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2023.
Суддя А.І. Привалов