Справа № 635/8847/21
н/п 2/953/2688/22
09 лютого 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- встановив:
11 листопада 2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 03.11.2020р. між ним та відповідачем зареєстрований шлюб, однак сімейне життя не склалось, шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться з березня 2021р., спільних дітей у шлюбі немає. Вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам.
Позивач до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, позов підтримав.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлялась належним чином, причину неявки суду не сповістила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 03.11.2020р. у Дарницькому районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстрований шлюб, актовий запис № 1752, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.11.2020р.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України унормовано право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У ході судового розгляду встановлено, що шлюбно-сімейні відносини припинені, сторони з березня 2021р. не ведуть спільного господарства, спільних неповнолітніх дітей у сторін немає, майновий спір, за його наявності, вирішуватиметься окремо, клопотань про надання часу на примирення сторони не заявляли.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що фактично сім'я розпалась та не може бути відновлена, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 206, 263-265 ЦПК України, ст. ст.110,112 СК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 03.11.2020р. у Дарницькому районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 1752.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_3 ».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 09.02.2023р.
Суддя: