Справа № 203/4866/22
Провадження № 1-кс/0203/998/2023
14 лютого 2023 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Біловодського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого вищу освіту, ФОП, не здійснюючого підприємницької діяльності, непрацюючого, одруженого, дружина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження № 42022040000000199 від 21.06.2022 року,
13.02.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся старший слідчий відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження № 42022040000000199 від 21.06.2022 року.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42022040000000199 від 21.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Як зазначив слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлені під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше серпня 2021 року, перебуваючи у невстановленому місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання незаконних прибутків, вирішив здійснювати систематичне заволодіння чужим майном шляхом обману під приводом зняття грошових коштів, нарахованих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на ім'я осіб, які померли на тимчасово окупованій території України. Підозрюваний, заздалегідь знаючи та розуміючи, що вказані дії є незаконними та несуть за собою кримінальну відповідальність, керуючись метою вчинення злочинів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вступив у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою вчинення тяжких злочинів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 та невстановлена особа, в період з вересня 2021 року до моменту припинення співробітниками поліції злочинної діяльності, заволоділи грошовими коштами у великих розмірах у сумі не менше 412131,00 гривень, спричинивши матеріальний збиток Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області, якими розпорядились на власний розсуд.
При цьому, 12.01.2023 року працівниками правоохоронних органів було проведено обшук автомобіля ОСОБА_5 , в ході якого припинена незаконна діяльність
останнього.
За поясненнями слідчого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 необхідно обрати з підстав наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначені обставини і факти вказують на те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти вищевказаним ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий звернувся до суду з клопотанням за погодженням з прокурором про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, що перевищує встановлений КПК України, розмір мінімальної заробітної плати.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене на 14.02.2023 року.
У судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги клопотання та просив суд його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з визначенням застави у розмірі не менше 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, прокурор звернув увагу суду на те, що підозрюваний не працевлаштований, не має джерел доходів, а під час проведених обшуків у нього була вилучена сума грошей у загальному розмірі більше 400000,00 грн. Тому прокурор вважає підозру обґрунтованою та ризики, на які посилається слідчий, наявними.
Слідчий судовому засіданні підтримав твердження прокурора та просив суд задовольнити клопотання, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі не менше 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, на які вказував слідчий та прокурор. Також підозрюваний зазначив, що люди, яким він допомагав отримувати пенсії на тимчасово окупованій території України, перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, та він нічого протизаконного не вчиняв. Крім того, підозрюваний зазначив, що люди на тимчасово окупованій території передають своїм знайомим банківські картки, щоб отримувати належні їм грошові кошти, мертвих душ не було, а всі люди є живими. Він має проукраїнську позицію, а у разі обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою він не зможе себе захищати та доказувати, що він є невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, та люди, яким він допомагав, є живими.
Захисники підозрюваного у судовому засіданні зазначили, що підозра є необґрунтованою, ризики, на які посилається слідчий та прокурор, є недоведеними. Так, за поясненнями захисників, доказами смерті особи є свідоцтво про смерть або судове рішення, що набрало законної сили, про встановлення факту смерті. Натомість сторона обвинувачення не надала суду будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості підозри. Тим більше, що органами УПФУ та відділами РАЦС здійснюється щомісячна звірка по померлим особам, яким виплачується пенсія. Проте пенсії особам, на яких вказує слідчий, виплачувались, а підозрюваний не вчиняв будь-якого впливу ні на кого.
Тому захисники просили суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого. При цьому перший захисник зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість підозри, то сторона захисту просить суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час у період з 22:00 години до 06:00 години ранку.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що органами досудового слідства ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022040000000199 від 21.06.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до відомостей з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 21.06.2022 року до ЄРДР були внесені відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кримінальне провадження №42022040000000199.
10.02.2023 року о 13:00 годині ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та він відмовився від підписання повідомлення про підозру у присутності двох понятих та під фіксацію на відеокамеру, що зафіксовано слідчим.
У ході судового засідання судом безпосередньо були досліджені, зокрема, такі письмові докази, долучені до клопотання: витяг з ЄРДР від 21.06.2022 року, кримінальне провадження №42022040000000199, станом на 13.02.2023 року; протокол огляду від 01.08.2022 року; протоколи обшуків від 12.01.2023 року; протоколи оглядів від 18.01.2023 року; протокол допиту представника потерпілого від 23.01.2023 року; ухвала слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2023 року, справа №203/4866/22, провадження №1-кс/0203/605/2023; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.02.2023 року з додатком до нього; протокол огляду речей від 31.01.2023 року.
