Ухвала
Іменем України
30 жовтня 2007 року
Справа № 2-25/11084-2005
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів);
відповідача: не з'явився (Сільськогосподарський виробничий кооператив "Красноярський");
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 26 липня 2007 року по справі № 2-25/11084-2005
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а,Сімферополь,95017)
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красноярський" (вул. Леніна, 1,Красноярське, Чорноморський р-н,96434)
про стягнення 3066,66 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року у справі № 2-25/11084-2005 у позові Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2007 року касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року скасовано, справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
19 жовтня 2007 року справу призначено до розгляду.
Від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красноярський» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання призначене на 30 жовтня 2007 року представники сторін не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красноярський» надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з відрядженням керівника.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін тому, що їх явку не визнано обов'язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 (далі - Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці) та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, передбачені що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.
Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України і 17 січня 2006 року зі справи № 13/189, від 24 січня 2006 року зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII «Прикінцеві перехідні положення» (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 № 2953-Г) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційні адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарська судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красноярський» про стягнення штрафних санкцій в сумі 3066,66 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2004 році.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих. Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників, відповідач у 2004 році повинен був створити 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, фактично працювало 2 інваліда.
Згідно із частиною 1 статті 20 вищезгаданого Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце на зайняте інвалідом.
Частинами 2, 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пунктами 2, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 »Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів», передбачається, що фактичне робоче місце повинне бути створене з урахуванням фізичних можливостей конкретного інваліда, індивідуальних програм реабілітації й залежно від відповідної нозології інваліда. Тому безпосереднє створення робочого місця для інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пункту 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів покладено на Міністерство праці України, Міністерство соціального захисту населення України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, визначеними органами, інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування, про що свідчить листи Чорноморського районного центру зайнятості від 1 червня 2005 року, та Чорноморського Управління праці та соціального захисту інвалідів в Україні від 22 липня 2005 року.
Однак, при вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій слід врахувати частину 3 статті 20 Закону, якою передбачено сплату штрафних санкцій підприємством, установою, організацією за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після всіх податків і зборів; у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звернення стягнення на майно підприємства може бути здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих штрафних санкцій за звітний період;
- за даним податкової звітності обліковано наявність прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) у звітний період.
З вищевикладеного вбачається, що в разі відсутності у відповідача облікованого прибутку за звітний період стягнення штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не допускається.
Відповідно до звіту про фінансові результати за 2004 рік відповідач мав збиток у сумі 19100 грн.
Також, на Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Красноярський" в 2004 році мали місце форс-мажорні обставини, що підтверджується Висновком про форс-мажорні обставини № 1921/05-4 від 13 травня 2004 року виданим Торгівельно-промисловою палатою України.
Таким чином, на відповідача не може бути накладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по створенню робочих місць для інвалідів.
За таких обставин, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року по справі № 2-25/11084-2005 залишити без змін
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
4. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статьею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
В.А. Лисенко