Провадження № 33/803/183/23 Справа № 932/6967/22 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.
30 січня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в особі судді Коваленко В.Д., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496 гривень 20 коп.
Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він близько 22 години 50 хвилин 05 листопада 2022 року керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN JETTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Дніпро на житловому масиві Тополя-2, буд. 3, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», результат склав 1,51 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги з доповненнями до неї та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, остільки судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся за його відсутності, копію судового рішення йому не було відправлено, а про наявність постанови він дізнався з реєстру судових рішень.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, розгляд справи проводився поверхнево. Посвідчення водія не вилучалось та від керування його не було відсторонено.
На його думку, відеозапис наявний в матеріалах справи не має послідовного підтвердження події, є переривистим, на ньому не зафіксовано факту керування транспортним засобом.
Вважає, що огляд водія було проведено з грубими порушеннями вимог Закону, не було роз'яснено його права та обов'язки. З висновком Драгеру він був категорично не згоден, патрульні поліцейські не запропонували йому пройти огляд в медичному закладі. Направлення йому не було надано.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 в апеляційному суді просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, та закрити провадження за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення. Зазначив, що він не керував транспортним засобом, який був припаркованим біля його будинку, та на його думку до адміністративної відповідальності його притягнуто безпідставно.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд виходить з того, що судове засідання в районному суді відбулось за відсутності ОСОБА_1 , про час та дату йому не було повідомлено належним чином, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не було надано. Про існування постанови суду від 30.11.2022 року він дізнався з реєстру судових рішень, що свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Після цього він у 10-ти денний термін подав апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, апеляційний суд виходячи з вимог Закону про забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності...
В ході апеляційного розгляду встановлено, що вказаних вимог Закону судом першої інстанції не було дотримано належним чином.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Законодавцем чітко прописаний порядок такого огляду, який проводиться тільки при наявності відповідних підстав вважати, що особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Підозрювана особа спочатку обов'язково повинна пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції, у присутності двох свідків і тільки після цього, якщо особа не заперечує факту виявленого сп'яніння, то поліцейський складає відповідний протокол, але якщо особа відмовляється від огляду з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, або після цього огляду заперечує його результати, то тільки тоді, подальший огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ґрунтуються на даних протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, чек-роздруківка Драгеру.
Посилаючись на вказані вище докази як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР України та доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя районного суду не дав їм аналіз, а саме не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та прийшов до передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі такі, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.
Апеляційний суд також зазначає, що підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 рок у за № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлено зазначеною Інструкцією.
Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. (Пункт 3 Інструкції).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №354465 від 05.11.2022 року в ньому, в порушення вимог даної Інструкції, не зазначено за якими саме ознаками алкогольного сп'яніння співробітники поліції встановили у ОСОБА_1 стан алкогольного сп'яніння та на якій підставі йому було запропоновано пройти огляд за допомогою Алкотестеру “Драгер”. Не має конкретного зазначення в протоколі, які саме ознаки сп'яніння були виявлені у водія ОСОБА_1 ..
На переконання апеляційного суду, у зв'язку з незазначеними в протоколі конкретними ознаками сп'яніння, є сумнівними і підстави передбачені законодавством для проходження особою огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім цього, в протоколі ОСОБА_1 зазначив, що він не згоден з результатом Драгеру, зазначивши, що не вживав алкогольні напої.
В матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до медичного закладу.
З переглянутого в апеляційному суді відеозапису не вбачається жодних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .. Ознак сп'яніння на обличчі чи його почервоніння, порушення мови та поведінки, яка б свідчила про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння,- об'єктивно не вбачається.
На думку апеляційного суду, в разі наявності у нього показника, - 1,51 % проміле, наявність ознак алкогольного сп'яніння мала б об'єктивне відображення. Але таких ознак, як вказано вище, не відеозаписі не вбачається.
Крім цього, за вимогами ст. 266 особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами.
В матеріалах справи відсутні відомості і стосовно відсторонення водія від керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є слушними, та підлягають задоволенню. У разі перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння його необхідно було відсторонити від керування транспортним засобом. Також слід зазначити, що відеозапис події є неповним, переривистим, та на ньому відсутній період, чи дійсно ОСОБА_1 керував вказаним автомобілем. В апеляційному суді, ОСОБА_1 категорично заявляв, що автомобіль був припаркованим.
На переконання апеляційного суду в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази щодо доведеності перебування водія ОСОБА_1 в стані сп'яніння, поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог п. 22 розділу III Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Апеляційний суд критично оцінює докази, на які послався районний суд, з точки зору їх достовірності, належності та допустимості.
Отже, районним судом не були належно виконані вимоги ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, тому апеляційний суд враховуючи вищенаведене приходить до висновку, що судом першої інстанції вимоги Закону про всебічність, повноту та об'єктивність дослідження всіх обставин справи не були дотримані. Не було звернуто увагу на вказані вище обставини та поза розумним сумнівом не доведено вину ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд зазначає, що в рішенні від 21.07.2010 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - скасувати.
Постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі, - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Коваленко В.Д.