Також у судовому засіданні були досліджені надані суду стороною захисту додаткові докази по суті вимог клопотання, а саме: безособові судові рішення з роздруківками з сайтів Єдиного державного реєстру судових рішень та Судової влади України: рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14.12.2021 року, справа №408/1593/21-ц, рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05.10.2021 року, справа №426/2948/32, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19.08.2021 року, справа №431/4019/21.
На підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_5 судом було досліджено оригінал договору оренди квартири від 24.03.2022 року; оглянуто в застосунку «Дія» в електронному вигляді довідку про реєстрацію ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеної особи №1201-7500508916, виданої 23.04.2022 року УСЗН Дніпровської МР, адреса реєстрації фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . При цьому, у судовому засіданні було встановлено, що зазначення у довідці будинку №8 замість будинку №7 є технічною помилкою.
Крім того, за клопотанням сторони захисту на підтвердження їх позиції про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є живими, у судовому засіданні були досліджені заяви від 12.02.2023 року з фотозображеннями, що адресовані Дніпропетровській обласній прокуратурі, та оглянуті відеозаписи на флеш-накопичувачі.
Суд зазначає, що відповідно до статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), запобіжний захід, різновидом якого є тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявністю хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За правилами, встановленими частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинно відповідати вимогам статті 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у частині 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частин 2, 3, 4, 7 статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини 5 статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні на цей час докази в матеріалах кримінального провадження свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з кримінальним правопорушенням, в якому він підозрюється.
При цьому слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною 1 статті 194 КПК України, за якою прокурор зобов'язаний довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а й надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового засідання обставин кримінального провадження та досліджених матеріалів клопотання дає слідчому судді підстави для висновку про те, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке є тяжким, та за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Вказаного висновку слідчий суддя дійшов, з огляду на те, що підозрюваний непрацевлаштований, зареєстрований на тимчасово окупованій території України, є внутрішньо переміщеною особою, обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, про характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють, вагомість доказів, отриманих у ході проведення слідчих (розшукових) дій.
При цьому суд відхиляє як доводи сторони захисту із посиланням на заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 12.02.2023 року, відеозаписи та судові рішення на підтвердження того факту, що вказані особи є живими, оскільки триває досудове розслідування, а слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні з точки зору їх достатності та допустимості.
Тому слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, що визначені пунктами 1 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Водночас з тексту заявленого клопотання та доданих до нього документів, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд не бачить наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, визначені пунктами 2 та 3 частини 1 статті 177 КПК України, на які посилається слідчий. Оскільки в ході проведення досудового розслідування не було встановлено та допитано жодного свідка, на показання яких би посилалась сторона обвинувачення у клопотанні. Крім того, потерпілим у кримінальному провадженні є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та суду не надано доказів наявності інших потерпілих у кримінальному провадженні.
Також суд враховує те, що стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтована недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на це, суд не бачить достатніх підстав для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, з урахуванням особи підозрюваного, який одружений, має на утриманні малолітню доньку, має постійне фактичне місце проживання. Тому на підставі вимог частини 4 статті 194 КПК України вважає за необхідне обмежитися застосуванням до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
За правилами, встановленими частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 24.02.2022 року на території держави було введено воєнний стан, строк дії якого було продовжено.
Тому необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважає застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування строком на два місяці, тобто до 10.04.2023 року, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та у разі виникнення надзвичайних ситуацій у зв'язку з російською агресією проти України, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваного у житлі з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України.
З огляду на викладене, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя на підставі пунктів 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, а саме: 1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим чи прокурором; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись статтями 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 199 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження № 42022040000000199 від 21.06.2022 року, - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій у зв'язку з російською агресією проти України, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваного у житлі, в межах строку досудового розслідування строком на два місяці, тобто до 10.04.2023 року, за адресою фактичного постійного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.04.2023 року, такі обов'язки:
1) прибувати до слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні, а також за кожною вимогою суду;
2) не відлучатися з місця проживання у місті Дніпрі без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні, а також суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим чи прокурором;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), поставити його на облік та забезпечити щоденний контроль за виконанням ним ухвали суду в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.04.2023 року включно.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання слідчого - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 14.02.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1