Справа № 953/650/23
н/п 1-кс/953/672/23
"03" лютого 2023 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000349 від 27.03.2022,
26.01.2023 представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із клопотанням, яким просить скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2022 у справі № 953/3165/22 на усе майно, що вилучено 02.11.2022 в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
1. Зміст поданого клопотання
Клопотання заявник обґрунтовує тим, що за результатом проведення обшуку за вказаною адресою співробітниками правоохоронних органів вилучено документи, носії інформації та техніку згідно зазначеного у протоколі переліку. Проте, підстави для подальшого їх арешту на даний час відсутні, отже, такий захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.
2. Позиції учасників у судовому засіданні
Представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, якою просив клопотання задовольнити.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Отже, слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою, у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.
Таким чином, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, на думку слідчого судді, клопотання можливо розглянути по суті і у відсутності сторони кримінального провадження, яка подала клопотання.
У судове засідання прокурор ОСОБА_6 , належним чином у передбаченому ст. 135, ч. 3 ст. 174 КПК України порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився.
Зважаючи на викладене, а також виходячи зі встановлених ч. 2 ст. 174 КПК України строків та засад їх розумності, передбачених ст. 28 КПК України, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності особи, за клопотанням якої було арештовано майно - прокурора ОСОБА_6 на підставі наданих сторонами матеріалів.
При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Через неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
3. Релевантне законодавство
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України)
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).
Статтею 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: (1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
4. Встановлені судом обставини.
21.11.2022 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами безпеки Харківської обласної прокуратури прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке 02.11.2022 вилучено під час проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» в особі керівника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 ; за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» в особі керівника ОСОБА_3 ; за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2022 клопотання прокурора задоволено та, окрім іншого, накладено арешт на майно, що вилучено 02.11.2022 в ході проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , а саме:
1) Карта пам'яті типу «micro-sd» марки «Kingstone» об'ємом 32 Gb, 1 шт.;
2) Карта пам'яті типу «micro-sd» марки «Goodram» об'ємом 16 Gb, 1 шт.;
3) «Файл-пакет» прозорого кольору з копіями документів ООО «Трансюжстройпроект», а саме формуляри до договорів, та копія документу ТОВ «Протеїн Інвест», всього на 32 арк.;
4) Тека фіолетового кольору з документами (проекти, копії та підписані документи) ООО УК «Трансюжстройпроект», ООО «Проектные технологии», ООО «ИПИТ», ООО «Транспроект», всього на 42 арк.;
5) Тека синього кольору з документацією суб'єктів господарювання «Транспроект», «Проектные технологии», «Ипит», «Трансюжстрой», всього на 16 арк.;
6) Тека синього кольору з документацією суб'єктів господарювання УК «Трансюжстройпроект», «Ипит», «Транспроект», всього на 9 арк.;
7) Папка синього кольору з документом під назвою «Стоимость выполнения ГРО по объектам БАМа» та документом під назвою «Удельная стоимость выполнения работ ГРО на 1 репер по объектам БАМа», всього на 2 арк.;
8) Документи на 9 арк., що підтверджують працевлаштування ОСОБА_11 як ФОП, у ТОВ «Трансюжстройпроект», ТОВ «ІПІТ», які поміщені у прозорий файл-пакет;
9) Оптичні диски DVD-R у кількості 2 шт.;
10) Оптичні диски СD-R у кількості 2 шт.;
11) Оптичний диск DVD-R для відеокамери у кількості 1 шт.;
12) Оптичні диски невстановленого типу білого кольору у кількості 4 шт.;
13) Блокнот з червоною обкладинкою з чорновими записами, на 80 арк., 1 шт.;
14) Блокнот з обкладинкою зеленого кольору з написом на ній «Щоденник», з чорновими рукописними записами, на 96 арк., 1 шт.;
15) Скріплений список співробітників невстановленого суб'єкта господарювання, на російській мові, всього на 6 арк.;
16) Касета марки «Panasonic» з написом «DVM60», 1 шт.;
17) Касета марки «Sony» з написом «DVM60», 1 шт.;
18) Касета чорного кольору марки «VHS» з написом «EC45HS», 1 шт.;
19) Касета чорного кольору марки «VHS» з написом «BB22651», 1 шт.;
20) Жорсткий диск марки «Seagate» розміром 2 ТБ з s/n: WDZ9FG96, 1 шт.;
21) Відокремлений жорсткий диск марки «Seagate» розміром 1 ТБ з s/n: 2GH5S39M, 1 шт.
Місцем зберігання арештованого майна визначено камеру схову слідчого відділу УСБУ в Харківській області, документів - у матеріалах кримінального провадження № 22022220000000349 від 27.03.2022.
Підставою для накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді від 23.11.2022, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.
5. Оцінка та висновки слідчого судді
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Викладене заявником в обґрунтування клопотання дає підстави для висновку, що у кримінальному провадженні, у межах якого накладено арешт на вищезазначене майно, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. На даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_3 у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися своїм майном.
Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Так, прокурор у судове засідання не з'явився та не висловив власну позицію щодо необхідності у забезпеченні арешту вказаного майна.
Водночас, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 953/3165/22 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання керівника ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, шляхом відшукання та вилучення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду, а саме: магнітних та електронних носіїв інформації (флешок, дискет, жорстких дисків) .
Враховуючи ненадання органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею не вбачається, що доступ до вмісту електронних носіїв інформації, зокрема, вилучених в ході проведення обшуку на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді (нумерація відповідає позначенням в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2022 про арешт майна) -
1) Карти пам'яті типу «micro-sd» марки «Kingstone» об'ємом 32 Gb, 1 шт.;
2) Карти пам'яті типу «micro-sd» марки «Goodram» об'ємом 16 Gb, 1 шт.;
9) Оптичних дисків DVD-R у кількості 2 шт.;
10) Оптичних дисків СD-R у кількості 2 шт.;
11) Оптичного диску DVD-R для відеокамери у кількості 1 шт.;
12) Оптичних дисків невстановленого типу білого кольору у кількості 4 шт.;
16) Касети марки «Panasonic» з написом «DVM60», 1 шт.;
17) Касети марки «Sony» з написом «DVM60», 1 шт.;
18) Касети чорного кольору марки «VHS» з написом «EC45HS», 1 шт.;
19) Касети чорного кольору марки «VHS» з написом «BB22651», 1 шт.;
20) Жорсткого диску марки «Seagate» розміром 2 ТБ з s/n: WDZ9FG96, 1 шт.;
21) Відокремленого жорсткого диску марки «Seagate» розміром 1 ТБ з s/n: 2GH5S39M, 1 шт., був обмежений, що не дозволяло органу досудового розслідування оглянути та скопіювати наявні у них відомості безпосередньо під час проведення обшуку, у зв'язку з чим їх було вилучено і арештовано.
В той же час, важливим є той факт, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні мають не самі по собі матеріальні носії інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.
У цьому контексті слід відзначити, що електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, а тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час сам по собі носій інформації доказового значення не має, а отже не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, відтак утримання вилучених електронних носіїв інформації є невиправданим та у подальшому їх арешті потреба відпала.
Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
4. Висновки за результатами розгляду клопотання
З огляду на наведене, а також тієї обставини, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті зазначеного вище майна відпала, оскільки прокурором не доведена необхідність у забезпеченні його арешту.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 23.11.2022 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000349 від 27.03.2022, на майно, вилучене 02.11.2022 в ході обшуку будинку за місцем фактичного проживання керівника ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - на:
1) Карту пам'яті типу «micro-sd» марки «Kingstone» об'ємом 32 Gb, 1 шт.;
2) Карту пам'яті типу «micro-sd» марки «Goodram» об'ємом 16 Gb, 1 шт.;
3) Оптичні диски DVD-R у кількості 2 шт.;
4) Оптичні диски СD-R у кількості 2 шт.;
5) Оптичний диск DVD-R для відеокамери у кількості 1 шт.;
6) Оптичні диски невстановленого типу білого кольору у кількості 4 шт.;
7) Касету марки «Panasonic» з написом «DVM60», 1 шт.;
8) Касету марки «Sony» з написом «DVM60», 1 шт.;
9) Касету чорного кольору марки «VHS» з написом «EC45HS», 1 шт.;
10) Касету чорного кольору марки «VHS» з написом «BB22651», 1 шт.;
11) Жорсткий диск марки «Seagate» розміром 2 ТБ з s/n: WDZ9FG96, 1 шт.;
12) Відокремлений жорсткий диск марки «Seagate» розміром 1 ТБ з s/n: 2GH5S39M, 1 шт.
В іншій частині вимог клопотання, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складений і підписаний без проголошення 08.02.2023.
Слідчий суддя - ОСОБА_1