Справа № 953/1089/23
н/п 1-кс/953/1247/23
"11" лютого 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12023220000000171 від 10.02.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, який має військове звання солдат та працює на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
встановив:
11.02.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком застосування на 60 днів, без визначення розміру застави.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 09.02.2023, приблизно о 20:00 годин, ОСОБА_6 , керував автомобілем «ВАЗ 21063», р.н.: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а), згідно з якими:
2.9 а) «Водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», та рухався у подвір'ї приватного домоволодіння № 38 по вулиці Запорізька, в селі Вільшани, Дергачівського району, Харківської області, діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
- п. 10.9. ПДР України «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».
Перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час руху транспортного засобу заднім ходом створив небезпеку іншому учасникові руху, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду у вигляді фундаменту вказаного будинку із послідуючим наїздом на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який стояв на території подвір'я даного будинку, внаслідок чого останній від отриманих травм помер на місці ДТП.
Слідчий вказує, що 10.02.2023 ОСОБА_6 фактично затриманий та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Слідчий зазначив, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується: протоколом огляду місця ДТП від 09.02.2023; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 10.02.2023; протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 10.02.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.02.2023; результатом токсикологічного дослідження № 244; 263 від 10.02.2023; речовим доказом - автомобілем «ВАЗ 21063», р.н.: НОМЕР_2 , на якому встановлено відповідні механічні пошкодження, а також інша слідова інформація.
Сторона обвинувачення зазначає, що в ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили про його задоволення.
Захисник підозрюваного посилаючись на недоведеність ризиків, які зазначені у клопотанні, дані про особу підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, чи визначити помірний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 повністю підтримав позицію захисника, просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання надає добровільно, до нього не застосовувалося насильство під час затримання та перебування в якості затриманого.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000171 від 10.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 фактично був затриманий 10.02.2023., оскільки саме з цього часу перебував під контролем працівників правоохоронного органу та доставлений в приміщення суду в межах 60 годин.
10.02.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого .
За результатами розгляду даного клопотання про обрання застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.
Повідомлена ОСОБА_6 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження.
Щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція частини 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на потерпілого, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Разом з тим, прокурором в судовому засіданні не доведено ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчої судді.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваної виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_6 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд продовжує відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних про неможливість підозрюваного ОСОБА_6 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров'я на час розгляду клопотання до суду не надано.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 10 квітня 2023 року включно, без визначення застави.
Зобов'язати старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 10 квітня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1