Справа № 953/498/22
н/п 2/953/1316/23
07 лютого 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Кривенко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути заборгованість за договором позики від 13.12.2018 р у сумі 106783,24 грн., 3% річних в сумі 9101,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 19156,91 грн. за період з 12.03.2019р. по 12.01.2022р., а також судові витрати
В обґрунтування поданого позову зазначає, що 13.12.2018 року між ним та відповідачкою, був укладений договір позики, відповідно до якого він надав відповідачці позику в сумі 106783,24 грн. та відповідачка зобов'язалась повернути зазначені кошти до 11.03.2019року. На підтвердження укладеного договору позики та отримання відповідачкою коштів, останньою було надано розписку. Однак відповідачка не виконала своїх зобов'язань та кошти не повернула, що порушило його права, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з дійним позовом.
Відповідачка - ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явилась, відзив на позов не надала, повідомлялась належним чином зазначила,
Зі згоди позивача, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.
Суд дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Суду представником позивача надана в оригіналі розписка , відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала позику від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 106783,24 грн. і зобов'язується повернути цю суму ОСОБА_1 в строк до 11.03.2019р. включно. Зазначена дата написання та підписання розписки - 13.12.2018р. , а також підпис та Прізвище - ОСОБА_2 .
Текст розписки та наявність оригіналу розписки у позивача, підтверджує укладання між сторонами договору позики, передача 13.12.2018р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 106783,24 грн., за умови їх повернення до 11.03.2019р. та відсутність зі сторони ОСОБА_2 виконання своїх зобов'язань по поверненню суми позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача суму основного боргу в розмірі 106783,24 грн .
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні за період з 12.03.2019р. по 12.01.2022р.
Враховуючи наявність заборгованості за договором від 13.12.2018р. , позивач має право на стягнення 3% відсотків річних та інфляційних за період прострочення сплати суми позики в розмірі: інфляційні втрати в сумі 19156 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 9101 грн. 24 коп.
Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні належним чином завірені копії документів: договори про надання правової допомоги від 10.09.2020р. та від 10.09.2022р., додаток до договору відповідно до яких надання правової допомоги адвокатом Гупалом Р.М. позивачу складається із консультації, аналізу законодавства, складання позову, відповіді на відзив, пояснень, участь у судових засіданнях та у разі прийняття рішення по справі на користь клієнта , додатковий гонорар в розмірі 5% від суми задоволених вимог; попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат; акт виконаних робіт про надання та отримання послуг в сумі 9000 грн. та рахунок фактура на суму 9000 грн., а також ордер адвоката Гупал Р.М.
Враховуючи надані докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 9000 грн.
Враховуючи відсутність проведення судових засідань кошти на участь адвоката в них відшкодуванню не підлягають. Крім того, суд не вбачає підстав для відшкодування так званого «гонорару успіху», враховуючи незначну складність даної справи та не доведеність розумності зазначених витрат.
Сплачений позивачем по даній справі судовий збір підлягає компенсації позивачу за рахунок відповдача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 43, 89, 137, 141, 258, 263, 264, 265 , 282 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 106783 грн. 24 коп., інфляційні втрати в сумі 19156 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 9101 грн. 24 коп., а також судові витрати в загальній сумі 10350 грн. 42 коп.
Апеляційнаскара на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.М. Бородіна